Смекни!
smekni.com

Гігієнічна оцінка протирадиаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застос (стр. 1 из 4)

ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОТИРАДИАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ І РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПАЦІЄНТІВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РАДІОНУКЛІДІВ ТА ІНШИХ ДЖЕРЕЛ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Розширити, систематизувати та закріпити знання про радіаційну безпеку персоналу і пацієнтів лікувальних закладів в умовах застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою, а також принципи і методи протирадіаційного захисту.

2. Оволодіти методиками гігієнічної оцінки протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні лікарні та складання гігієнічного висновку про його ефективність.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Зовнішнє і внутрішнє опромінення та чинники, що визначають ступінь радіаційної небезпеки.

2. Гігієнічні вимоги до улаштування, планування та обладнання рентгенологічного і радіологічного відділень лікарні.

3. Медичний нагляд за персоналом та санітарно—дозиметричний контроль у рентгенологічному і радіологічному відділенні лікарні.

4. Шляхи зниження променевого навантаження персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.

5. Регламенти радіаційної безпеки для персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.

ЗАВДАННЯ:

1. Вивчити особливості розміщення радіологічного відділення у комплексі будівель лікарні та намалювати схему розміщення його структурних підрозділів.

2. Відповідно до схеми провести обстеження умов праці та протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні здійснити їх гігієнічну оцінку та обгрунтувати гігієнічний висновок.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундєв, В.Г.Бардов та ін.; За ред Є.Г.Гончарука. — К., Вища школа, 1995. — С. 252 — 257

2. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гiгiєна, Вища школа., 1983 —С.43—44, 205—207.

3. Румянцев Г.И. и соавт. Общая гигиена. М.: Медицина, 1985 — С. 301—328.

4. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна. — К.: Здоров’я, 1999. — С 33 —41, 65—84.

5. Кирилов В.Ф.,Черкасов Е.Ф. Радиационная гигиена. — М.: Медицина, 1982. — С. 17—102, 141—148, 158—167, 241—243.

6. Радиационная гигиена // Под ред. Ф.Г.Кроткова. — М.: Медицина, 1968. — С. 5—26, 37—68, 72—76, 90—98, 116—130.

7. Кириллов В.Ф., Книжников В.А., Коренков И.П. Радиационная гигиена. — М.:Медицина, 1988 — С. 136—176.

8. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М.: Медицина, 1971. — С. 302—303, 307—310, 314—341.

9. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. — М.: Медицина, 1983. — С. 114—135.

10. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 45 — 48.

11. Радиация. Дозы, эффекты, риск. — М, 1990. — 79 с.

12. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические прибори и измерения — К.: Урожай, 1990 — 144 с.

13. Никберг И.И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. — К.: Здоров’я, 1989. — 158 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття, що проводиться у радіологічному відділенні Вінницького обласного онкологічного центра, студенти самостійно або під керівництвом викладача виконують роботу згідно з завданням: знайомляться з розміщенням радіологічного відділення на земельній ділянці, його внутрішнім улаштуванням, плануванням та обладнанням, структурою та організацією радіаційного і медичного контролю.

Рентгенологічне відділення. У рентгенологічному відділенні слід, в першу чергу, ознайомитися з виконанням гігієнічних вимог, що пред’являються до улаштування, обладнання та експлуатації рентгенологічного обладнання і пов’язані з необхідністю забезпечення радіаційної безпеки персоналу та осіб, які працюють у суміжних приміщеннях.

Гранично допустимі рівні опромінення, яке може отримати персонал рентгенологічного відділення складає 3,4 мР/год, персонал інших підрозділів лікувально—профілактичного закладу — 0,24 мР/год, пацієнти та населення — 0,06 мР/год.

Розрахункові гранично—допустимі рівні випромінювання на зовнішній поверхні захисту від рентгенівського випромінювання повинні становити у залежності від категорії осіб відповідно 1,7 мР/год, 0,12 мР/год та 0,03 мР/год.

Заходи радіаційної безпеки повинні передбачати не тільки захист персонала, але й контроль за дозами, які отримують пацієнти. Так, при рентгенографії шлунка поглинається 0,5 Р, рентгенографії легень — 0,5 Р, водночас, при рентгеноскопії шлунка від 4,8 до 10,3 Р, рентгенографії легень — от 3,4 до 7,6 Р. Тому там, де це можливо, слід більш широко використовувати рентгенографію.

Флюоресційні екрани не повинні використовуватися понад 3-х років. Сульфідні екрани повинні мати яскравість менше 210 умовних одиниць. Доцільно застосовувати электронно—оптичні перетворювачі, які підсилюють відображення.

