Кредитний договiр може бути визнаний недiйсним, якщо вiн укладений банком або iншою кредитною органiзацiєю, якi не мають вiдповiдної лiцензiї, виданої Нацбанком України, як угода юридичної особи, яка виходить за межi її правоздатностi.
"Залучення грошових коштiв i розташування їх кредитною органiзацiєю всупереч мети своєї дiяльностi, що визначенi в її установчих документах та виданої лiцензiєю, а також надання кредиту юридичним особам, якi мають лiцензiї на зайняття банкiвською дiяльнiстю, можуть бути визнанi судом недiйсними за позовом його засновника, або державного органу, що здiйснює нагляд за дiяльнiстю кредитної установи, якщо доведено, що iнша сторона за договором знала або повинна була знати про її незаконнiсть."2
Здiйснення юридичною особою банкiвських операцiй згiдно до закону "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" без лiцензiї Нацбанку України, тягне за собою стягнення з такої особи всiєї суми, яка отримана внаслiдок здiйснення подiбних операцiй, а також стягнення штрафу у двократному розмiрi до держбюджету України.
При укладеннi кредитної угоди необхiдно обов'язково враховувати правовий статус фiлiалiв i представництв юридичних осiб , в тому числi i банкiв (ст. 35 ЦК ст. ЗУ "Про банки i банкiвску дiяльнiсть").
Представництво -- це вiдокремлений пiдроздiл юридичної особи, яке розташоване поза мiстом його знаходження, яке представляє iнтереси юридичної особи i здiйснює їх захист. Фiлiал -- це вiдокремлений пiдроздiл юридичної особи, який розташований поза її знаходженням i здiйснює всi його функцiї або частину.
Представництва або фiлiї не є юридичними особами i дiють на пiдставi положень, що затвердженi юридичною особою. Фiлiї та предстаництва повиннi бути вказанi в засновчих документах юридичної особи. Керiвники фiлiалiв i представництв призначаються юридичною особою i дiють на пiдставi її довiреностi.
"За довiренiстю фiлiал банку може бути обмежений розмiром кредиту, який вiн може надати, з iншого боку фiлiал юридичної особи -- позичальник може бути позбавлений права брати кошти в кредит. В цьому випадку така угода може бути визнана судом недiйсною за позовом особи, в iнтересах якої встановленi обмеження, якщо буде доведено що iнша сторона знала або ранiше повинна була знати про цi вдносини".
В зв'язку з цим необхiдно в договорi вказувати повнi данi про сторони. Якщо стороною за договором є юридична особа або її фiлiя, наводиться її офiцiйна назва, адреса, номер розрахункового рахунку, П.I.П. посадової особи, що має право пiдпису на договорi.
Фiрмове найменування кредитної установи повинно вказувати на характер дiяльностi цiєї установи, з використанням слiв "банк" або небанкiвська кредитна установа", а також вказання на його органiзацiйно-правову форму.1
У ролі позичальника за кредитним договором можуть виступати юридичнi особи, що дiють на пiдставi установчих документiв, а також будь-який правоздатний громадянин. В iншому випадку така угода може бути визнана недiйсною.
Таким чином, в законi сторони кредитного договору чiтко визначенi. Це банк або iнша кредитна органiзацiя (кредитор), що має лiцензiю Нацбанку України i позичальник, що отримує кошти для пiдприємництва або власних потреб. Ця обставина є вiдмiнною рисою кредитного договору вiд iнших договорiв цивiльно-правового значення.
2.4. Права та обов'язки сторiн за кредитним договором
За кредитним договором одна сторона (банк або iнша кредитна установа), що зобов'язується надати кредитнi кошти (кредит), називається кредитором, а сторона (громадянин або юридична особа), що зобов'язуються повернути запозичену суму та сплатити проценти по нiй -- позичальником. Кредитний договiр є двостороннiм, так як обов'язки виникають не лише у позичальника (повернення отриманої суми та оплата процентiв по нiй), а й у кредитора (надання грошових коштiв у розмiрi i за умов, вказаних в кредитному договорi).
"Порушення обов'язкiв, якi передбаченi для сторiн в кредитному договорi, покладає вiдповiдальнiсть як кредитора, так i позичальника у виглядi покриття збиткiв, тому в кредитному договорi треба обов'язково прописати всi права i обов'язки сторiн, i перш за все кредитний договiр повинен мiстити в собi умови про суму кредиту, об'єктах кредитування, термiнi повернення кредиту, процентiв, застави тощо."1
За кредитним договором позичальник зобов'язується повернути отриману суму i сплатити проценти по нiй, тобто розмiр процентiв по кредитному договору, строки ї важливою умовою. Це значить, що якщо цi умови не визначенi в кредитному договорi, то кредитний договiр може бути визнаний недiйсним.
Кредитний договiр завжди є корисливим. Тому позичальник повинен сплатити проценти за договором. Як правило, цi проценти мiстять в собi ставку рефiнансування Нацбанку України (вартiсть кредитного ресурси) i винагороду самого кредитора (банкiвську маржу). При цьому, банк не має права в односторонньому порядку змiнювати проценти, за винятком випадкiв, що передбаченi законом та договором. Як правило, у випадку виникнення суперечок щодо процентiв по кредитному договору суд може визначити їх по iснуючiй у кредитора ставцi банкiвського проценту або ставки рефiнансування. Порядок сплати процентiв залежить вiд строка договори i фiксується в ньому. Як правило, позичальник повинен сплачувати проценти за договором щомiсяця.
