Подібна ситуація зімітована в моделі 1 ( див. Додатки ). Створюється враження, що досягнуто обмеження зростання цін: ціна виробленої продукції в галузях а-д зростає не в 4 рази . а відповідно в 2,83; 2,18; 2,29;і 2,36 рази. Проте при цьому виникають диспропорції : якщо у вихідній матриці фонд споживання і нагромадження ( г’-д’) дорівнює вартості продукції, що направляється на дані цілі ( г- д), то у кінцевій він уже на 8% менший, а за особистим споживанням навіть на 15%. Колишній обсяг продукції, виробленої для невиробничого споживання і нагромадження, не може бути викуплений , і виникає обєктивна необхідність у зниженні обсягів виробництва у всіх галузях.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.
Визначення рівня прибутку і рентабельності безпосередньо залежить від рівня витрат виробництва і ціни конкурентних товарів , що випускаються виробничими відділеннями чи фірмою вцілому. Нормативна норма прибутку встановлюється з врахуваням тієї норми прибутків, яку вище керівництво вважає за необхідне отримати для забезпечення подальшого розвитку фірми. Тому рівень цін визначають перш за все, виходячи з цілей досягнення певного спланованого рівня прибутку ( звідси і назва « цільове ціноутворення ). Слід додати, що цінова норма прибутку встановлюється на плановий період диференційовано за кожним товаром чи групою товарів, а скоріше всього за окремим підрозділом, який виступає центром прибутку. Проводження такої політики передбачає надання виробничим відділам і закордонним компаніям самостійності у встановленні цін, які зазвичай прирівнюються до рівня ринкових. Сам же метод даного ціноутворення часто використовується при укладанні угод із зовнішніми контрагентами та внутрішньофірмовими поставками. Але оскільки цей метод орієнтується на збереження самих цін протягом певного планового періоду, він слабо стимулює діяльність управлінців , які керують закордонними філіалами та дочірніми підприємствами. Тому деякі компанії вносять корективи до цільової норми прибутку, роблячи її рухомою в певних межах, щоб краще враховувати попит і умови конкуренції на зовнішньому ринку. Також даний метод використовується при визначенні розрахункових цін в поєднанні з методом рухомої ціни. Але, слід додати, що в цілях перерозподілу чи викачування прибутків використовуються не лише завищені ціни на товарні поставки, але й встановлюються високі ставки відрахувань за представленими патентами та ліцензцями , технічними послугами та ноу- хау. Тому, як вже наголошувалось в основній частині, потрібно проводити гнучку систему цін, яка спрямовується на встановлення в рамках фірми таких цін, що мають здатність призводити до мінімальних витрат виробництва, при чому не за кожним відокремленим підрозділом, а по підприємству вцілому. Проведення глобальної політики передбачає, що вище керівництво розробляє методологічні принципи побудови цін, визначає їх структуру і рівень як у відносинах з зовнішніми контрагентами , так і у внутрішньофірмових поставках. Гнучкість цінової політики в батьох аспектах визначається поєднанням в управлінні принципів централізації і децентралізації. На деяких підприємствах керівництво саме розробляє стандарти ціноутворення і єдині базиси цін на кожен виріб у загальних масштабах. Відхилення від них допускаються лише у ситуаціях, спричинених занадто жорсткою конкуренцією. В таких випадках гнучкість цін досягається за допомогою знижок відносно прейскурантної ціни.
В залежності від цілей і стратегії, що розробляються у виробничому відділенні, визначаються основні напрямки цінової політики, а саме : орієнтація на забезпечення рентабельності виробництва, на рівень якості товару, на ринкові умови та конкуренцію, на збереження чи збільшення ринкової частки, на стабільність цін в наступному плановому періоді. Таким чином, звідси випливає, що ціна як економічна категорія відображає умови або економічні відносини реалізації товарів. Вона є груповим виразом вартості, оскільки відображає рівень господарювання. Крім того, рівень цін на підприємстві може носити як обліково- аналітичний характер так і стимулюючий, що в свою чергу відіграє немаловажливу роль. Адже, це є прямим сприянням пошуку резервів для зниження собівартості, зменшенню конкурентної боротьби за ринки збуту та переливу капіталу з однієї галузі в іншу. А це в свою чергу призводить до численних змін ( як в позитивну так і негативну сторону ) загального становища підприємства та його становища на ринку.На мою думку в наш час було б варто прилити більше уваги ціноутворенню на підприємствах. Адже зазвичай підприємство опиняється в скрутному становищі аналізуючи всі фактори ціноутворення та власні витрати при встановлення ціни. Все це наслідки багатьох причин, але найбільшої шкоди , на мою думку, завдає податкова система. Тож насамперед при аналізі проблем ціноутворення слід було б переглянути підгрунтя державного оподаткування і узгодити його з усіма причетними чинниками.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
1. Бойчак І. М., Харів Н.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств.- Л.: Сполом, 1999.
