Доволі частою причиною розбрату стають попередні захоплення подружжя, особливо якщо вони не розділяються партнерами. Найпоширенішим варіантом виходу, що використовується в середньостатистичній сім’ї є висунути ультиматум: або я, або твоє хобі. Більш ефективною є тактика розділення захоплень партнера. Ще одним способом вплинути на захоплення своєї половини – знайти свій стиль, своє хобі.
Сімейні психологи-консультанти, вислуховуючи конфліктуючі сторони, спостерігають цікаве явище. Жінки не задоволені тим, що чоловіки не хочуть нічого робити, а тільки сидять перед телевізором і дивляться футбол. Чоловіки зі свого боку стверджують, що жінки потонули в побуті, не слідкують за собою, втратили здатність радіти життю, не знаходять часу для попередніх розваг.
Особливо багато конфліктів спостерігається в поспішних шлюбах. Нерідко прагнення швидше вступити в шлюб викликане невмінням, а подекуди небажанням впоратися з відчуттями, що нахлинули, з першою, невідомою раніше чутливістю. Піддавшись емоціям, юнаки і дівчата поспішають вступити у шлюб, щоб скоріше пізнати фізичну любов. Нетерпіння почуттів властиве молодості, але згодом з’являється незадоволення, критицизм в ставленні до людини, яку так любив. Сексуальний потяг також слабшає в міру того, як ідеалізовані стосунки стають більш реалістичними, а сам секс – більш буденним.
Втамувавши чуттєвий голод, молоде подружжя стикається з природними для сім’ї проблемами, які не завжди вміє, а подекуди і не бажає правильно вирішити. Не вистачає життєвого досвіду, соціально-психологічної зрілості.
На позицiю молодi по відношенню до шлюбу сiмейного життя впливають: 1) особливостi структури сiмейного життя в батькiвському домi, розподiл сiмейних ролей I їх виконання; 2) якостi особистостi подружжя (характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi подружжя (характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi потребно-мотивацiйної сфери i iн.); 3) уявлення про iдеал дружини чи чоловiка (очiкування, пов'язанi iз шлюбом, вимоги до сiмейного життя); 4) просімейна мотивацiя. Важливим являються ще два моменти: власний приклад батькiв i якiсть їх виховного впливу на дiтей. Найбiльш значима роль в процесі формування майбутнього сiм'янина належить батькiвськiй сiм'ї. За результатами дослiджень Е.К. Васильєвої, В.А. Сисенко, В. Сатiр, А.Г. Харчева, Л.В. Чуйко, якi проводилися з респондентами рiзних соцiальних категорiй батькiвська сiм'я займає перше мiсце серед елементiв соцiального мiкросередовища (дошкiльнi заклади, школа, засоби масової iнформацiї i iн.). ЇЇ структури i соцiально-психологiчнi характеристики впливають на формування уявлень молодi про подружнє життя. Дослiдження показали, що позитивна орiєнтацiя молодi на шлюб i сiм'ю забезпечує повна сiм'я з сприятливим психологiчним клiматом. В неповних сiм'ях формування орiєнтацiй на шлюб i сiм'ю ускладнюється внаслiдок деформацiї рольової соцiалiзацiї - вiдсутнiсть одного iз батькiв як об'єкта iдентифiкацiї. Данi соцiологiчних дослiджень свiдчать: розлучення батькiв в три рази збiльшує вiрогiднiсть розлучення дiтей, в той час як розлучення дiтей, якi росли в повних сiм'ях, складає один iз двадцяти. Для повноцінного розвитку i формування особистостi чоловiка i жiнки необхiдний материнський i батькiвський вплив з перших мiсяцiв життя дитини.
Непорозуміння і труднощі в шлюбі викликані не тільки проблемами у взаємостосунках подружжя. Існують стосунки з дітьми, родичами і безліччю інших людей. В результаті взаємодія багатьох людей, що володіють власною індивідуальністю і різними поглядами, вносять в життя як радощі, так і проблеми, тому дуже важливо тримати в думках “загальну картину”. Обоє з подружжя розділяють відповідальність за збереження гармонії і стабільності в сім’ї.
Немає універсального рецепта поведінки в конфліктній ситуації. Усе залежить від темпераменту партнерів і стосунків, що склалися в конкретній сім’ї. Та в будь-якому випадку головне — конструктивний підхід. Насамперед, задумайтеся: чого ви чекаєте від тієї чи іншої розмови? Якого результату хочете домогтися? Якщо метою є просто висловити свої претензії партнеру й «випустити пару», то навряд чи буде досягнуто порозуміння. Адже нікому не подобається, коли його принижують і ображають. Такі конфлікти деструктивні по суті. Вони просто добавляють ложку дьогтю в стосунки. Мета «конструктивного» конфлікту — не зруйнувати сімейне вогнище, а прийти до розумного компромісу, знайти спільне рішення тієї чи іншої проблеми. Тому потрібно приготуватися вислухати та врахувати протилежну точку зору. Слід визнати за кожним із подружжя право мати власні інтереси та переконання. Крім того, дуже важливо правильно вибрати час для розмови. Не слід відкладати його на пізній вечір, коли обоє втомилися. Краще вибрати момент, коли ви вільні, сповнені сил і в гарному настрої. Можна попередньо домовитися. Це свідчить про те, що вже на стадії підготовки до важливої розмови ви шукаєте компроміс. До речі, зовсім не обов’язково з’ясовувати стосунки на кухні. Іноді дуже корисно відірватися від рідних стін, поговорити в нейтральному місці — у кафе, парку — це дасть можливість глянути на ситуацію з боку. І ще дуже важливий момент: якщо під час розмови ви відчуваєте, що втрачаєте контроль над собою — краще тимчасово перерватися і повернутися до цієї теми пізніше, коли заспокоїтеся. Не варто свідомо йти на загострення стосунків, розмовляти на підвищених тонах, плакати, скаржитись. Треба бути спокійними, розважливими, постаратися аргументувати свої слова та вчинки. Партнер обов’язково має відчувати, що дії іншого продиктовані любов’ю і турботою про нього.
