Міністерство охорони здоров’я
Житомирський медичний базовий коледж
Реферат на тему:
В’яжучі обволікальні , адсорбуючі та подразнювальні засоби
2000
В’яжучі засоби
В’яжучими називаються засоби , які при взаємодії з білками утворюють альбумінати і проявляють в’яжучу, протизапальну, протимікробну дію.
До препаратів цієї групи належать органічні та неорганічні сполуки.Органічні в’яжучі засоби рослинного походження – це танін, відвар кори дуба, настої з трави звіробою, квітів ромашки. Неорганічні в’яжучі засоби – це сполуки металів, зокрема вісмуту нітрат основний.
При нанесенні на слизові оболонки або ранову поверхню вони викликають часткове згортання білків слизу або ексудату та призводять до утворення плівки. Остання захищає нервові закінчення тканин від подразнення, що супроводжується зменшенням больових відчуттів, місцевим звузженням судин, обмеженням секреції. Ущільнення клітинних мембран призводить до змешення запальної реакції.
Танін(Tanninum)- це галодубильна кислота (Acidum tannicum), яку отримують із чорнильних горішків (наростів на листях дуба ), а також із деяких рослин сімейства сумахових. Велика кількість таніну міститься у свіжозавареному чаї. Речовина легко розчиняеться у воді та спирті. Випускається у вигляді порошку.
Застосовують танін як в’яжучий та протизапальний засіб у вигляді 1-2% водного або гліцеринового розчинів при запальних процесах у порожнині рота, носа, гортані або зіву. 3-10% розчини і мазі таніну використовуються для обробки опікових поверхонь, при виразках, тріщинах, пролежнях. При отруєнні солями важких металів, з якими танін утворює нерозчинні сполуки, повторно промивають шлунок 0,5% водним розчином таніну. Цю ж процедуру можна проводити при отруєнні алкалоїдами, які танін зв’язує. Із деякими алкалоїдами (МОРФІН, КОКОІН, АТРОПІН, НІКОТИН,ФІЗОСТИГМІН) препарат утворює нестійкі сполуки, тому промивні води треба ретельно видаляти зі шлунка.
Танін не застосовується всередину як протипроносний засіб оскільки насамперед зв’язується з білками слизової оболонки шлунка і шлункового вмісту, а при підвищенні дози викликає втрату апетиту та розлади травлення. Протипоказане введеня таніну у вигляді клізм при тріщинах прямої кишки. У цій ситуації можливе утворення судинних тромбів із наступною емболією.
Вісмуту нітрат основний (Bismutthi subnitrat) – це в’яжучій засіб неорганічного походження. Практично нерозчинний у воді та спирті, легко розчиняється у хлористоводневій кислоті.
Випкскається у порошку та таблетках по 0,25 і 0,5 г, 10% мазі. Входить до складу таблеток “Вікалін”, “Вікаїр”. Застосовують вісмуту нітрат основний при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, ентеритах, колітах (у порошках або таблетках по 0,25-0,5 г 3-4 рази на день за 15-30 хв. до їжі). При запальних захворюваннях шкіри та слизових оболонок (дерматити, виразки, ерозії, екзема) препарат призначають у вигляді 5-10 % присипок або мазей.Кора дуба (сortex Quercus) застосовується у вигляді відвару (1:10) для полоскань ротової порожнини при гінгівітах, стоматитах, інших запальних процесах порожнини рота, зіву та глотки. З цією ж метою використовують настої з квітів ромашки (flores Chamomillae), листя шавлії (folia Salviae), трави звіробою (herba Hyperici). Настій із квітів ромашки застосовують також всередину (по 1-5 столових ложок 2-3 рази на день) та в клізмах при спазмах кишечника, метеоризмі, проносах.
Адсорбуючі засоби – це індиферентні порошки, які внаслідок поверхневої активності мають здатність до поглинання різних речовин.
Активоване вугілля (Carbo activatus) , або карболен (Carbulenum) , є порошком чорного кольору, без запаху та смаку, тваринного або рослинного походження. Форми випуску: порошок і таблетки по 0,25 г і 0,5 г карболен має велику активну поверхню, що вимірюються сотнями квадратних метрів на один грам речовини, за рахунок чого здатен адсорбовати гази, АЛКАЛОЇДИ, токсини, солі важких металів. Із шлунково-кишкового тракту не всмоктується. Активоване вугілля застосовують по 1-2 г 3-4 рази на день при метеоризмі. При гострих отруєннях його призначають у дозі 20-50 г у вигляді водної суспензії всередину або ж через зонд після або під час промивання шлунка.