2. Бороздин Ю.В. Ценообразование и потребительская стоимость продукции. - М. : Экономика, 1975 .
3. Варга В.У. Деньги и цены. Мировая економика и международные отношения.-№ 12- 1992.
4. Васильева Н.С., Козлова Л. И. Формирование цены в рыночных условиях. - М.: Бизнес, 1995.
5. Волков О.И. Экономика предприятия . - М.: Инфра, 1999.
6. Гальчінський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.- К.: Вища школа, 1995.
7. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Экономика предприятия.-М.: Юнити, 1998.
8. Калиніченко І.В. Імпульсивні явища в економіці: природна поведінка цін. Економіка України.- № 11- 1998.
9. Калита Н.С.,Спицына Т.Ю., Кожуховский К.Л., Цена и ценообразование . Состояние, проблемы, перспективы.- К.: Выща школа, 1988.
10. Корниенко В.Т. Цена и народное потребление. - М.: Знание,1963.
11. Медведев В.А. Закон стоимости и материальные стимулы производства. - М.: Экономика, 1968.
12. Примак Т. О. Економіка підприємств.-К.: МАУП,1999.
13. Чаянов А.В . Избранные труды.-М.: Финансы и статистика, 1991.
14. Розбудова держави. -№ 7/8,1997.
-№ 1/2,1998.
ДОДАТКИ
Таблиця 1.
Вплив цінової еластичності на загальну виручку і реакцію покупців.
| Таблица 1велич-ина Еd | визначе-ння еластич-ності попиту | вплив на загальну виручку | реакція покупців на | |||||
| якісне | кількісне | підвищення ціни | зниження ціни | зниження ціни | підвищення ціни | |||
| Ed>1 | еластичний | процентна зміна к-ті товару,що потребується перевищує процентну зміну ціни | загальна виручка зменшується | загальна виручка збільшується | значно підвищуються обєми закупок. Попит зростає швидше ніж зменшується ціна | значно знижують обєм покупок.попит знижується більш високими темпами | ||
| Ed=1 | одинична еластичність | процентна зміна кількості товару, що потребується = процентній зміні ціни | загальна виручка залишається незмінною | загальна виручка залишається незмінною | попит зростає темпами, якими падає ціна | попит знижується темпами, якими зростає ціна | ||
| Еd<1 | нееластичний | процентна зміна кількості товару, що потребується менша, ніж процентна зміна ціни | загальна виручка збільшується | загальна виручка зменшується | темпи зростання попиту менші ніж темпи зниження ціни | темпи зниження попиту менші темпів зростання ціни | ||
Таблиця 2. Аналіз економічної вартості.
Таблица 2
| етап 1 | визначте ціну одиниці продукції чи процесу, який використовується в даний момент- умовна вартість |
| етап 2 | визначте аспекти своєї продукції чи послуг, які здатні заощаджувати на витратах чи збільшувати їх цінність відносно товарів, які випускалисяю Це позитивна диференцйована вартість |
| етап 3 | визначте всі попередні проблеми, витрати, повязані з переходом на випуск продукції |
| етап 4 | розрахуйте загальну ек. Вартість продукту, додаючи умовну і позитивну диференційовану вартість |
| етап 5 | визначте кінцеву продажну ціну. За винятком давно усталеної на ринку продукції ціни мають бути встановленими нижчими ніж за економічною вартістю. Ця різниця і є спонуканням зробити покупку. |
Таблиця 3. Способи впливу держави на ціни.
| Види цін | роль держави | форми державного впливу |
| фіксовані державні | ціни встановлює сама держава | 1. Державні прейскурантні ціни. 2. « Заморожування» вільних ринкових цін. 3. Фіксування монопольних цін |
| регульовані державою | держава встановлює правила для підприємства, а воно саме самостійно встановлює ціни | 1. Встановлення граничного рівня цін. 2.Встановлення граничних надбавок до фіксованих цін прейскуранта. 3. Встановлення граничного рівня разового підвищення ціню 4. Державний контроль за монопольними цінами. 5. Регулювання ринкових цін шляхом встановлення цін державними підприємствами. |
| договірна ціна | держава встановлює « правила гри на ринку, вводячи ряд заборон на нечесну конкуренцію | 1.Заборона горизонтального фіксування цін. 2.Заборона вертикального фіксування цін 3. Заборона цінової дискримінації. 4. Заборона демпінгу 5. заборона нечесної цінової реклами |
Таблиця 4 . Вихідна матриця початкового стану.