Смекни!
smekni.com

Значення досліджень архітектури й містобудування України доби Гетьманщини (стр. 2 из 4)

У цілому результати дисертаційного дослідження розширюють, доповнюють і конкретизують давніші напрацювання українського архітектурознавства, викладені в працях попередніх дослідників - Ф.Ернста, М.Макаренка, В.Січинського, С.Таранушенка, М.Цапенка, Г.Логвина, П.Юрченка, Д.Яблонського, С.Кілессо, Л.Прибєги, В.Ленченка та інших.

Наукове значення роботи. Наукове значення цього дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на значно оновленому фактичному матеріалі, що охоплює всю територію України і включає результати новітніх історико-містобудівних та реставраційних досліджень, комплексно досліджено й показано у взаємозв'язку процеси розвитку архітектури й містобудування в період 1648-1781 років без ідеологічних спотворень і нашарувань. Це - необхідний крок до нового трактування історії української архітектури.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень знайшли своє наукове використання в низці публікацій автора у спеціальних та науково-популярних виданнях, виступах на наукових конференціях, а також в практичних заходах з охорони архітектурно-містобудівної спадщини. Автором були опрацьовані історико-архітектурні опорні плани та проекти зон охорони пам'яток міст Чигирина, Полтави, Глухова, Сум, Ромен, Путивля, Лебедина, Охтирки, Тростянця, Конотопа, а також проект організації Державного історико-культурного заповідника в м.Глухові (реалізовано в 1994 році; постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 80).

Наукові результати досліджень автора використано при підготовці кількох державних програм, затверджених на урядовому рівні:
- Комплексна програма збереження iсторичної забудови м.Глухова Сумської областi (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1998 р. № 1958).
- Програма відтворення видатних пам'яток історії та культури України (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р.№ 700).
- Програма збереження і використання пам'яток архітектури та історичних міст України, розроблена Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України на виконання доручення Президента України від 17 вересня 1999р.

Результати дисертаційного дослідження втілені також при підготовці Державного реєстру національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури України), який затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 02.06.99 № 128 в редакції наказу від 17.03.2000 № 51. Автор цього дисертаційного дослідження є упорядником даного реєстру (разом з М.Кучеруком та О.Ткаченко) та його відповідальним редактором. Особистий внесок здобувача полягає в перевірці й визначенні атрибуцій всіх пам'яток, внесених до Державного реєстру, у т.ч. й пам'яток доби Гетьманщини.

Наукові результати дослідження автора практично використано (з його авторською участю) в роботі з реабілітації історико-архітектурного середовища м.Глухова Сумської області. За цю роботу було присуджено Державну премію України в галузі архітектури 1998 року (Указ Президента України від 25 червня 1998р. № 686/98).

Результати дослідження використовувались в підготовці фахових рубрик та окремих матеріалів журналу ''Пам'ятки України: історія та культура'' (науково-популярний журнал; видання Мінкультури), які автор постійно вів з 1994 року: ''Пам'яткознавство'', ''Історичні столиці'', ''Архітектурна спадщина'' та інші. За цю роботу автор був удостоєний почесного звання ''Заслужений працівник культури України'' (Указ Президента України від 29 червня 1995 року № 2096).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладено в 8 публікаціях в окремих пам'яткознавчих виданнях, наукових збірниках та журналах а також у 7 виступах на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях протягом 1993-1999 років, зокрема :
на Міжнародній конференції з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні (Кам'янець-Подільський, 1993);
на Третіх Гончарівських читаннях (Київ, 1996);
на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції ''Туризм в Україні: економіка та культура'' (Київ, 1998);
на ІХ Всеукраїнській науковій конференції ''Історичне краєзнавство на межі тисячоліть: досвід, проблеми, перспективи'' (Дніпропетровськ, 1999).

Публікації.
Автор цього дослідження за період своєї наукової діяльності з 1985 року має 105 наукових публікацій, значна частина з яких - по темі дисертаційного дослідження. Окрім 1 публікації в монографічному виданні, 7 публікацій у наукових фахових виданнях, акредитованих ВАК України в галузі архітектури, основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені й апробовані також у 8 наукових статтях, опублікованих у виданнях, акредитованих ВАК України по інших галузях науки (історія, філософія, мистецтвознавство).

Структура і обсяг роботи.
Характер і специфіка поставлених завдань зумовили структуру дисертаційного дослідження, що складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертація викладена на 178 сторінках тексту. Список використаних джерел має 270 позицій. Додатки на 35 сторінках. Ілюстративний матеріал представлено на 34 планшетах.

ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі ''Історіографія архітектури і містобудування України доби Гетьманщини'' дано аналіз джерельної бази. Залучені основні літературні джерела, дано загальну характеристику стану досліджень архітектури й містобудування України XVII-XVIII століть. Проаналізовано фактографічно-описовий етап досліджень, концептуальний етап (автори і їхні концепції), фундаментальні архітектурознавчі праці радянського періоду, а також концепції діаспорних дослідників, новітній етап досліджень архітектурно-містобудівної спадщини України, у т.ч. нові атрибуції пам'яток.

Важливим джерелом, використаним у цьому дисертаційному дослідженні, є архівні матеріали. Вони поділяються на три групи: картографічні; текстові; іконографічні й проектні. На підставі проведеного аналізу цих джерел зроблено висновок про недостатнє їх вивчення і використання в дотеперішніх історико-архітектурних та історико-містобудівних дослідженнях. Показано джерелознавчу цінність містобудівних документів XVII-XVIII ст., які покладено в основу цього дисертаційного дослідження.

Зроблено аналіз архітектурної та містобудівної спадщини доби Гетьманщини як джерела інформації. Проаналізовано стан наявності, вивчення, охорони та реставрації архітектурної та містобудівної спадщини з акцентом на дослідженнях двох останніх десятиріч. У науку введено чимало нового фактичного матеріалу, завдяки осмисленню якого змінилися наші уявлення про кількість і значимість історичних населених місць України.

У цьому розділі поміщено 3 таблиці і 3 карти: Історичні населені пункти регіонів України, що виникли (відновлені, зазнали суттєвих змін) в добу Гетьманщини; Архітектурні комплекси, сформовані реконструйовані) в добу Гетьманщини; Пам'ятки архітектури - об'єкти національного культурного надбання регіонів України, що постали в добу Гетьманщини. Ці таблиці, а також карти, зроблені на їх основі, демонструють нерівномірність розміщення архітектурної і містобудівної спадщини розглядуваної доби в межах різних регіонів України, що відображає нерівномірність процесів архітектурно-містобудівного розвитку різних регіонів України в добу Гетьманщини.

Зроблено висновок про те, що тема дисертаційного дослідження в літературі розкрита недостатньо і вимагає подальшого розроблення. До найважливішого розряду джерел слід віднести збережені донині пам'ятки містобудування і архітектури доби Гетьманщини, натурне дослідження яких дозволяє виявити нові факти і закономірності розвитку архітектури й містобудування. Тому в дисертаційному дослідженні акцент зроблено на осмисленні натурних досліджень у поєднанні з архівними та бібліографічними.

У другому розділі ''Соціальні й архітектурно-мистецькі особливості формування архітектури й містобудування України доби Гетьманщини'' розглянуто політичні, соціально-економічні та культурні передумови розвитку архітектури й містобудування. Середина XVII століття ознаменувала найзначніший перелом в усій історії архітектури й містобудування України. Їх бурхливий розвиток був спричинений революційними соціально-політичними, економічними й культурними змінами в Україні у результаті переможної національно-визвольної та станової революції (Хмельниччини). Найбільше на сферу містобудування і архітектури вплинули:
- створення своєї держави;
- розширення української етнічної території, містобудівне освоєння Слобідської України;
- поява нової суспільної еліти й численного класу вільних підприємливих людей.

Містобудівна й архітектурна спадщина Київської Русі, опосередкована литовсько-польською добою, збагачена надбаннями європейського Ренессансу, вплинула на формування новітніх тенденцій доби Гетьманщини. Найзначніший вплив на формування архітектури доби Гетьманщини мали опрацьовані в попередню добу принципи: зведення мурованих склепінчастих конструкцій; створення дерев'яних конструкцій залому; застосування класичних архітектурних ордерів.

Регіональна нерівномірність соціально-політичного, економічного, архітектурно-містобудівного розвитку в досліджувану добу є однією з визначальних її особливостей.

У добу Гетьманщини архітектурна діяльність характеризується такими основними рисами:
- безпрецедентним, у порівнянні з попередніми епохами, розвитком мурованого будівництва у Наддніпрянщині, Лівобережжі й на Слобожанщині;
- домінуючою суспільною роллю державних замовлень у становленні нової архітектурної типології та стилістики, головною роллю замовника у визначенні архітектурної програми;
- формуванням сучасного розуміння професії архітектора.