Електрофорез тетрациклінів ефективний при інфікованих ранах, опіках, гнійничкових захворюваннях шкірних, інфекційних захворюваннях очей, маститах, бактеріальних пневмоніях.
Неоміцин – електрофорез можна рекомендувати для лікування гнійно-інфекційного запальних захворюваннях. Гарні терапевтичні результати відмічені при електрофорезі неоміцина в опікові рани.
Еритроміцин – електрофорез, методика якого розроблена Вержанскою (1977 р.) рекомендується для лікування нефритів.
М.Г. Млодик та інші (1974) успішно використовували електрофорез стафілококових антибіотиків (канаміцин, рістоміцин, тетраоман) в гнійній хірургії у дітей (при флегмонах, абсцесах, перопротитах, остеомієлітах). Електрофорез антибіотиків широкого спектру дії (міцерин, моноліцин і інші) ефективні при лікування інфікованих ранах.
Серед актуальних задач в області медикаментозного електрофорезу першим можна рахувати підвищення його фізіологічної активності і терапевтичної ефективності, що може бути досягнуто:
а) збільшенням кількості вводимої лікарської речовини;
б) зміною його фармакодинаміки;
в) зниження побічних ефектів і проявів;
г) розширенням діапазона фізіологічної активності метода.
Висновки
З вище вказано напрошується такий висновок:
1. Розвиток і удосконалення фізико фармакологічних методів лікування викликані перш за все практичною необхідністю.
2. Фізичні фактори, являються активними фізико-хімічними подразниками, не тільки самі впливають на організм лікувальну дію, но і підготовляють його до дії ліків. крім цього, при фізико-фармакологічних методах лікування забезпечують позитивні зміни фізичних властивостей і фармакологічної активності ліків, продовження часу їх дії, створення високої концентрації в патологічному вогнищі.
3. Достоїнство і перевага фізико-фармакологічних методів по порівнянню з традиційними фармакотерапевтичними значною мірою можуть проявлятись лише при правильному виборі ліків, обліку індивідуальної реактивності організму і особливостей протікання захворювання, своєчасної корекції дозування, чіткому дотриманні техніки і методики проведення процедур, правильному комбінуванні з іншими лікувальними міроприємствами.
Використана література
В.С. Улащик „Физико-фармакологические методы лечения и профилактика». Минск. «Беларусь», 1979.