Під зборами і мітингом слід розуміти організоване, мирне, масове зібрання громадян в одному місці з метою прилюдного обговорення та вираження свого ставлення до дій чи бездіяльності органів державної влади і місцевого самоврядування; подій у соціально-політичному, економічному житті держави, суспільстві та світі в цілому; привернення уваги до вирішення нагальних соціально-політичних, економічних та інших проблем держави, суспільства, місцевої територіальної громади; прилюдного протесту проти рішень, заходів, здійснюваних державою, місцевими органами самоврядування, проти окремих подій життя держави чи світу в цілому, або навпаки — їх підтримки. Вуличний похід — це організований, тривалий мирний масовий рух громадян за певним маршрутом, а демонстрація — організоване, мирне масове проходження громадян вулицею (дорогою).
Незаконне перешкоджання організації або проведенню походів, які не належать до вуличних, а пролягають загальноукраїнським чи іншим маршрутами, пікетування (прилюдне виявлення громадянами своїх соціально-політичних, економічних та інших інтересів, яке здійснюється біля адміністративних будинків законодавчих, виконавчих, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування тощо), публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій, інших мирних заходів протестного (голодування, наметове містечко тощо) або не протестного характеру (велопробіг, фестиваль тощо), вчинене службовою особою, за відповідних підстав може бути кваліфіковано за ст. 364 або 365, а вчинене іншою особою із застосуванням фізичного насильства — як відповідний злочин проти життя і здоров’я, проти волі, честі та гідності особи, проти власності тощо.
Перешкоджання означає створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів. Способами його можуть бути винесення рішення про заборону їх проведення, погроза застосування до їх організаторів чи учасників насильства або фактичне його застосування, спроба підкупу організаторів відповідного заходу чи їх обман тощо. Якщо такі дії були пов’язані із вчиненням іншого злочину, це вимагає самостійної правової оцінки і кваліфікації за сукупністю із ст. 340. Проте поняттям “фізичне насильство”, передбаченим ст. 340, повністю охоплюється завдання побоїв, мордування, заподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Умисне заподіяння особі тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вчинене з метою залякування потерпілого або його родичів чи з метою примусу до відмови від організації відповідного мирного заходу або участі у ньому, а так само заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження або його вбивство кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст. 340 і, відповідно, ч. 2 ст. 122, ст. 121 або 115.
Відповідно до ст. 39 Конституції України у нашій державі встановлено реєстраційний, а не дозвільний порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, а їх проведення може бути обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках, визначених безпосередньо Основним Законом. Такі обмеження можуть встановлюватися судом відповідно до закону і в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою: а) запобігання заворушенням чи злочинам; б) для охорони здоров’я населення;
в) для захисту прав і свобод інших людей. Крім того, сам зміст розглядуваного права містить певні обмеження, адже Конституція дозволяє збиратися.лише мирно, без зброї. Певні тимчасові обмеження права громадян на мирлі збори можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Таким чином, збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації здійснюються на. законних підставах, коли вони відповідають сукупності таких умов: а) місце зборів та мітингів, маршрут проходження демонстрацій і походів були визначені їх організаторами, про що останні своєчасно сповістили виконавчі органи сільських, селищних, міських рад; б) вказані заходи є мирними і провадяться без зброї; в) вони провадяться поза межами воєнного або надзвичайного стану, або хоча і в умовах воєнного або надзвичайного стану, але відповідні обмеження на їх проведення встановлено не були;
г) їх організація та проведення не заборонені судовим рішенням, яке набрало чинності і нр скасоване.
Перешкоджання організації або проведенню вказаних заходів, що здійснюються на законних підставах, є завжди незаконним. Крім того, таке перешкоджання є незаконним і у випадках, коли воно вчинюється: 1) не службовою особою і пов’язане із застосуванням фізичного насильства до організаторів чи учасників мирних заходів, навіть якщо про них не були своєчасно сповіщені виконавчі органи місцевих рад, чи їх проведення було заборонене судом, чи вони проводились в умовах воєнного або надзвичайного стану; 2) службовою особою, яка діє не на підставі закону, не у межах своїх повноважень або не у спосіб, передбачені Конституцією і законами України (наприклад, службова особа застосовує до учасників мітингу зброю чи спеціальний засіб, які за законом у даних умовах застосовані бути не можуть, або, не чекаючи рішення суду, на свій розсуд визначивши що мітинг суперечить інтересам національної безпеки, віддає наказ про витіснення учасників мітингу з площі, тощо).
4. Суб’єктом злочину, якщо він не пов’язаний з насильством, може бути тільки службова особа. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчинене суддею шляхом постановлення завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови, кваліфікується за ст. 375. Такі самі дії, якщо вони були вчинені іншою службовою особою, крім судді, шляхом зловживання владою або службовим становищем і спричинили тяжкі наслідки, кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 (ч. 2 ст. 423), якщо цією службовою особою є працівник правоохоронного органу — за ч. З ст. 364, а’якщо вони вчинені службовою особою, крім судді, шляхом перевищення влади або службових повноважень, — за ч. ч. 1, 2 або 3 ст. 365 (ч. ч. 1 або 3 ст. 424).
Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVIIОсобливої частини КК.
Суб’єкт злочину, якщо цей злочин пов’язаний з насильством, — загальний.
5. З суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини.
Конституція України (ст. ст. 1, 39,64).
Закон України “Яро місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р. (п. “б” ст. 38).
Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р, (ст. 21).
Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР’ від 28 липня 1988 р.