методичні вказівки та роз’яснення, щодо деталізації застосування законодавчих та нормативних актів. У цьому напрямі також ведеться певна робота. У відповідності з підготовленим і переданим на розгляд Верховної Ради України законопроектом щодо внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” передбачено визначення видів страхування, уточнення низки страхових термінів, конкретизовані функції посередників на страховому ринку, покращанні умови для розширення інвестиційних можливостей страховиків, підвищені кваліфікаційні вимоги до керівництва та провідних працівників компаній.
Комплекс законодавчих актів із питань страхування варто доповнити за рахунок прийняття Законів України “Про страховий договір”, “Про медичне страхування”, “Про страхування відповідальності перед третіми особами”, “Про страхування життя та пенсій”, “Про страховий захист в системі АПК”, “Про страхування фінансових і кредитних ризиків”. “Про товариства взаємного страхування”.
Потребує впорядкування обов’язкове страхування. Необхідно привести його у відповідність з принципами страхування, уніфікувати умови захисту всіх категорій працівників, страхові платежі за яких сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету.
З врахуванням власного і зарубіжного законодавчого досвіду в галузі страхування підготувати до 2005 року проект Страхового кодексу України.
Зростання обсягів робіт щодо підготовки проектів законодавчих і нормативних актів потребує активізації діяльності Експертної ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України,. комісій Ліги страхових організацій, правових та фінансово-економічних науково - дослідних установ.
Підвищення фінансової надійності страховиків. З цією метою передбачається:
* довести мінімальні розміри статутного фонду страховиків України починаючи з 1 липня 2000 року до 500 тис. екю, а з 1 січня 2003 року до 1 млн. екю.;
· опрацювати заходи спрямовані на забезпечення нарощування страховиками статутних фондів, особливо за рахунок залучення капіталу акціонерів. Потрібно практикувати випуск облігацій з виплатою їх власникам гарантованого доходу;
* створити гарантійний фонд для забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками, особливо фізичними особами в разі банкрутства страховика;
* компетентним органам переглянути діючу систему розміщення страхових резервів, надавши право здійснення їх вкладення у високорентабельні інвестиційні проекти з врахуванням їх пріоритетності за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Опрацювати процедуру дозволу розміщення в окремих випадках частини резервів в вигідні зарубіжні інвестиції;
* здійснити заходи щодо розширення ринку перестрахування страхових договорів в Україні, шляхом створення відповідної біржі або професійного республіканського пулу андеррайтерів - перестраховиків;
* більш активно працювати з нерезидентами на предмет розширення взаємного перестрахування;
* посилити превентивну функцію страхування, дозволивши страховикам відновити створення фонду фінансування запобіжних заходів. При необхідності використовувати можливості об’єднання зусиль страховиків в здійснені превенцій.
Удосконалення державного нагляду за страховою діяльністю необхідно спрямувати на:
* посилення якості виконання органами державної виконавчої влади функцій щодо нагляду за страховою діяльністю в напрямах упередження: банкрутства страховиків, грубого порушення ними зобов’язань перед страхувальниками, здійснення псевдострахування з метою відмивання грошових коштів, виплати керівникам та інших відповідальним особам підприємств, особливо державного сектору, незаконних комісійних винагород,
* підвищення статусу Укрстрахнагляду до Державного комітету в стравах нагляду за страховою діяльністю;
* уточнення Укрстрахнаглядом разом з Палатою аудиторів України вимог щодо здійснення обов’язкового щорічного аудиту страхових компаній і визначення переліку аудиторських фірм, яким, виходячи з забезпечення необхідними фахівцями, можна доручати здійснення аудиту страхових компаній. Опрацювати примірні розцінки оплати за аудит. Такий захід дасть змогу підвищити якість і відповідальність за достовірність висновків за наслідками аудиту, зменшити кількість перевірок страховиків з розрізнених питань їх діяльності;
* обгрунтованість створення, реорганізацій і ліквідації страхових компаній. Передбачити розширення прав Укрстрахнагляду, в тому. числі і відносно погодження з Комітетом кандидатур керівника і головного бухгалтера страхової компанії. При цьому мають враховуватись наявність у претендента вищої фахової освіти та досвіду роботи в страхуванні, відсутність судимості, аморальних вчинків, тощо;
* Укрстрахнагляду разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Держкомстатом з залученням вчених та практиків опрацювати проекти нормативно - інструктивних документів щодо розробки бізнес - планів, ведення спеціального обліку, аналізу і звітності страховиків / включаючи форму балансу/; здійснення реєстрації, обліку та сертифікації страхових посередників. При цьому слід зосередити увагу на максимальне наближення цих документів і процедур до міжнародних стандартів;
* посилити кадровий потенціал контролюючих органів за рахунок залучення до роботи в них працівників, що мають достатній теоретичний рівень і практичний досвід страхової діяльності. Вирішити питання мотивації кращої праці службовців Укрстрахнагляду, що дасть змогу уникнути плинності кадрів і підвищити професійні вимоги до них; враховуючи досвід західних країн передбачити щорічні відрахування страховиками частини прибутку / 0,2 % отриманих страхових премій / на спеціальний
рахунок Укрстрахнагляду з цільовим використанням цих коштів на формування інформаційно - методичної бази, фінансування науково-пошукових робіт із страхування.
