Латентність комп’ютерної злочинності, зокрема, такого її різновиду, що набув у кримінології назви “комп’ютерне піратство” (порушення права на інтелектуальну власність щодо комп’ютерних програм та автоматизованих баз даних), породжує за кордоном негативний імідж України. У зв’язку з цим вона стає країною з ризикованим режимом довгострокового інвестування з боку багатьох потенційних інвесторів, зокрема у сфері впровадження сучасних електронних інформаційних технологій; по-третє, мають місце розбіжності щодо розуміння структури системи законодавства у сфері інформаційних відносин та підходів до її формування. Нерідко до системи законодавства включають норми, що виражені в підзаконних нормативних актах. У практиці правозастосування це створює колізію юридичних норм: ігнорування норм закону на користь норм підзаконного акту. Особливо це відчувається у сфері судового захисту (цивільно-правового, адміністративно-правового та кримінально-правового) щодо права інтелектуальної власності на комп’ютерні програми. Слід зазначити, що в Україні стосовно цього немає відповідної судової практики. Не маючи захисту законних прав з боку держави, громадяни та приватні організації (розробники комп’ютерних програм і автоматизованих баз даних) захищають своє право інтелектуальної власності нецивілізованими, протиправними методами: створюють комп’ютерні програми, що серед фахівців називаються “комп’ютерними логічними бомбами” як різновид “комп’ютерних вірусів”. Такі програми здатні спричинити перекручення чи знищення інформації в автоматизованих системах, якщо інформаційні ресурси отримані несанкціоновано (з порушенням авторського права чи патентно-ліцензійного права на об’єкти інтелектуальної власності).
Як свідчать дослідження, сукупність правових норм у сфері суспільних інформаційних відносин, визначених в законах і підзаконних актах, досягла за їх кількістю критичного стану (маси), що зумовлює необхідність виділення їх в окремий, синтетичний автономний міжгалузевий комплексний інститут права та легальну (законодавчу) систематизацію в два етапи: перший – інкорпорацію на законодавчому рівні через визначення, виділення і введення у Звід законів України окремого розділу – “Інформаційне законодавство”; другий етап – кодифікацію на рівні окремого кодексу. Тобто, одним зі шляхів подолання проблем у сфері правового регулювання суспільних інформаційних відносин повинна бути законодавча систематизація норм права.
В Україні щодо систематизації законодавства склалися певні позитивні національні традиції, що перевірено часом. Ідея легальної систематизації правових норм у сфері інформаційних відносин загалом науково визначена та обгрунтована в дослідженнях вітчизняних науковців і має відповідні теоретичні напрацювання.
Вітчизняними науковцями в галузі інформатики та теорії права запропоновано новий підхід (когнітивний) щодо правового регулювання суспільних відносин. Цей підхід базується на застосуванні принципів і методів інформатики до вирішення проблем права, зокрема правотворення. На межі цих наук виникли наукові дисципліни: правова інформатика, інформаційне право, тектологія (теорія організації) інформаційної безпеки, захист інформації в автоматизованих системах та ін.
Розвиток теоретико-правової бази регулювання суспільних інформаційних відносин в нашій країні враховує зарубіжний досвід. Проте, особлива увага повинна звертатися на виявлення причин та умов, а також дослідження недоліків, для уникнення їх у правотворчій та правозастосовній діяльності, запобігання негативних для суспільства наслідків інформатизації.
Науковцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю у співпраці з науковцями Національної академії внутрішніх справ України та Центром правової інформатики розроблено проект Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин. Ця концепція 6 жовтня 2000 року розглянута на засідання Урядової комісії з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади. Намічено ряд заходів щодо її широкого обговорення серед громадськості України. з матеріалами проекту Концепції можна ознайомитися на веб-сторінці Міжвідомчого НДЦ в Інтернет за адресою http://mndc. naiau. kiev. ua
Вважаємо, що Концепція може бути покладена в основу організації комплексного удосконалення правового регулювання соціальних інформаційних відносин в Україні, а також сприяти організації профілактики та розкриттю злочинів, що вчиняються з використанням сучасних інформаційних технологій, у тому числі таких, що мають ознаки організованої злочинності.
Для вирішення питань правового забезпечення боротьби з негативними проявами у сфері інформатизації України серед інших заходів, визначених у вітчизняному інформаційному законодавстві, пропонуємо:
1. Службі безпеки, МВС, ДПА України проводити постійний моніторинг та глибокий аналіз стану боротьби з правопорушеннями, що скоюються з використанням сучасних інформаційних, у тому числі телекомунікаційних технологій. Особливу увагу слід звернути на злочини, що вчиняються організованими злочинними угрупованнями, зокрема у контексті проблем інформаційної боротьби з правоохоронними органами, інформаційних війн; комп’ютерного тероризму та інших негативних проявів, що можуть становити загрозу національній безпеці, її складовим – інформаційній та економічній безпеці та громадському правопорядку в Україні.
2. Винести на розгляд Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України питання про стан правового регулювання та застосування законодавства про соціальні інформаційні відносини в умовах інформатизації України.
3. Національній академії наук, Академії правових наук із залученням інших наукових закладів та профільних вузів України рекомендувати здійснити силами вітчизняної наукової громадськості, зокрема в межах Національної програми інформатизації України, цільові теоретичні та практичні розробки з метою систематизації вітчизняного права у сфері соціальних інформаційних відносин та напрацювання методичних рекомендацій боротьби з комп’ютерною злочинністю.