Ще одним видом шлюбу за розрахунком є так звані династичні шлюби. Сюди ж можна віднести шлюби за політичними міркуваннями. Для об’єднання кланів, земель, багатства, а подекуди і військової сили королівські радники минулого тратили немало часу на то, щоби створити шлюбний союз, який би приносив необхідні воєнні і політичні переваги.
Однією з важливих передумов щасливого перебування в шлюбі є рівноправність. Дослідження подружніх пар, які вважали свій шлюб доволі нерівноправним, показали, що причини нерівноправності можуть бути найрізноманітніші. Незадоволені вважають, що інший з подружжя надто мало займається приготуванням їжі, господарством, вихованням дітей і зароблянням грошей. Нерівна участь приносить тяжку шкоду: ті, хто відчуває нерівність, також піддаються дистресу і депресії.
Шлюби заради користі , що укладаються за суто раціональними міркуваннями, часто забезпечують практичне вирішення найрізноманітніших проблем. Вони можуть зберігати свою міцність протягом тривалого часу, до тих пір, поки стосунки подружжя будуть залишатись вигідними для обох партнерів.
ІІ. 2. Типологія шлюбів
Духовний шлюб. Провідну роль тут грають родинні зв’язки, засновані на любові, прагненні подружжя до гармонійних стосунків, на єдності поглядів на основні питання життя всіх членів сім’ї. На взаєморозумінні, повазі, взаємній відповідальності і передбачуваності, на єдності вимог, що висуваються всіма дорослими членами сім’ї дітям. Подружжя, яке вважає шлюб таїнством, приклодає багато зусиль, щоб зробити своє сімейне життя щасливим. Вони мужньо зустрічають нещастя, руйнування надій і навіть жорстокість. Ролзлучення вони найчастіше розглядають як порушення присяги на вірність. Дозволивши собі тільки подумати про можливість розлучення, ці люди відчувають вину. Духовні стосунки подружжя в духовному шлюбі володіють в зв’язку з цим високою стійкістю, і такий шлюб важко зламати.
Романтичний шлюб. М. Джеймс розглядяє романтичну любов як любов в якійсь мірі ідеалізовану, близьку до стану гострої закоханості, пристрасті, які підігрівається сильними еротичними почуттями. Іноді пристрасть переростає в справжнє кохання на все життя, але може так і залишитися просто пристрастю.
В романтичні любові почуття стають значно гострішими, якщо закоханих насильно роз’єднують, якщо на їхньому шляху постають всілякі перепони. Нерідко подружні пари, що вступають в шлюб з такими почуттями, жаліються на те, що зник жар пристрасті, що в них зовсім не лишилось романтики. Романтика необхідна для повсякденного життя подружжя, але вона повинна бути заснована на повному розумінні один одного як в соціальних, так і в інтимних напрямках подружнього союзу.
Шлюб-дружба. Він нерідко зустрічається міжподружжям, для якого романтичні стосунки самі по собі не мають ніякої цінності, при яких інтимні стосунки не приносять радості і задоволення, а сексуальні бажання погасли в результаті хвороби або з інших причин. Люди схильні вибирати собі друзів і особливо вступати в шлюб з тими, хто є для них рівнею не тільки по інтелектуальному рівню, а й по зовнішній привабливості. Експерименти підтверджують цей феномен рівності. Висока схожість на фізичному рівні нерідко призводить до хороших взаємостосунків. Ті партнери, які найбільше відповідали один одному по фізичній привабливості, з найбільшою імовірністю закохувались один в одного через дев’ять місяців ще сильніше.
З плином часу співдружність, дружба подружжя стає для них найбільш важливим елементом шлюбу. Для людей похилого віку особливо важливо, коли поруч є людина. З якою можна ділити всі радості і біди, про яку можна турбуватись, завдяки якій людина позбавлена самотності. Як наслідок, шлюб , заснований на дружніх стосунках, створюється за наявності інтересів обох партнерів.
Відкритий шлюб. За таким шлюбом стоїть особливий світогляд, що виключає таке поняття як фізична зрада, вина, що виникає внаслідок цього; свобода позашлюбних сексуальних контактів кожного з партнерів не трактується іншим як зрада. Такий шлюб побудований на добровільному прийнятті парою принципів і бажань , що влаштовують обох партнерів. Учасники такого шлюбу перестають сповідувати принципи сексуальної моногамності вірності одному партнеру, що є чоловіком або дружиною і починають з відома і схвалення один одного урізноманітнювати свої сексуальні контакти, залишаючись при цьому вірною і люблячою парою.
Існує кілька факторів для того, щоб такий шлюб був життєздатним. Передусім подружжя не повинна мучити ревність; сексуальний фактор всередині такого союзу, як правило вже не стоїть на першому місці. Стимулом оформлення відкритого шлюбу є незадоволення, якими-небудь рисами шлюбного партнера, в тому числі і сексуальне. Люди, що сповідують принципи вільної любові, вважають, що виносити з дому душу – гріх значно більший, ніж виносити тіло. Для багатьох звернення до норм вільної поведінки є пошук спасіння від монотонності сімейного життя, спроба подолати буденність в сексі та коханні – основні небезпеки, які підстерігають пару, яка довго існує разом.
