Європейський Союз відіграє важливу роль у зовнішній політиці і політиці безпеки. Швеція виступає за солідарний і активний міжнародний союз - союз, відкритий для іншого миру і союз за демократію, повагу до прав людини, правову державу, рівноправність, вільну торгівлю, культурне різноманіття і турботу про навколишнє середовище. Швеція під час головування продовжить розвивати здатність ЄС до вирішення криз і запобігання конфліктів. У цій галузі особливе значення віддається відносинам ЄС-Росія. Велика увага буде приділятися розвитку ситуації на Балканах і Близькому Сході. Варто зміцнювати зв'язки із США.[2]
У Швеції близько 91 тис. фермерських господарств із площею землі на одну ферму від 2 га і вище. Загальна площа орних земель у цих господарствах - 2,8 млн. га ріллі (у середньому по 30,9 га), пасовищ – 446 тис. га (по 4,9 га на господарство). Крім цього, у власності цієї категорії фермерів знаходиться 4,1 млн. га лісу (45 га на господарство в середньому). До категорії фермерських господарств відноситься також біля 206 тис. господарств із площею орної землі менш 2 га на господарство. На їхню частку приходиться близько 230 тис. га ріллі, 247 тис.га пасовищ і 22,3 млн.га лісу. Друга категорія фермерів не грає якої-небудь ролі в с/г виробництві. Основні райони с/г виробництва знаходяться в південній і центральній частині країни.
Механізм кредитування фермерів. Одержання фінансових ресурсів під заставу нерухомості – основна форма кредитування с/г виробництва у Швеції. Велика частина таких операцій здійснюється банком «Ференингс Спарбанком» і фінансовою установою «Ландсхіпотек». При вирішенні питання про виділення фермеру кредиту під заставу його нерухомості, наявність у фермера «чистої», незакладеної нерухомості є тільки лише одним з факторів, що визначають остаточну позицію банку. При звертанні до банку фермер повинний надати інформацію як за характером запитуваного кредиту (величина, на які цілі він буде використаний, терміни повернення, гарантії), так і за економічним становищем фермерського господарства.
За Національним регістром нерухомості, доступ до якого для будь-якої установи або громадянина вільний, перевіряється відповідність величини запитаного кредиту вартості нерухомості, що знаходиться у власності фермера. Будь-яка форма нерухомості фермера (як і будь-якого іншого власника в країні) має дві оцінки: ринкову й оподатковувану. Ринкова оцінка нерухомості (землі, економічних і житлових будівель і ін.) проводиться щорічно експертами - оцінювачами приватних фірм. Використовується покупцями і продавцями для орієнтації при здійсненні угод по придбанню і продажу землі, будинків і т.д. Оподатковувана оцінка нерухомості проводиться державними експертами й у середньому складає 75% від ринкової вартості. Але цей розрив може бути і значно більше. Оподатковувана оцінка використовується для розрахунку сум податку з нерухомості, а також банками як основна оцінка при вирішенні питання про виділення кредиту під заставу нерухомості. Оподатковувана оцінка нерухомості раніше проводилася раз у 10 років, потім раз у 5 років і з 1997 року проводиться щорічно.
У 1991-95 р. у сільському господарстві Швеції реалізувалася програма перехідного періоду, спрямована на підготовку аграрного сектора країни до роботи в умовах відкритої конкуренції з боку сільськогосподарських виробників інших країн членів ЄС. Програма являла собою детально розписаний план, по якому частина фермерів, яким загрожувало руйнування при відкритому ринку, достроково ішла на пенсію (усі втрати держава брала на себе), на інших фермах проводилася реструктуризація виробництва з переорієнтацією його на більш конкурентноздатні напрямки, починаючі фермери одержували «стартові субсидії» і т.д. У сільському господарстві Швеції, після вступу країни в ЄС, розорилося б до 30% фермерів, якби не була реалізована урядова програма перехідного періоду.
Аграрна політика Швеції як члена ЄС. В усіх країнах-членах ЄС діє Єдина Аграрна Політика ЄС. По суті, її принципи і механізм дії такі ж, якими вони були у Швеції до вступу її в ЄС. Тільки цей механізм захисту працює по границях не окремих країн, а всього ЄС. Основні цілі аграрної політики ЄС: перевага своїм товарам у торгівлі на ринках ЄС; захист внутрішнього ринку ЄС (імпортними митами, квотами й ін.); гарантований мінімальний рівень закупівельних цін на основні с/г товари; субсидування с/г виробництва, що досягає в ряді країн ЄС 50-60% до витрат виробництва. Додатковими факторами захисту с/г виробництва і, відповідно, збереження робочих місць у Швеції є:
· Могутній кооперативний рух с/г виробників, що дозволяє фермерам і підприємствам фермерської переробки забезпечувати захист своїх економічних, а разом із селянською партією (Партія Центра), і політичних інтересів.
· Численні курси підвищення кваліфікації фермерів.
