Основою нового технологічного процесу є технологічний регламент, мета якого - забезпечення умов для найбільш раціонального використання робочої сили, техніки, матеріалів та інших засобів виробництва і досягнення на цій основі зростання продуктивності праці та зниження собівартості, забезпечення належних умов праці. У регламенті визначено вид, обсяги та якість продукції, норми витрат на одиницю продукції сировини, матеріалів, палива, енергії тощо. В ньому вказано послідовність виконання операцій по стадіях технологічного процесу, співвідношення між виробничими потужностями відділів та учасників, розміщення обладнання, оптимальний режим роботи технологічного обладнання, послідовність технологічного процесу та його параметри на кожній стадії.
Регламент містить такі основні розділи, як характеристика продукції та вихідної сировини, опис технологічного процесу, норми витрат сировини й енергоресурсів, можливі неполадки та їх усунення, техніка безпеки, відходи виробництва й викиди газу, обов'язкові інструкції, матеріальний баланс і технологічні схеми виробництва.
Технологічний регламент (новий) розробляють НДІ або КБ підприємств. Він оформлюється у вигляді комплекту технологічної документації і затверджується керівником підприємства. Виконання регламенту є обов'язковим для всіх працівників виробництва, порушення його призводить до браку, погіршення якості, зриву планомірної та ритмічної роботи підприємства. Вимогу дотримання встановленого технологічного регламенту зумовлює необхідність підтримування на підприємствах суворої технологічної дисципліни. Будь-яка зміна регламенту має проводитись одночасно у всіх відділах і на всіх стадіях виробництва спеціальним розпорядженням технологічної служби, яке затверджується головним інженером. Контроль за дотриманням технологічного регламенту доручено змінному майстру (начальнику зміни).
Матеріальна підготовка включає забезпечення підприємства (виробництва, цеху) необхідними матеріальними та енергетичними ресурсами (сировиною), підготовку складських приміщень і транспортного обслуговування відповідно до потреб, розробку системи організації зберігання, облік та реалізацію готової продукції, матеріально-технічне постачання. В ході матеріальної підготовки визначають витратні коефіцієнти по сировині, матеріалах, паливу та енергії з урахуванням передового досвіду економного використання ресурсів, а також коефіцієнтів, які застосовуються на підприємстві. Тому витратні коефіцієнти поділяють на теоретичні, які визначаються розрахунковим шляхом, та виробничі, які фактично досягнуті. Розрахункові коефіцієнти мають бути прогресивними, науково обґрунтованими, тобто враховувати досягнення передових виробництв. Фактичні коефіцієнти, як правило, нижчі від планових або розрахункових у результаті використання раціоналізаторських пропозицій, проведення заходів щодо економії та бережливості.
Документальна підготовка складається з розробки технічної та технологічної документації відповідно до вимог ЄСТП (єдина система організації та управління процесом технологічної
підготовки), яка включає ЄСКД (єдина система конструкторської документації) - комплекс державних стандартів та ЄСТД (єдина система технологічної документації). Функціонування ЄСТП забезпечується застосуванням стандартів (в Україні замість "ТОСТ" тепер "ДСТУ" та "Міждержавний ГОСТ"). Нині проводиться заміна стандартів України. Документацію на конкретні методи та засоби технічної підготовки виробництва розроблюють на основі ЄСКД, ЄСТД, єдиної системи класифікації та координування техніко-економічної інформації, єдиної системи атестації якості продукції, планової, провідної та нормативно-технічної документації.
При розробці технологічних процесів використовують такі види технологічної інформації: технологічний класифікатор об'єкта виробництва та технологічних операцій; систему позначень технологічних документів, стандарти й каталоги; нормативи (параметри) технологічних режимів; матеріальні та трудові нормативи. Технологічну документацію в цехах розроблюють відповідно до стандартів підприємств. По змінах ведуть технологічний журнал, в якому записують хід технологічного процесу протягом кожної зміни по всіх стадіях та відзначають усі відхилення від технологічного регламенту. Враховуються також витрати сировини, рух готової продукції.
ЄСКД - комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємопов'язані правила і положення щодо порядку розробки, оформлення документації, яка розробляється та використовується підприємствами. Ця система забезпечує можливість взаємообміну конструкторською документацією, спрощення її форм, поліпшення умов технічної підготовки виробництва, а також експлуатації машин, апаратів та обладнання. Стандарти ЄСКД поширюються на всі види конструкторської та обліково-реєстраційної документації.
Хімічна технологія розглядає способи та процеси виробництва в хімічній, нафтохімічній, целюлозно-паперовій, харчовій, текстильній, легкій промисловості, у виробництві в'яжучих матеріалів та в інших галузях виробництва.
