Системний аспект функціонування та дослідження слухової системи (стр. 5 из 5)
Тимпанометрiя – це непрямий метод вимiрювання пружностi мембрани i системи слухових кiсток при позитивному, нормальному та негативному тиску у звуководi (по вiдношенню до атмосферного), який змінюють штучно вiд -400 до +400мм Н2О). Тимпанограма має максимум в нормi при звичайному значеннi атмосферного тиску (вiдповiдно 0мм Н2О). При зменшеннi або збiльшеннi тиску зменшується акустична провiднiсть. Змiна норми тимпанограм буває: 1) при деяких захворюваннях, наприклад, блокада євстахiєвої труби; 2) при порушеннi переносу, якщо пошкоджений або змiнений апарат передачi середнього вуха (збiльшений імпеданс передаточного пристрою), наприклад, при отосклерозi.
Для оцiнки патологiї слухового апарату важливо знати градiєнт акустичної пружностi при змiнi тиску повiтря ( в нормi градiєнт становить »40% пружностi). Якщо у просторi середнього вуха є рiдина, градiєнт може зменшитись до 10%, а, наприклад, при перфорацiї мембрани може досягти 80%. Патологiчна втрата пружностi веде до зменшення градiєнта i навпаки. Але градiєнт залежить i вiд типу використаного акустичного пристрою, а отже, є можливiсть похибок.
Структурна схема iмпедансного аудiометра складається з 3-х блокiв:
1. Генерування звукової хвилi. У тоновому осциляторi одержують звуковий гармонiчний сигнал частотою 220Гц. Рiвень тону регулюють в залежностi вiд потрiбного акустичного тиску. Звукова хвиля випромінюється репродуктором, де звук частково абсорбується i вiдбиваєтья.
2. Випромiнювання вiдбитого звуку. Значення iнтенсивностi вiдбитої хвилi залежить вiд стану системи мембрана-слуховi кiстки. В нормi акустичний тиск 70-90дБ над порогом чутливостi. При недочутливостi - 100-140дБ.
3. Встановлення визначеного тиску у зовнiшньому звуководi виконують за допомогою манометра. Звичайно тиск встановлюють в межах від - 400 до +400 мм Н2О.
Сам статичний акустичний iмпеданс середнього вуха Za є комплексне значення, середнє значення з двох тискiв повiтря ZaT1 (при пiдвищенному тиску повiтря +200 мм Н2О), i визначається:
Рефлексна аудiометрiя є вiдносно новою. В нiй реєструють акустично викликану реакцiю на рiзних ступенях слухового шляху, яка без вiдома пацiєнта проходить рефлекторно або сомато-моторично, або вегетативною нервовою системою. Фiксована вiдповiдь служить об'єктивiзацiї аудіо логічних дослiджень, цiлеспрямовано стимулюючи недочутливiсть або глухоту. У пацiєнта, що лежить в iзольванiй акустичнiй камерi, оцiнюють вiдповiднi вiдгуки, якi спричиненi вiдповiдним звуковим стимулом. Велике значення мають евокованi (наведенi) потенцiали (i їх рiзниця) у внутрішньому вусi, у слуховому нервi та у корi мозку. Розмiщення активного зчитувального електрода залежить вiд виду аудiометрiї. Неактивний ("землений") електрод – на вусi або на шиї.
За латенцiєю розрiзняють: 1) вчасний потенцiал – латенцiя до 10мс у внутрiшньому вусi або у мозку. Частота вище 100Гц; 2) пiзнiй потенціал - латенцiя вiд 50 до 500мс йдеться про акустичнi вiдгуки кори (частотний спектр до 30Гц).
В електрокохлеографiї (ЕКохГ) – один iз методiв рефлексної аудіометрії – наведенi електричнi потенцiали (акустичним стимулом) знімають з найближчої околицi внутрiшнього вуха. Активний електрод розташовують на дiлянцi виступу середньої стiнки середнього вуха, визваною першим витком завитки, або у зовнiшньому звуководi поблизу мембрани (транстимпанальна технiка). Частiше голковим електродом перфорують мембрану. Електрод, таким чином, наближається до промонторiя (який роздiляє середнє i внутрiшнє вухо). Цей спосiб (ЕКохГ) дає кращу динамiку вiдгуку на звуковий стимул, нiж при знiманнi зi звуководу (поблизу мембрани), коли вiдгук на звуковий стимул є меншої амплiтуди i тому потребує бiльшої кiлькостi вимiрювань рефлексу, щоб його динамiка стала кращою.
Для збудження обирають акустичний iмпульс, можливо i короткi тоновi iмпульси з частотами 1,2 - 1,4кГц. Зi зростанням iнтенсивностi стимула знижується амплiтуда першого негативного вiдгука, при інтенсивності 75дБ – максимум та мала латенцiя (1мс). Водночас iз збільшенням iнтенсивностi з'являється другий негативний вiдгук, при якому виникають потенцiали у волоскових клiтинах (фонорецепторах) органу Кортi. При ЕЕГ аудiометрiї активний електрод розмiщують на теменi або на виску. Знiмають комплекс вiдгукiв (латенцiя вiд 50 до 250мс) на тон частоти вiд 1 до 2 кГц. Амплiтуда вiдгукiв кори становить десятки мiкровольт. Недолiком ЕЕГ є слабкiсть вiдгукiв кори та багато інших артефактiв. ЕЕГраму зображають графiчно.
Функціональна схема медико-біологічних досліджень слуху