Міністерство освіти і науки України
Рівненський Державний Технічний Університет
Кафедра економічної теорії
Реферат
з дисципліни
“Історія економічних вчень”
на тему:
Виконала:
Студентка III курсу ФЕ
Спеціальності 7.050106
Групи Б-1
Парчук Н. В.
Перевірив:
Лень І. І.
Рівне - 2001
Зміст
Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
1. Істрія формування особистості М. Тугана-Барановського. . . 4
2. Економічні концепції М. Тугана-Барановського. . . . . . . .7
3. Наукова кар’єра М. Тугана-Барановського. . . . . . . . . 10
4. Методологія М. Тугана-Барановського. . . . . . . . . . .16
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18
Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . 19
Вступ
Перевидане англійською, німецькою і французькою мовами, дослідження українського вченого стало набутком західної економічної науки, яка високо оцінила теорію криз М. Туган-Барановського. “Ряд західноєвропейських вчених, - писав автор 1900 року, - цілком або з більшим чи меншим обмеженням прийняв мої висновки”. Француз Жан Лескюр назвав книжку М. Туган-Барановського “найоригінальнішим і найзвичайнішим твором у всій економічній літературі сучасності”. Німець А. Шпітгоф поклав в основу своєї докторської дисертації у 1903 р. працю М. Туган-Барановського, теорія криз якого використана 1913 р. Е. Брезінгером для передбачення наступих економічних криз у Німеччині. У Франції 1912 р. для таких передбачень було створено постійно діючий комітет. Відомий німецький економіст В. Зомбарт визнав теорію криз М. Туган-Барановського за надзвичайний поступ і, без сумніву, за найвищу теорію криз у даний час. Ідеї М. Туган-Барановського відображені в працях А. Шпітгофа і Й. Шумпетера (Німеччина), Ж. Лескюра і А. Афтальона (Франція), Г. Каселя і К. Вікселя (Швеція), а також у таких теоретиків з різних країв, як Р. Хутрі, А. Пігу, Дж. Кейнс, Дж. Хікс, Р. Харрод, А. Мецлер, Б. Хансен та ін.
У сузір’ї найславетніших економістів усіх часів і народів яскраво світиться ім’я українського економіста-мислителя Михайла Тугана-Барановського, який народився 8 січня 1865 р. у селі Солонів ці Куп’янського повіту на Харківщині в українсько-татарській дворянській родині.
Перше пізнання навколишнього світу майбутній учений почерпнув від матері-українки, яка хотіла бачити своїх дітей видатними людьми і готувала їх до великих звершень. Юний Михайло пішов шляхом маминих порад, уже в гімназії старанно вивчав природничі науки і філософію.
Закінчивши гімназію, М. Туган-Барановський у 1884 р. вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Це був період посилення реакції у Російській імперії, яка особливо переслідувала вільнодумство у національних справах. Український сепаратизм у російської поліції був на винятковому рахунку. І тому не дивно, що студент Харківського університету М. Туган-Барановського, який почував себе українським патріотом, був відрахований із студентських лав. Однак, маючи ґрунтовні знання, він закінчив екстерном два факультети Харківського університету - фізико-математичний і юридичний, обравши своєю спеціальністю теоретичну економіку, у якій завжди почував себе досить упевнено.
Це засвідчує уже перша друкована праця вченого, опублікована 1890 р. у московському журналі “Юридический вестник” під назвою “Вчення про граничну корисність господарських благ, як причину їх цінності”.
Позитивно оцінивши теорію граничної корисності, підкресливши можливість її синтезу з трудовою теорією, що її відстоювали економісти школи Сміта-Рікардо, молодий український вчений заявив про свій оригінальний шлях в економічній науці. Те, що він робив на Сході Європи, у Західній Європі відстоював англієць А. Маршалл. Праця М. Туган-Барановського – це не рядова публікація, а новий підхід у економічній науці взагалі, а не тільки в економічній думці України. Це підтвердження того, що український учений став на шлях нового осмислення економічних процесів і явищ, розуміючи обмеженість трудової теорії, якою так досі хизуються прихильники марксизму. М. Туган-Барановський мав усі підстави сказати згодом, що він марксистом не був. Однак це не завадило в усіх довідниках і енциклопедіях назвати вченого “легальним марксистом” з легкої руки російських марксо-більшовиків.
