виховання в католицькому дусі. Українці, які не мали рівноцінної школи, охоче
віддавали своїх дітей до цих шкіл, де поступово перевиховували їх на католиків.
Навчання провадилося за старою, звичайною в Західній Европі, схоластичною
систймою. Курс поділявся на дві групи: «тривіюм» і «квадривіюм» (інфіма,
граматика, синтакса:, поетика, реторика, діятектика та філософія). Мовою навчання
була латинська.
У протестантських та католицьких школах навчали також історії, географії,
космографії, природознавства. Але все це було чуже 1 відривало учня від рідної
культури.
Для боротьби з чужими впливами українці почали засновувати свої школи, які не
ноступалися перед протестантськими та католицькими. .Величезну ролю відіграла
в цьому відношенні діяльність князя Костянтина Острозького, що наснував багато
шкіл по різних містах Волині, Головною метою цих шкіл було підготовляти
духовенство, здатне з успіхом вести боротьбу з католицьким духовенством і
паралізувати їх вплив на молодь.
У 1570-их роках заклав князь Острозький в Острозі, своїй резиденції, першу в
Україні високу школу, відому під назвою Острозької академії. Історія цієї академії
така. Князь К. Острозький, захоплений ідеєю оборони православної віри, вирішив
видати повний текст Біблії, якого тоді не мав жадний з православних народів, в той
час, як на латинський текст її покликалися під час полеміки католики та
протестанти. Православні користалися рукописними зошитами окремих частин
Біблії, в яких було чимало помилок. Отже треба було насамперед мати вірний текст
Біблії. В основу праці покладено текст 70 «толковників» — грецький переклад, а не
гебрейський оригінал, при тому порівнювано його з іншими слов'янськими та
латинськими текстами, В 1581 році Біблія випіііла в світ Звичайно, вона мала
недоліки, які пояснюються загальним станом освіти XVI ст., неможливістю зібрати
більше матеріялів тощо. Але в цілому це була видатна подія в історії української
культури. Року 1751 була вона знову переі-лянена й виправлена в Петербурзі
українцями, професорами Академії, і під назвою «Єлисаветинської» до наших часів
залишалася загальновизнаною й усталеною.
Організація цієї величезної праці над текстами Біблії вимагала високоосвічених
учених, яких князь К. Острозький стягав з різних земель. 1583 року просив він папу
вислати до нього вчених греків; шукав їх і в Греції. Нарешті скупчив він в Острозі
значну групу вчених і вирішив заснувати вищу школу.
В Острозькій Академії переважно вчили слов'яно-руської, грецької та латинської
мов, і тому називали її ще «триязичним ліцеєм» На чолі Академії стояв Герасим
Смотрицький, шляхтич з Поділля серед професорів і греки — Кирило Лукаріс
Дюнісій Палеолог; ієромонах з Острога Кипріян, що вчився в Паду та Венеції;
математик та астроном Ян Лятос, поляк, що раніше буї професором Краківського
університету; острозькі священики — Дем'ян Наливайко, брат козацького ватажка,
редактор та перекладач кількох збірок; Василь — автор трактату «О єдиной вірі».
Булі й світські люди: «клірик Острозький» — автор відповіді Потієві Мотовило,
Христофор Філалет (Вронський); пізніше — Максим-Мелетій Смотрицький та
інші. Серед цього гуртка були люди різню світоглядів: були й перейняті
протестантськими поглядами, як Фі далет; католики, як Лятос; і православні.
З Острозької Академії вийшло чимало видатних людей; Мелетіі Смотрицький, син
ректора, майбутній гетьман Сагайдачний та інші.
За прикладом Острозької Академії владика Володимирський хотів 1588 року
заснувати школу в Володимирі.
Після смерти князя К. Острозького в 1608 р. Академія занепала а з переходом
Острога до унуки старого князя — Анни-Алоїзи Ходкевич, ревної католички, на її
місці засновано єзуїтську колегію.
Острозька Академія була культурною пам'яткою едикого з українських магнатів.
Провід у культурному житті взяли на себе міщани.
Вище вже була мова про діяльність церковних братств. З 1586 року Львівське
братство зреорганізувало свою школу, поставивши її управителем грека-епископа
Єласонського Арсенід Слов'янські науки викладав тут Стефан Куколь (за
прибраним іменем — Зизаній Тустановський). Виховання мало церковний
характер; викладали слов'янську та грецьку мови, а також «вільні науки»:
«тривіюм» та «квадривіюм». У 1588 році, після виїзду Арсенія до Москви, разом з
патріярхом Єремією, професором грецькоЗ мови став Кирило Транквілюн-
Ставровецький, видатний богослов (пізніше перейшов на унію); висунувся на
видатне місце Іван Борецький, майбутній митрополит Йов. Студенти виступали з
промовами, деклямаціями, і в 1591 році митрополит Михаїл Рогоза дозволив
старшим учням проповідувати в церквах. Львівська братська школа мала замінити
єзуїтські школи зразковою постановкою справи виховання. Натиск покладено на
церковні науки, крім того школа мала дати звання мов.