В даному курсі розглядається значення виробництв, особливо важливих для відродження економіки України. Хімічна переробка викопного палива, тобто кам'яного вугілля, нафти, природного газу, торфу, сланцю дозволяє отримати такі важливі продукти як кокс, моторні палива, мастила, горючі гази та велику кількість органічних речовин. Без коксу неможлива сучасна металургія, а, відповідно, і всі галузі виробництва, в тому числі машинобудування. Без бензину, лігроїну та інших моторних палив була б неможлива робота авіаційного, автомобільного та водного транспорту. Велике значення мають горючі гази в побуті та промисловості як беззольне і бездимне паливо. На базі органічних речовин, які отримані при переробці природних газів, нафти, вугілля, торфу і сланців, виробляються фарбники, лаки, лікарські препарати, спирти, вибухові речовини та інші продукти, які споживаються в найрізноманітніших виробництвах і в побуті. Особливо велике значення мають високомолекулярні синтетичні матеріали, що одержуються з продуктів переробки палива, смоли, які використовуються для виробництва пластичних мас, каучуків і гуми. З вугілля та природних газів, води і повітря на хімічних заводах виготовляють аміак і азотну кислоту, які одержують з природних матеріалів - сірчаного колчедану або сірки і які застосовуються на багатьох виробництвах. Виробництва кольорових металів у машинобудуванні, текстильній, шкіряній та харчовій промисловості споживають сірчану кислоту або її солі. За її допомогою мінерали, що нерозчинні у воді, - апатит і фосфорит -перероблюють в суперфосфат або інші добрива.
На транспорті застосовують сірчанокислі (свинцеві) акумулятори.
З кухонної солі одержують соляну кислоту, соду, їдкий натрій (каустичну соду або гідроксид натрію) і хлор, які в свою чергу застосовують у виробництві алюмінію, скла, мила, паперу, бавовняно-паперових і вовняних тканин, пластмас. Згідно з програмою даного курсу студенти ознайомляться з хімічною переробкою дерева, з якого можна одержати шовк і штапель,
папір і пластмаси, порох і активоване вугілля, оцтову кислоту, етиловий та метиловий спирти, скипидар, каніфоль, ацетон. Велике значення надається перспективі використання відходів переробки цукрового буряка та соняшника.
Продукція хімічної промисловості поділяється на предмети виробничого значення та предмети особистого користування ( довготривалого та короткочасного).
Відмінність хімічних виробництв від інших (наприклад, машинобудування) полягає в тому, що в хімічній промисловості використовуються процеси, які змінюють молекулярну структуру сировини. В інших виробництвах речовина зазнає головним чином, змінювання форми, а не молекулярної структури.
Для нових галузей техніки та нових технологій хімічні продукти є незамінними (наприклад, в мікроелектроніці. приладобудуванні, ракетній техніці, транспорті, сільському господарстві). Міжгалузеві зв'язки хімічної промисловості див. на рис. 2.
Вивчення системи сучасних хімічних технологій з галузями промисловості дуже важливе, оскільки хімічна промисловість значною мірою визначає науково-технічний прогрес в більшості галузей.
Дуже важливі в технологічних процесах економічні питання та охорона навколишнього середовища, техніка безпеки, транспортування продуктів виробництва і, звичайно, автоматизація та використання АСУ.
У результаті вивчення дисципліни економіст повинен:
• знати фізичну і хімічну суть явищ, що відбуваються при
переробці металів, сплавів та неметалевих матеріалів, хімічних
сполук у деталі та вироби в різних галузях виробництва; зв'язок
курсу з природними, технічними, економічними науками;
• вміти оцінити якість технологічних процесів, їх техніко-економічні показники;
• мати уявлення про суть процесів у виробництві,
взаємозв'язок між окремими виробництвами і галузями;
• уміти здійснювати раціональний вибір варіанта технологічного процесу, який забезпечував би мінімальні затрати на реалізацію, виходячи з конкретних умов;
• знати номенклатуру основного виробництва та найбільш
економічні методи одержання продукції;
• знати принципи вибору сировини, енергетичних ресурсів
та раціонального розміщення підприємства з урахуванням підвищених вимог до охорони навколишнього середовища;
• знати перспективи розвитку виробництва;
• вміти вибирати оптимальні умови (виходячи з техніко-економічних показників) проведення технологічних процесів, підбирати найбільш економічно ефективне обладнання та визначати рівень його використання;
• враховувати технологію процесів та приймати правильне
технічне рішення при розрахунках економічної ефективності.
Сучасний стан економіки України ставить перед підприємствами проблеми інтенсифікації, підвищення економічної ефективності та використання АСУ в управлінні та організації виробництва. У зв'язку з цим особливо важливого значення набувають глибокі знання спеціалістів - майбутніх керівників, їхня здатність виявити основні фактори, що негативно впливають на стійкість економічних процесів в системах технологій, намітити шляхи поліпшення роботи підприємства з урахуванням зовнішніх та внутрішніх факторів.