Безперечною умовою вступу у відкритий шлюб є також і патологічна до нього схильність.
В ідеалі відкритий шлюб здатний провести пару крізь всі перипетії життя і провести їх разом до спокійної старості. Насправді ж він насичений багатьма непередбачуваними небезпеками. Достатньо великий ризик, коли одне з чисто фізичних захоплень партнера поза шлюбом при найближчому розгляді може обернутися для нього коханням, здатним зруйнувати свій відкритий шлюб і створити новий, максимально закритий.
Шлюб для кохання. Слово “кохання” вживається в найрізноманітніших значеннях. Почуття, що виникають між чоловіком та жінкою, які проявляють цікавість один до одного, можуть породжувати справжнє взаємне кохання навіть тоді, коли цікавість приймає замасковану форму якої-небудь вигоди. Зацікавлені один одним люди потенційно здатні створити свій шлюб і заради любові. В шлюбі переважно любов проявляється більш повно і сильно. Вона концентрується на визначеній людині, зв’язуючи воєдино суть двох людей.
В різні періоди спільного життя в шлюбі присутні найрізноманітніші взаємостосунки. Але нема нічого небезпечного для того подружжя, яке знає, що їх шлюб існує для любові. Шлюб, що включає елементи взаємності, складається з переживань незвичної глибини і романтичних сплесків захопливої пристрасті, сплаву спільних інтересів і проявів великої і надійної дружби. Всі ці моменти цементують шлюб, створюють єдність, не виключаючи можливості усамітнення. В шлюбі, заснованому на почутті любові, можуть успішно співіснувати і те, і інше.
Однак шлюби, засновані тільки на любові нерідко недовговічні, що, можливо, пов’язано з емоційною природою кохання. Вже після двох років подружнього життя подружжя говорить про вдвічі меншу закоханість один в одного, ніж в той час, коли вони були щойно одруженими, після чотирьох років подружнього життя відсоток розлучень найбільш високий. Якщо ж тісний зв’язок вистоїть проти усіх негараздів і любовні стосунки продовжаться, він стає більш рівним і стійким, і навіть зберігає легку романтичну підсвітку. Такий зв’язок за своїми параметрами близький до шлюбу-дружби. Якщо оцінювати шлюб з споживацьких позицій, то незмінно виникає питання про те, який шлюб є найбільш міцним і що придає йому стійкість. Більшість вчених вважає, що основа стійкості шлюбу лежить в жіночому началі, оскільки жінці завжди було важче вижити самій. Якщо спробувати оцінити шлюби за стійкістю, то найбільш міцними шлюбними союзами є ті, в яких визнаються всі висловлені вище точки зору на шлюб, які виражаються в словах і діях подружжя
ІІ.3.Залежність якості шлюбу від сексуальних взаємин подружжя.
Сім’я - це модель групи, що являє собою біологічну цілісність, сумісність поведінкового, емоційного і когнітивного рівнів, яка регулює не лише стійкість шлюбу, але й визначає формування особистості і забезпечує задоволеність партнерів. Подружня гармонія складається із багатьох компонентів, серед яких головним є рівень культури і вихованості людини, індивідуально-типологічні якості, національні традиції і звичаї, соціальні установки і цінності та ін. Гармонія в сім'ї включає також всі сторони міжособистісних стосунків, сексуальну та поведінкову відповідність. Нормальні сексуальні взаємини є найважливішим фактором, який визначає успішність сімейного життя.
На думку таких дослідників сім'ї як В.А.Сисенко, Ю.Б.Рюрікова, А.Г.Харчева, розпад багатьох шлюбів обумовлений психологічною і сексуальною неосвіченістю подружжя, яка заважає знайти оптимальний контакт, уникнути конфлікту, адаптуватися до партнера. Характер сексуальних взаємин залежить від гармонії, психології двох статей, сумісності сексуальних установок, поглядів партнерів, сексуальної обізнаності та рівнів сексуальної культури, відповідності сексуальних темпераментів.
Починаючи з давніх часів люди завжди цікавились проблемами статі і сексуальних взаємин. Філософ Аристін був першим теоретиком гедонізму - концепції, згідно якої насолода, задоволення є головним благом і метою життя, основною рушійною силою людських вчинків. Гіппократ вважав, що статеве життя має велике значення для здоров'я і самопочуття людини.
З.Фройд показав роль і значення сексуальності в житті людини. В світлі його теорії стає зрозумілою необхідність сексу не лише для продовження роду і періодичної розрядки, але й для задоволення всіх функціональних потреб особистості (в спілкуванні, самореалізації і ін.). Це означає, що сексуальність не можна розглядати поза особистістю, а особистість без урахування її сексуальних переживань.