Позичальник за кредитним договором повинен дотримуватися цiльового використання отриманих за кредитом грошових коштiв (окрiм позики фiзичнiй особi на невiдкладнi потреби).1 При порушеннi позичальником цiєї умови кредитного договора банк має право вимагати вiд позичальника дострокового повернення наданої суми кредиту i виплати вiдповiдних вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором.
У випадку, коли згідно договору застави, яка надається у вигляді забезпечення пiд кредит, закладене майно залишається у заставодавця (позичальника), останнiй зобов'язаний:
- застрахувати закладене майно за власний рахунок у повнiй його вартостi вiд ризикiв, втрати або пошкодження;
- негайно повiдомити iншу сторону про виникнення загрози втрати або пошкодження закладеного майна.
Наявнiсть i збереження закладеного майна перевiряється банком вiдповiдно до умов договору.
В разi невиконання позичальником передбачених кредитним договором обов'язкiв по забезпеченню повернення суми кредиту, а також при втратi забезпечення або погiршення його умов за обставинами, за якi позикодавець не несе вiдповiдальностi, банк має право вимагати у позичальника виплати нарахованих вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором *** (ст. ЦК України). Позичальник не має права ухилятися вiд банкiвського контролю i повинен надавати всi вiдомостi про свiй фiнансовий стан i перспективах розвитку. . Докладна позицiя викладується багатьма юристами в галузi банкiвського права, так як саме вiдсутнiсть жорсткого контролю над використанням кредитних коштiв в кiнцевому випадку призводить до неповернення кредиту.1
Вiдповiдно до умов кредитного договору, банк повинен надати позичальнику грошовi кошти в розмiрi, в строк та на умовах, передбачених в договорi. Банк має право вiдмовитися вiд надання позики, при наявностi iнформацiї про те, що кредит не буде повернутий у визначений строк. У випадку виявлення неблагонадiйної позики, банк має право надати позичальнику для виходу iз ситуацiї продати частину активiв, скоротити частину персоналу, змiнити заходи в органiзацiї роботи, змiнити керiвництво тощо. Окрiм цього, банк має право звернутися до арбiтражного суду iз заявою про порушення справи про неспроможнiсть (банкрутсво) по вiдношенню до позичальника, що не виконує своїх обов'язкiв по погашенню заборгованостi. Кожний з цих способiв впливу на клiєнта застосовується, як правило в залежностi вiд його поточного фiнансового стану.
«Як правило, в банкiвськiй практицi встановлено, що клiєнт вiдповiдає за цiльове використання наданої суми кредиту.»2 У випадку порушення позичальником цiєї вимоги банк має право вимагати повернення достроково суми кредиту i виплати нарахованих вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором.
Сторони в разi невиконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до вимог цивiльного законодавства. На думку доктора юридичних наук, професора Е.А.Суханова у вигляді головної форми вiдповiдальностi по кредитних зобов'язаннях є покриття нанесених контрагенту збиткiв, а сплата неустойки є додатковою санкцiєю. Кредитор має право вимагати покриття збиткiв, завданих йому в будь-якому випадку, на вiдмiну вiд неустойки. Поняття збиток складається як з реально-нанесеного збитку, так i втраченого прибутку. Принцип повного покриття збиткiв дiє, якщо iнше не передбачене законодавством. Що ж до неустойки, то в кредитному договорi, як правило, передбачено нарахування пiдвищених вiдсоткiв, що по сутi i є нустойкою.1
Особливу увагу при вивченнi питання вiдповiдальностi сторiн по кредитному договору необхiдно придiлити наслiдкам прострочки боржником виконання грошових зобов'язань. Вiдповiдальнiсть сторiн у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору може бути покладена як на позичальника так i на кредитора.
"Вiдповiдно до ст. ЦК України, у випадку невиконання або прострочки виконання грошового зобов'язання, внаслiдок якого на боржника покладається зобов'язання повернути кошти, пiдлягають оплатi проценти на суму цих коштiв. При розрахунках процентiв, що пiдлягають оплатi за ставкою рефiнансування НБУ кiлькiсть днiв в роцi приймається рiвною вiдповiдно 360 i 30 дням, якщо iнше не встановлено угодою сторiн. Проценти нараховуються до момента фактичного виконання грошового зобов'язання, вiдповiдно до умов про порядок платежiв i форми розрахункiв i положення ст. 1119 ЦК України про мiсто виконання грошового зобов'язання. При стягненнi суми боргу в судовому порядку та при вiдсутностi в договорi домовленостi про розмiр вiдсоткiв, суд сам має право визначати розмiр облiкової ставки банкiвського проценту, яку треба застосовувати. Окрiм цього, кредитор має право звернутися до арбiтражного суду iз заявою про порушення справи про неспроможнiсть позичальника.2 До майнової вiдповiдальностi за невиконання своїх обов'язкiв може бути притягнуто i самого кредитора. Наприклад, у випадку немотивованого вiдмовлення вiд надання кредиту, надання кредиту в меншому розмiрi, або з порушенням термiнiв".