Специфіка страхової діяльності вимагає залучення до роботи в галузі великої кількості висококваліфікованих працівників / менеджерів, андиррайтерів, актуаріїв, брокерів, експертів, фінансистів, бухгалтерів, юристів, програмістів тощо /, добре обізнаних з теорією і передовою технологією страхування. В зв’язку з цим доцільно:
· визначити типові кваліфікаційні вимоги до працівників страхових компаній, їх посередників та органів нагляду за страховою діяльністю;
· передбачити поступовий перехід до заміщення посад керівників страхових компаній, їх заступників та керівників філій особами, які мають вищу фахову освіту.
· відкрити в складі номенклатури спеціальностей вищої освіти спеціальність “Страхування”. Визначити державні і комерційні вузи, яким, виходячи із іх матеріальної бази, педагогічного і наукового потенціалу, місця розташування, можна в загальновстановленому порядку дозволити підготовку фахівців на рівні магістрів та спеціалістів із страхування;
· вдосконалити програму підготовки молодших спеціалістів із страхування векономічних технікумах та коледжах;
· організувати Інститут підвищення кваліфікації персоналустрахових компаній та посередницьких структур;
· заінтересованим навчальним закладам разом з Лігою страхових організацій України здійснити відповідні дослідження з метою визначення потреби страхової галузі в спеціалістах певного профілю і рівня підготовки;
· організувати при Комітеті в справах нагляду за страховою діяльністю кваліфікаційну комісію з числа відповідальних працівників Комітету. Міносвіти, ЛСОУ, вчених та досвідчених практиків страхової справи. Покласти на комісію функції експертної оцінки і освідчення відповідним сертифікатом рівня знань певних категорій працівників страхових компаній, які не мають дипломів про фахову освіту але за характеристиками страховиків добре виконують свої обов‘язки і самостійно успішно підвищують рівень теоретичних знань.
Покращання взаємодії між страховими компаніями, банками та іншими суб’єктами фінансового ринку. Страховим компаніям та банкам природно притаманне прагнення до взаємовигідного обміну послугами і зміцнення надійності партнерства.
Розвиток страхових операцій зі страхування майна і відповідальності комерційних структур, населення та інших категорій клієнтів банків веде до зменшення їх залежності від ризиків, розширює діапазон вигідного розміщення кредитних вкладень. З іншого боку в страховиків є інтерес у розміщені в банківських установах за певну плату переважної частини страхових резервів, що збільшує доходи страховиків, ресурси для кредитування. Проте на практиці діяльність банків і страховиків належним чином ще неузгоджена.
З метою покращання використання потенціалу банків, страхових компаній та інших суб’єктів фінансового ринку для зміцнення страхового захисту населення і підприємців, покращання надання інших фінансових послуг доцільно:
· створити Координаційну раду з питань розвитку фінансового ринку України на яку покласти обов”язки по узгодженню напрямів вдосконалення асортименту і умов надання послуг юридичним та фізичним особам з кредитування, страхування, торгівлі цінними паперами тощо;
· залучати установи комерційних банків до здійснення на агентськихзасадах операції по продажу страхових полісів із страхування життя, від нещасних випадків, домашнього майна та деяких інших видів, які не вимагають складної експертної оцінки ризику;
· збільшити межу дозволеної участі комерційних банків в придбанніакцій страхових компаній і одночасно надати більші можливості страховикам в здійснені інвестицій в статутний фонд вітчизняних банків;
провести відповідні заходи щодо покращання реалізації і купівлі страховиками цінних паперів.
Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувани проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.