Переслідуваний за українство на батьківщині, М. Туган-Барановський, як і багато його талановитих співвітчизників, подався у найми до північних сусідів, намагаючись здобути професорське звання. Діставши підтримку Московського університету, він був направлений до Англії для вивчення літератури і збору матеріалів по темі магістерської дисертації, що була присвячена періодичним промисловим кризам XIX ст. М. Туган-Барановський із своїм завданням справився швидко і блискуче. Грунтово дослідивши англійське статистичне джерело “Синю книгу”, він написав велику за обсягом і насичену фактами магістерську дисертацію, яку подав до друку на початку 1894 р. під назвою “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя”. У передмові до першого видання своєї праці на початку березня 1894 р. вчений пояснив, чому він обрав проблеми економічних криз темою своїх досліджень і саме на англійському матеріалі. Перше пояснюється недостатньою вивченістю цього явища, друге – найяскравішим його проявом саме в Англії. До речі, так чинили і попередники М. Туган-Барановського, зокрема К. Маркс, який написав ”Капітал” на англійському матеріалі першої половини XIX ст. Слід зауважити, що український економіст широко використав “Капітал” та інші твори К. Маркса, а також Ф. Енгельса, але це не дає підстав зараховувати його до марксистів. Наприклад, професор Київського університету М. Зібер першим у світі дослідив зв’язок “Капіталу” К. Маркса з теорією Д. Рікардо, але ще не відважився зарахувати українського вченого до марксистів, хоч на основі його творів знайомилися з марксизмом В. Г. Плеханов, В. І. Ленін та інші російські ортодоксальні марксисти. Українська економічна думка була вільна від марксистської ортолексії. Це надзвичайно цікавий феномен.
Що стосується М. Туган-Барановського, то він у своїй магістерській праці зруйнував дощенту підвалини марксистської перспективи, яка ґрунтувалася на тому, що кризово-циклічний розвиток економіки в результаті звуження ринку і зубожіння пролетаріату веде до краху капіталізму. На цій тезі, як відомо, базувалась марксистська теорія “наукового комунізму”, який, за твердженням самих “класиків”, відрізнявся суттєво від соціалістичних утопій не марксистів. Насправді, як казав М. Туган-Барановський, в утопічних соціалістів не менше науковості, ніж утопізму в марксизмі.
Учений виділив п’ять груп потреб:
1) фізіологічні – для безпосередньої підтримки життя й почуття спадковості;
2) статеві;
3) симптоматичні інстинкти й потреби;
4) альтруїстичні;
5) потреби, що не ґрунтуються на практичних інтересах.
“Мотиви й інтереси негосподарського роду, - казав М. Туган-Барановський, - мали особливо великий вплив на розвиток господарства”. Серед мотивів негосподарського роду вчений особливого значення надавав релігії та патріотизму. “Національність, - казав він, - часто є крайньою межею для симптоматичних почуттів сучасної людини”. “Релігія, - писав учений у тій же праці “Психологічні фактори суспільного розвитку”, - завжди була і залишається до нинішнього часу одною з наймогутніших історичних сил”.
Свою теоретичну діяльність М. Туган-Барановський розпочав як марксист, проте згодом відійшов від ортодоксального марксизму, заснувавши в Санки-Петербурзі разом з відомими російськими економістами Петром Струве (1970 - 1944) і Сергієм Булгаковим (1871 - 1944) та іншими течію так званого “легального марксизму”, яка викристалізувалась у дискусіях із суб’єктивно-ідеалістичними поглядами народників і революційними ідеями більшовиків. Існування течії “легального марксизму” обмежується 90-ми роками XIX ст., вона розпалась в 1900 р.
М. Туган-Барановський та інші “легальні марксисти” однозначно заперечували тезу народників про неможливість розвитку капіталізму В Росії, використовуючи для цього окремі положення марксистського економічного вчення. Водночас, вони рішуче заперечували ряд основних його тез – про експлуататорську природу буржуазної держави, диктатуру пролетаріату, характер переходу до соціалізму, реалізацію продукту та деякі інші. Особливі заперечення викликало положення про необхідність здійснення пролетарської революції. Висновок про можливість реформування капіталізму “легальні марксисти” зробили раніше від Е. Бернштейна. Революційні висновки Маркса і більшовиків вони називали “тенденційними і помилковими”.
Після розпаду течії “легального марксизму” одні його представники повністю перейшли в опозицію соціалістичній ідеї, а інші (насамперед М. Туган-Барановський) стали на позиції лібералізму і реформізму, зблизившись із соціал-реформізмом.
Своїми наступними теоріями український економіст здобув широке визнання. Розвиваючи теорію психологічної цінності, він спочатку виступав за поєднання теорій трудової вартості і граничної корисності, а пізніше сформулював “закон”, в якому стверджував, що “граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям”.
В соціальній теорії розподілу, яка є популярною і сьогодні, розподіл доходів представлено результатом боротьби різних класів суспільства за розподіл сукупного продукту. Розмір частки, яка дістається кожному з класів, з цих позицій визначається як загальним обсягом національного доходу, так і “соціальною силою” класів. Роль виробництва полягає в нарощуванні величини продукту, а тому всі класи однаково зацікавлені в зростанні його ефективності. Дану теорію М. Туган-Барановський виклав в праці “Соціальна теорія розподілу” (1913).