· Процедура банкрутства підприємств змінена убік росту можливостей для компанії провести санацію, знайти шляху економічного оздоровлення підприємства без його ліквідації.
· По відношенню до с/г виробників діє система «інвестиційних» фондів (банківських рахунків), що дозволяє фермерам платити більш низькі податки (майже в два рази менше) з тієї частини прибутку, що направляється в ці фонди на розвиток виробництва. Причому, це гнучка система. Фермер може вилучити кошти зі своїх спеціальних рахунків у будь-який час і на будь-які цілі. Але, якщо це не цілі розвитку виробництва, то на суму вилучених засобів буде негайно нарахований повний податок (до сплаченої пільгової суми нараховується недоплачена частина).
Система соціального страхування Швеції
Система соціального захисту населення є стрижневим елементом шведського «держави загального добробуту». Її роль і значення красномовне ілюструється статистичними даними: якщо взяти до уваги тільки дохід у формі зарплати (у середньому близько 2,5 тис. дол. на місяць), то 36% населення країни можна було б віднести до розряду бідних (найвищий показник у групі промислово розвинених країн миру). Однак після перерозподілу сукупного суспільного доходу через систему податків і соціальних виплат (1/3 державного бюджету іде на соціальні нестатки) плюс соціальні статті витрат муніципальних бюджетів і виплати з пенсійних і страхових фондів, у категорію бідних попадає лише 5,6%. Порівнянні аналогічні показники для США складають 27% і 17%.
На відміну від американської, основним принципом шведської соціальної моделі є її універсальність, тобто охоплення всіх шарів населення. Так само всі громадяни поза залежністю від їхнього соціального статусу беруть участь у її фінансуванні, вносячи сорозмірний своїм доходам внесок (принцип солідарності). Держава ж бере на себе функції перерозподілу соціальних благ від забезпечених до найбільш уразливих категорій населення. Дорожнеча подібної системи (рівень оподатковування у Швеції – до 67%, один з найвищих у світі) повною мірою компенсується високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю контрастів, що шокують, між багатством і бідністю і відповідно міцною політичною стабільністю.
«Золотий вік» шведської соціальної моделі приходиться на 60-і – початок 70-х років, коли Швеція за показником національного доходу на душу населення займала 3 місце в списку найбагатших країн. За останні 25 років у результаті уповільнення темпів економічного росту вона перемістилася на 18 місце. З появою безробіття (8% у відкритій формі), стрімким «старінням» населення обсяг, що залишився колишнім, оплачування населенню соціальних послуг різко подорожчав. З початку 90-х рр. влади незалежно від політичної орієнтації правлячого кабінету йдуть на скорочення державного фінансування соціального страхування. Намітилася тенденція до перегляду обсягів допомоги, обмеженню тимчасових рамок їхнього одержання, скороченню числа зайнятих у соціальному секторі. У парламенті і ряді політичних партій обговорюються ідеї переходу від загального до виборчого принципу соціального захисту, тобто до підтримки лише найбільш уразливих груп населення.
Загальне медичне страхування. На відміну від інших західних країн система охорони здоров'я у Швеції на 95% є державною. Гарантується збереження доходів у розмірі 75-85% від зарплати у випадку хвороби дорослого або за відпусткою для нагляду за хворою дитиною. Додатково передбачається: безкоштовне придбання лік і консультації лікарів для хронічних і важких хворих; для інших – повна компенсація витрат, що перевищили протягом року суму в 2,5 тис. крон (середня зарплата робітника/службовця великої фірми – 20,5 тис. крон у рік); безкоштовна стоматологічна допомога до 19 років і 25-70% компенсація витрат, що перевищують 5 тис. крон у рік, для інших вікових категорій; 100% компенсація доходу в результаті отриманого на виробництві важкого каліцтва або повної втрати працездатності.
Страхування від безробіття. Охоплює 90% працюючого за наймом населення і передбачає у випадку втрати роботи компенсацію до 80% від заробітної плати на необмежений термін за умови активного пошуку роботи. У середньому допомога фонду профспілкових страхових кас по безробіттю складає 9 тис. крон (при максимумі в 12 тис.) на місяць. Фонди страхових кас по безробіттю, якими користаються 68% втративших роботу, формуються з відрахувань роботодавців (72%), перерахувань з державного бюджету (25%) і внесків осіб найманої праці – членів каси (3%).
Загальне пенсійне забезпечення. Пенсії нараховуються по досягненні 65 років і складаються з основної і додаткової. У середньому шведська пенсія складає 60-65% від колишнього доходу (2/3 усередненої зарплати працюючого за 15 років його самої високооплачуваної роботи). Державні пенсійні фонди формуються за рахунок відрахування визначеного відсотка з фонду заробітної плати підприємств. З фізичних осіб пенсійні відрахування не стягуються. Поряд з низькооплачуваними категоріями населення всі пенсіонери користаються дотацією на житло.