Зберігся «Порядок школи», згідно з яким учитель, або «дидаскал» мусів бути
«побожний, скромний, не гнівливий, не срамослов, не чародій, не сміхун, не
байкар, не прихильник єресі а підмога благочестя, що являє собою образ добра в
усьому». Виховувати дітей він повинен так, щоб «не залишився винен ні за одного
Богу Вседержителеві, і потім батькам їх, і йому самому». Для вчителя всі учні мали
бути рівні, діти багатих і «сироти вбогі», і ті, що «по вулиці ходять поживи
просити». Цей уступ свідчить, з якими думками засновували школу львівські
міщани XVI ст., як високо підносили вони савдання вчителя.
Щоб оборонити слов'янську мову від закидів у нездатности п для наукових
викладів, видано три підручники: один — Острозької академії, другий — Лаврентія
Зизанія і третій — Мелетія Смотрицького (р. 1619), якого вживали до XVIII ст. Під
проводом Арсенія укладено підручник грецької мови, яку вивчали дуже добре.
Вивчали також діялектику, реторкку, філософію, твори античних авторів:
Аристотеля, Овідія, Люкіяна та інших. Учні мали деякі знання математики,
астрономії, музики. Мета школи була підготовляти вчителів, священиків.
Школа Львівського Успенського братства служила зразком для ряду інших шкіл у
Галичі, Рогатині, Стрию, Миколаєві, Комарні, Перемишлі, Ярославі, Холмі,
Володаві, Володимирі, Луцьку, Дубні, Пинську, Межибожі.
Найбільшого розвитку досягає шкільництво на переломі XVI та XVII ст. Братські
дидаскали, спудеї (студенти) і бурсаки (учні нижчих кляс) дали нове, національно-
свідоме, виховане не в атмосфері боротьби покоління. Вихованці братських шкіл,
шукаючи заробітку, мандрували по селах, містах, розносячи знання і гасла
боротьби проти католицького наступу.
«їх впливи можна бачити в завзятій національній боротьбі, що охопила міста, в
селянських повстаннях і печатках козаччини. Наступала епоха національного
відродження», — пише І. Холмський. Українська молодь не обмежувалась
місцевими школами. Багато шляхетських дітей їздило до чужоземних університетів
— до Кракова, Праги, Падуї, Віттенберґу, Галле, Парижу. Встановлювався та
міцнішав культурний зв'язок України з Заходом.
Почасти під впливом реформації в Литовсько-Руському Князівстві ширяться
переклади св. Письма руською-українською мовою. Першим видатним явищем
були переклади Франціска Скорини, полоцького міщанина, вихованця
Краківського, а потім Падуанського університету, де він дістав ступінь доктора.
Перші його переклади були надруковані в Празі 1517 року, а потім Скорина
переніс видавництво до Вільни. Він переклав Біблію, зазначивши в передмові що
робить це «людім посполитим к доброму наученій», в іншому місці — «в своєму
природженому язику». На деяких друках зазначено, що видано їх накладом
віденського бурмістра Бабича, райц: Віденського Оньковича та ін.
Найвидатніша пам'ятка перекладної літератури —це т. зв. Пе-ресопницька
Євангелія, що її переклав з болгарської мови у 1556-1561 роках Михайло
Васильович, син сяноцького протопопа, коштом княгині Заславської — «для
ліпшого вирозумління люду христянського посполитого». Її мова зближена до
народньої і дає комбінацію елементів слов'янських з українськими, Пересопницьке
Євангелія не була єдиною спробою перекладу на «руську мову»; їх було в XVI та
XVII ст. кілька.
На Пересопницькій Євангелії не помічається впливів протестантизму так, як на
Біблії Ф. Скорини, чи на виданні «Об оправданії грішного чоловіка» Семена
Будного (1562 року), що був кальвіністом, а потім унітаристом. В 1563 році Будний
з двома соцініянсь-кими пасторами — Кавечинським і Кришковським —
надрукували у Несвіжській друкарні «Катехізис». Це була перша і єдина спроба
ширити ідеологію кальвіністів «руською» мовою. В 1570-1580-их роках надрукував
(не всю) Євангелію «руською мовою» унітарист-білорус Василь Тяпинський,
полоцький шляхтич. У 1581 році переклав Євангелію Валентин Негалевський, але
друком її не видано. Оце — головні — переклади св. Письма руською мовою в ХУ-
ХУІ ст.
Вплив гуманізму відбився на збільшенні інтересу до природничих наук,
математики, астрономії. Ширилися філософські твори, головним чином античних
філософів. Хоч і не безпосередньо, мав вплив на розвиток думок Максим Грек, що
загинув у Москві. Його листи поширював князь Андрій Курбський, що втік від
Івана IV Лютого на Волинь. Перебуваючи у Миляновичах, на Ковельщині,
Курбський перекладав твори грецьких авторів, писав філософський трактат.
Вихованого в дусі церковної «книжности», його вразило становище Православної
Церкви, приналежної супроти польсько-католицької культури, яку Курбський
називав «польською барбарією». Він став енергійним захисником Православної
Церкви, вів колосальне листування з представниками різних кіл сусігільности —