У наш час великого поширення набувають ентеросорбенти – речовини, які застосовують для поглинання різноманітних сполук у просвіті кишечника. Вони мають здатність виводити з організму отруйні, баластні, біологічно активні і потенційно небезпечні речовини після поглинання їх у травному каналі. До ентеросорбентів належать препарати різної хімічної будови: вуглецеві (марки СКН тощо), кремнієві (полісорб), похідні полівінілпіролідону (ентеродез), рослинного походження (пектини, харчові волокна, поліфепан ) тощо. Клінічний досвід показує, що ентеросорбція ефективна при харчових, медикаметозних, промислових отруєннях, при захворюваннях органів травлення, серцево-судинної, дихальної, ендокринної систем, алергічних захворюваннях, при лікуванні токсикозів вагітності тощо.
Подразнювальні засоби – це речовини, що збуджують закінчення чутливих нервів шкіри та слизових оболонок. Завдяки цьму виникають рефлекторні реакції. До них належать розчини аміаку, ментол, гірчичники, камфора, інші речовини рослинного походження.
Усі подразнювальні засоби, за винятком ментолу, при нанесенні на шкіру або слизові оболонки викликають розширення судин (почервоніння), набряк, місцеве підвищення температури. При цьому покращується кровопостачання, посилюється обмін речовин, створюються сприятливі умови для ліквідації місцевих паталогічних процесів. При збудженні чутливих рецепторів шкіри і слизових оболонок під впливом подразнювальних речовин посилюється дихання, підвищується артеріальний тиск, покращується серцева діяльність. Це відбувається за рахунок рефлекторного підвищення тонусу дихального і судинорухового центрів довгастого мозку. Потік імпульсів, який виникає під впливом подразнювальних речовин, на своєму шляху до головного мозку взаємодіє з тими імпульсами, які надходять від паталогічного вогнища. Штучно створене вогнище збудження зменьшує активність імпульсів, що йдуть від хворого органа. У цьому проявляється відволікальна дія подразнювальних речовин, їхня здатність зменьшувати інтенсивність больових відчуттів при запаленнях м’язів, суглобів, нервів, болю в серці тощо. Крім того, збудження, викликане подразнювальними засобами, захоплює центри симпатичної іннервації спинного мозку, що призводить до підсилення кровопостачання і трофіки внутрішніх органів.
Деякі подразнювальні речовини проявляють ірезорбтивну дію. Зокрема, камфора стимулює серцеву діяльність шляхом підсилення обмінних процесів у міокарді, підвищення його чутливості до симпатичних імпульсів.
Розчин аміаку 10% (Solutio Ammonii caustici 10%) , або нашатирний спирт, – летюча рідина з гострим характерним запахом, що містить 9,5-10,5 % аміаку. Випускається у флаконах по 10, 40 та 100 мл і ампулах по 1 мл. При вдиханні його парів подразнюються рецептори слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і рефлекторно збуджуються центри довгастого мозку. Ця властивість використовується, коли людина непритомнює, для збудження дихання. Для цього їй дають понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Необхідно пам’ятати, що у великих концентраціях він може викликати рефлекторну зупинку дихання. Ця властивість проявляється в будь-якої речовини з різким запахом, особливо в маленьких дітей. Ось чому застосування для розтирань розчинів, мазей, що містять речовини з різким запахом (камфору, скипидар тощо) в дітей, особливо в немовлят, є небезпечним.
Іноді розчин аміаку (5-10 крапель на півсклянки води) застосовують всередину при алкогольному сп’янінні. При цьому під дією парів аміаку стимулюється дихання і діяльність серцево-судинної системи, а за рахунок подразнення слизової оболонки шлунка провокується блювота, що сприяє виведенню отрури. Не можна здійснювати прийом нерозчинного у воді препарату, тому що він викличе опіки стравоходу та шлунка.
Для миття рук хірурга за методом Спасокукоцького-Кочергіна 25 мл розчину аміаку розчиняють у 5 л води (0,5% розчин). При цьому розраховують на протимікробну дію препарату.
Ментол (Mentholum) - це безколірні кристали із сильним запахом м’яти, охолоджуючим смаком, які мало розчиняються у воді, добре – в спирті, ефірі, олії. Випускається у вигляді 1% і 2% спиртового розчину, 1% і 2% олійного розчину (ментолова олія – Oleum Mentholi) .
При втиранні у шкіру і нанесенні на слизові оболонки ментол викликає подразнення нервових закінчень (холодових рецепторів у тому числі), що супроводжуеться місцевим звуженням судин, відчуттям холоду, легкого паління та поколювання. Він проявляє слабку місцевоанастезуючу та антисептичну дію. Препарат застосовують як відволікальний засіб при невралгіях, міалгіях, артралгіях у вигляді 1-2% спиртового розчину.
При запальних процесах дихальних шляхів (нежить, фарингіт, ларингіт, трахеїт та ін.) олійний розчин ментолу застосовують для змащування, інгаляцій і в краплях для носа. Препарати типу в’єтнамської зірочки, крім різних ароматичних речовин подразнювальної дії, містять ментол. Дітям раннього віку змащування носоглотки ментолом протипоказане (можливі рефлекторні пригнічення та зупинка дихання).