Реферат на тему:
СТАТЕВИЙ ДИМОРФІЗМ НЕЙРОГОРМОНАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ПЛОДА-НОВОНАРОДЖЕНОГО
При вивченні інтра- та постнатальної адаптації, яка е однією з ключових проблем перинатології, не приділяється належної уваги статевому чиннику.
З метою розв'язання феномена статевого диморфізму щодо стійкості та виживання новонароджених вивчено чутливість дівчаток та хлопчиків до фізіологічного напруження — пологів. Визначали вміст гормонів та біогенних амінів у пуповинній крові у 52 доношених новонароджених, з яких дівчаток було 24 (46%), хлопчиків 28 (54%). Усі діти народились у головному передлежанні від здорових матерів з однаковим перебігом вагітності та пологів. Тривалість пологів у середньому складала 10±2 години. Оцінка за шкалою Апгар— 8-9 балів на першій хвилині та 9-10 балів —на 5-ій. Фізичний розвиток новонароджених відповідав терміну гестації — 38-41 тиждень. Дані морфофунк-ціональної зрілості та неврологічного дослідження відповідали задовільному перебігу раннього періоду адаптації. Рівень серотоніну, норадреналіну, гістаміну в сироватці крові визначали методом колоночної хроматографії, рівень мелатоніну—радіоімунологічним методом, концентрацію кортизолу та тиротропного гормону — імунофермептпим методом наборами ВІО КАО.
Вищі рівні концентрації кортизолу, тиротропного гормону, мелатоніну, норадреналіну, серотоніну, гістаміну констатовано у дівчаток. При народженні у дівчаток забезпечується більша доступність для тканин, органів, а отже, і для мозку, субстратів адаптації. Визначений статевий диморфізм інтранатальної нейрогормональної реактивності свідчить про вищу чутливість до фізіологічних пологів у новонароджених дівчаток.
Статеві відмінності в стратегії адаптивних реакцій на фізіологічне напруження у новонароджених створює реальну передумову для статевих відмінностей у стійкості до збільшених рівнів стресогенності. Вивчення статевих особливостей становлення та дозрівання нейроендокринної системи в онтогенезі допоможе глибшому проникненню у сутність організації та функціонування організму людини.
21,4%—другої. Ускладнення пологів спостерігалися відповідно у 28,9 5,9% жінок (р<0,05).
В результаті проведених досліджень виявлено недостатню чи невмілу допомогу медперсоналу пологового будинку молодим матерям. Підготовку молочних іалоз до майбутньої лактації під час вагітності проводили пише 68,0% опитаних жінок, відмітили труднощі при становленні лактації у пологовому будинку 62,0% жінок першої групи та 31,0% — другої. На допомогу середнього медперсоналу вказують відповідно 38,0 та 52,0% жінок.
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ ТРИВАЛОСТІ ЛАКТАЦІЇ У ГОДУЮЧИХ ЖІНОК
О.М. Ковальова Українська медична стоматологічна академія
В ОСТАННІ роки відмічається значне зниження тривалості природного вигодовування серед дітей. Для вивчення головних факторів медико-соціального характеру, які впливають на зменшення лактації у годуючих жінок, нами проведено анкетування 1000 молодих матерів Полтавського регіону.
Залежно від тривалості вигодовування усіх жінок було розподілено на дві групи. Першу складали жінки, діти яких були переведені на штучне вигодовування у перші три місяці життя, другу — жінки, діти яких вигодовувались жіночим молоком більше 6 місяців. Результати анкетування показали, що найбільш значущими факторами, які впливають на зменшення лактації, є не-запланована вагітність, яка складає за групами відповідно 61,0 та 23% (р<0,05), рівень освіти (у другій групі жінок з вищою освітою було в 3 рази більше, ніж у першій), незадовільні житлово-побутові умови, зловживання алкоголем чоловіком (відповідно 11,8 та 3,5%) та паління жінкою під час вагітності й годування груддю. Так, відсоток жінок, які палять, у першій групі був в 6 разів більшим, ніж у другій.
Становлення лактації безпосередньо пов'язане з особливостями перебігу вагітності та пологів. Ускладнення перебігу вагітності (токсикози, загроза невиношування, анемія) відмічали 51,8% молодих матерів першої групи, та
Після виписки з пологовою будинку наприкінці першого місяця 67,5% жінок відмічали недостатню кількість молока, але лише 48,42% із них звернулись за медичною допомогою і намагались покращити лактацію відомими 'ім засобами. Рішення перевести своїх дітей на штучне вигодовування в 12,0% випадків жінки приймали самостійно.
Наші дослідження підтверджують роль дотримування режиму та повноцінності харчування під час вагітності й вигодовування груддю для формування та підтримки лактаційної функції жінки. Дотримувались режиму і раціонального харчування 43,3%> жінок першої групи та 88,7% — другої.
Вивчення раціонів харчування годуючих матерів показало, що вони відрізнялись дефіцитом головних продуктів харчування.
Таким чином, становлення лактації значною мірою залежить від психоемоційного стану жінки, від її освіти, рівня і способу життя та підготовки до майбутньої лактації. Необхідно більше приділяти уваги при роботі з молоддю питанням планування сім'ї. Важлива роль у допомозі молодим матерям для становлення й підтримки лактації в перші дні після народження дитини належить медперсоналу. Необхідно пояснювати годуючим жінкам про можливість виникнення лактаційних криз та потребу використання у цих періодах традиційних та нетрадиційних засобів, що покращують лактацію.