На міжнародному рівні зростає визнання того факту, що найкращий спосіб зробити молодих людей активними громадянами заключається – це заохочити їх участі у процесі прийняття рішень на всіх етапах та в усіх сферах, у тому числі в сім’ї, в школі, на роботі, у суспільстві. Підвищена увага до участі молоді має особливу актуальність для нових демократичних держав регіону, що переживає перехідний період, де у молодих людей є можливості, що радикально відрізняються від можливостей їх батьків.
Можемо зробити висновок, що становище молодих людей в країнах перехідного періоду стає все більше схожим на становище їх однолітків в інших промислово розвинутих країнах, особливо у Західній Європі. Це обумовлює не тільки нові можливості, але й нову небезпеку. Добре це, чи погано, але більше не існує жорстко структурованого середовища, в якому молоді люди були б захищені від небезпеки, і сьогодні вони мають захистити себе самі. Для того, щоб справитися з цим, їм необхідні відповідні повноваження.
У міжнародних конвенціях проголошується, що молоді люди мають право брати участь у прийнятті рішень, які впливають на їх життя. Це має особливе значення у суспільствах, щотрансформується, де майбутній економічний розвиток в значній мірі залежить від людських ресурсів і де громадянське суспільство та демократія тільки формуються.
Можемо відміти позитивну взаємозалежність між просуванням по шляху реформ перехідного періоду та розширенням можливостей, що надаються молодим людям. Успіхи молодих людей сприяють успіхам в здійсненні реформ, і навпаки.
Підсумовуючи вище сказане, можно зазначити, що поколінню перехідного періода властиві наступні особливості: воно в більшій мірі, ніж люди старшого віку, підтримують реформи, але рідше приймають участь у виборах; цікавиться суспільним та політичним життям своїх країн, але критично відносяться до діяльності нових демократичних інститутів; підлягає більшому ризику в області репродуктивного та сексуального здоров’я, включаючи небезпеку зараження ВІЛ/СНІДом, в умовах обмеженого доступу до необхідної інформації та медичних послуг; часто проявляє толерантне відношення до протиправної поведінки і частіше вступає у конфлікт з законом; надає великого значення освіті, але починає навчатися пізніше, кидає школу частіше і в більшості країн рідше продовжує навчання у старших класах середньої школи; вступає у шлюб і заводить дітей пізніше, ніж це робили молодь соціалистичних суспільств; демонструє гнучкість та кмітливість, коли мова йде про матеріальне становище, однак показники безробіття серед молоді значно вищі, ніж серед людей старшого віку.
За 10 років перехідного періоду зникло уявлення про молодь як про пасивних споживачів продуктів, послуг та цінностей. Покоління перехідного періоду розглядається сьогодні як велике багатство регіону та всього світу в час стрімких соціально-економічних перетворень. Пропонується проводити політику, яка б враховувала інтереси молоді, від якої виграють сім’я, громади і суспільство, а також самі молоді люди. В основі такої стратегії містяться дві концепції: визнання молоді окремою групою населення, що має власні потреби, та участь молоді, у розбудові громадського суспільства і незалежної державитому числі ведення з молодими людьми змістовного діалогу відносно їх поглядів, що стало б реальним вкладом у розробку стратегій реагування.
При проведенні державної та суспільної політики, яка б враховувала б інтереси молоді, необхідно, пропонується звертати увагу на наступні питання:
· забезпечення більш широких та справедливих можливостей у отриманні освіти; більш широке використання активних засобів підвищення молодіжноі зайнятості;
· полипщення репродуктивного та сексуального здоров’я молодої людини;
· профілактика зловживання алкоголю та наркотиків;
· впровадження міжнародних стандартів при роботі з молоддю, що вступає у кофлікт з законом; сприяння участі молоді у житті громадянського суспільства.
Література: 1. После краха: что принесли людям десять лет переходного периода. ЮНИСЕФ “Инноченти”, Флоренция, 1999. 2. Молодежь в меняющемся обществе: Региональный мониторинговый доклад. ЮНИСЕФ “Инноченти”, Флоренция, 2000. 3. Інформація і право №7-8 інформаційно-довідковий бюллетень. К., 2000.
4. Статистичний щорічник України за 1998 р. Держкомстат України, К., 1999.