Рентгенологічні відділення повинні розташовуватися у спеціально виділених та обладнаних приміщеннях лікарні, бажано в їх торцевих частинах або в спеціальних добудовах до них. Найдоцільнішою орієнтацію вікон вважають орієнтацію на північні румби. Перелік та мінімальні площі приміщень у рентгенологічному відділенні наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Перелік і мінімальні площі приміщень у рентгенологічному відділенні

Назва приміщення

Площа, м2(міn)

Процедурна з поворотним столом—штативом і стійкою для знімків

34

Процедурна з поворотним столом—штативом, столом з пристав-кою для томографії, з рентгенокімографом (рентгенополіграфом)

45

Кімната управління

10

Фотолабораторія на 1 або 2 кабінети

10 (20)

Кімната лікаря на 1 або 2 кабінети

10 (14)

Туалет для пацієнтів (у кабінетах для дослідження травного каналу)

1,6 ´ 1,1

Процедурна рентгенофлюорографічного кабінету

20

Роздягальня (в кабінетах для масових обстежень)

15

Очікувальна (в кабінетах для масових обстежень)

15

Фотолабораторія

6

Процедурна рентгеномамографічного кабінету

10 — 12

Процедурна ретгеностоматологічного кабінету

10

Процедурна рентгеноурологічна

34

Процедурна комп’ютерної томографії

34

Кімната управління комп’ютерної томографії

15

Комп’ютерна

18

Фотолабораторія комп’ютерної томографії

12

Переглядальна

12

Рентгеноопераційна

48

Комплекс допоміжних приміщень рентгеноопераційного блоку для досліджень серця і великих судин (кімната управління, передопераційна, стерилізаційна, кімната тимчасового перебування хворих, фотолабораторія, переглядальна)

86

Комплекс допоміжних приміщень рентгеноопераційного блоку для дослідження легенів (кімната управління, передопераційна, стерилізаційна, мікроскопічна, фотолабораторія, кімната особистої гігієни персоналу, кімната зберігання брудної білизни, комірка запасних частин, кімната перегляду знімків, кабінет лікаря)

101

Процедурні кабінетів дистанційної і контактної рентгенотерапії

24

Кабінет завідувача відділення

12

Кімната персоналу

3,25 на 1 особу

Очікувальна

4,8 на 1 кабінет

Терапевтичний кабінет рентгенологічного відділення загальною площею 34 м2 складається з процедурної для дистанційної та контактної рентгенотерапії і кімнати управління. В кабінетах знаходяться 2 рентгенівські установки РУМ—7 (опромінення поверхневих тканин) і РУМ—17 ( опромінення глибоких тканин).

Із засобів захисту тут повинна бути присутня велика захисна ширма, вироблена з свинцю, що захищає все тіло рентгенолога, який знаходиться за пультом управління, мала захисна ширма, що захищає тулуб лікаря—рентгенолога, гумовий килимок, що захищає ноги, а також фартухи, захисні спідниця, рукавички тощо. Всі захисні засоби повинні мати свинцевий еквівалент від 0,3 до 1 мм свинцю.

Основними видами стаціонарного захисту є стіни, перекриття, перегородки, захисні двері та оглядове скло із свинцю. Для фарбування стін застосовується баритобетон. Двері повинні бути покриті листком свинцю і на 8-10 см перекривати отвір дверей з усіх боків.

Після спорудження відділення стаціонарне захисне обладнання перевіряють за допомогою дозиметричної апаратури. У процесі експлуатації кабінета контроль повинен здійснюватися не менше 1 разу на 2 роки. Вікна у рентгенівських кабінетах розташовуються таким чином, щоб їх нижній край був розташований не менш, ніж на 2 м вище від поверхні підлоги. Світловий коефіцієнт у кабінеті повинен знаходитися у межах не менше 1 : 10. Вікна необхідно забезпечити щільними ставнями і ширмами. Штучне освітлення повинно бути загальне і локальне (робоче).

Повітря рентгенівського кабінету внаслідок дії ионізуючого випромінювання забруднюється озоном і оксидами озону. Тому приміщення рентгенівського кабінету слід обладнувати витяжною вентиляцією. Витяжні отвори повинні розташовуватися приблизно на 30 см від підлоги. Концентрація озону у повітрі приміщень не повинна перевищувати 0,0001 мг/л. Дані щодо розрахункової температури повітря, кратності обміну повітря та освітлення робочих місць наведені у табл. 2 та 3.

Таблиця 2

Розрахункові температура і кратність повітряобміну в рентгенологічних