Явні, відкриті конфлікти, коли люди прямолінійно висловлюють усі претензії у вічі одне одному, можуть бути корисними тим, що відразу ж проясняють ситуацію. Небезпека ж полягає в тому, що при гострих конфронтаціях по обидва боки часом вихлюпується надто багато негативних емоцій. Такий конфлікт може бути схожий на пожежу, яка немилосердно спопеляє мости, по яких можна повернутися один до одного. У той час як «правильна сварка» більше нагадує вогонь свічі, в якому згоряє лише все зайве, наносне, але залишаються непорушними справжні цінності.
Найчастіше після бурхливої сварки подружжя переживають новий виток почуттів. Саме тому фахівці застерігають: мовчання — не завжди золото! У складних ситуаціях часом краще відкрито висловити свою незгоду з тією чи іншою думкою або вчинком партнера, а не тримати переживання в душі. Адже в цьому випадку конфлікт не вирішується, а переходить у хронічну форму.
У будь-якому випадку необхідно відверто поговорити один з одним, розібратися в причинах конфлікту. Варто врахувати й те, що стосунки часто загострюються через кризові ситуації — хвороби когось із близьких, утрати роботи, фінансових труднощів. У цей час подружжю слід поводитися дуже обережно! Сварка може виникнути через дурницю, але зростати як снігова грудка. Тому не слід погіршувати становище причіпками, єхидними зауваженнями. Краще вдатися до тактики «згладжування гострих кутів» й уникати конфліктів. Треба запастися терпінням і поберегти один одного. Набагато розумніше перетерпіти важкий період разом, міцно тримаючись за руки.
ІІ. Різновиди шлюбів
ІІ. 1. Шлюб за розрахунком.
Люди, які вступають в шлюб з міркувань вигоди, найчастіше розглядають цей союз як практичне вирішення якої-небудь особливої проблеми. Історично склалось так, що найстаршою основою шлюбу була вигода. В різні часи весілля вирішувало найрізноманітніші проблеми: політичні, династичні, економічні, психологічні, сексуальні та ін. Психологічну користь шлюбу деякі люди вбачають в тому, що позбавляють себе самотності. Вони намагаються вступити в шлюб через страх або турботу за своє самотнє майбутнє.
Сучасна молодь нерідко пояснює свій вступ у шлюб почуттям соціальної користі або соціальної необхідності. Іноді людям здається більш вигідним і прийнятним для себе вибрати партнера за розрахунком, аніж прикладати зусилля і ставити перед собою проблему вибору за почуттям. Молоді люди, досягаючи того віку, коли більшість їхніх друзів вступають в шлюб, часто ніби підхоплюють закоханість, почувають потребу якомога швидше послідувати їх прикладу. Тут і ховаються корені багатьох помилок, які внаслідок можуть вагомо ускладнити все життя.
Переважно якщо ми прагнемо вступити в шлюб заради свого спокою і психологічного комфорту, то пробуємо створити сім’ю для задоволення своєї потреби в турботі про когось або ж для того, щоб відчути турботу про себе. Якщо в наступному подружньому житті хтось з партнерів виявляється неспроможним або небажаючим виконувати призначену для нього роль, то шлюб може розпастись.
Одною з основних причин шлюбу за розрахунком, що об’єднує чоловіка і жінку для спільного життя, можна вважати прагнення створити сім’ю. Якщо жінка, що не перебуває в шлюбі, чекає дитину, то найчастіше внаслідок вона вступає в шлюб з її батьком. Іноді до цього вдаються для того, щоб запобігти суспільному осуду. Спонукальною причиною шлюбу може стати бажання чоловіка і жінки дати дитині ім’я, страх того, що вона виявиться незаконно народженою. Шлюб, створений заради утворення сім’ї, - явище доволі часте.
Ще частіше в основі шлюбу лежать економічні міркування. Цілком реальна ситуація, коли двоє заможних людей хочуть об’єднати свої статки або один з них прагне володіти власністю іншого, або ж прагне відкрити собі доступ до грошей майбутнього партнера. Із міркувань економічної користі дуже часто не розпадаються навіть найбільш нещасливі шлюби. Нерідко люди, що знаходяться в шлюбі, заводять собі коханців, але не розлучаються зі своїми законними половинками. Свою поведінку вони пояснюють тим, що у випадку розлучення втратять всі засоби для існування.