Десяте перевтілення ще не відбулось. Вішну має постати в образі Калька – аватару, який на білому коні, з мечем у руці має звільнити світ від демонів.
За поширення індуїзму в епоху середньовіччя поступово посилювався культ Вішну, витісняючи менших богів і самого Брахму. Брахма здійснив свою справу – створив світ, тепер головна роль належить його охоронцеві – вішну.
Вішну зображують четвероруким, він тримає диск (символ царської влади), палицю – знак могутності, раковину і квітку лотоса (священні предмети). Обличчя його завжди синього кольору – це його священний колір. Кожен бог індуїзму має священну тварину, яка уособлює його. У Вішну – це фантастична чаруда – напівлюдина, напів птах.
У середині І тис. до н. е. У вішнуїзмі окреслилась тенденція до монотеїзму, що похитнуло авторитет нижчих богів. В наслідок цього рух бхакті, ідея якого полягає в особливій любові до бога, у внутрішній релігійності, яка потребує старанного дотримання ритуальних вимог, що характерно для іудаїзму . проголошувалась рівність усіх віруючих перед Богом, до нього можна було звертатися без жерців і жертвоприношень. Рух бхакті активно поширився XII – XVIIст. У XІVст. Було створено священну книгу Бхатіратваналі.
Виникали й інші сектантські рухи. Так у ХІІ ст. Релігійний діяч Романуджа (помер у 1137р.) започаткував секту шрівайшнавів, яка дотримувалась брахктійських принципів. Вона існує досі. Від вішнуїзму лишилася ще одна впливова течія – кришнаїзм, який шанує вішну в образі обожнюваного героя народного епосу Кришни. Вішнуїзм відіграв важливу роль у розвитку індійської народної думки, майже тисячу років намагався поєднати брахманізм з релігійною традицією доведених культів. Тому його за самостійність називають бхаватизмом.