Смекни!
smekni.com

Ігри-заняття із сюжетними картинками (стр. 1 из 3)

Реферат з педагогіки

Ігри-заняття із сюжетними картинками

Мета. Вчити дітей слухати розповідь вихователя, відповідати на запитання реченнями, правильно вимовляю­чи слова українською мовою. Ввести до словника слова: сопілка, писанка, візерунок. Закріпити слова і дії народної гри та народного таночку. Розвивати уявлення, мислення, мовлення. Вихову­вати інтерес до народної творчості.

Хід заняття

Діти з вихователем завітали до ляльки Галі.

— Добрий день, Галю, ми прийшли до тебе в гості.

Запросивши дітей сісти, лялька співає пісеньку:

Українка я маленька,

Українці батько й ненька.

І сестричка й братик милий

На Вкраїні народились.

— Ми з вами живемо в Україні, то й будемо продов­жувати вчитися розмовляти українською мовою. Як зва­ти ляльку, до якої ми прийшли в гості? (Діти повторю­ють).

Галя приготувала для вас цікаві іграшки. Але щоб одер­жати їх, спочатку відгадайте загадку:

Голосок тоненький має,

Всіх маляток звеселяє,

Ви на ній всі граєте

Хто вона — впізнаєте?

Не паличка, не гілочка

Звуть мене... (сопілочка).

— Про що ця загадка?

Так, про сопілочку. (Діти повторюють).

Російською мовою це — дудочка. Що в мене в руці? Так, сопілочка. Давайте скажемо разом — сопілочка. (Ро­здає всім дітям сопілочки і закріплює назву).

— Що в тебе, Оленочко? На чому ти граєш., Андрійку? Вихователь пропонує послухати дітям.

— У лялечки Галі є товариш Іванко. Пішли вони одного разу до річки. Світило сонечко, зеленіла травичка, співали пташ­ки. Зрізав Іванко гілочку верби і вирізав з неї сопілочку. Прикрасив її і почав грати на ній, а Галочка з подружками пішла тан­цювати.

— Давайте і ми пограємо на сопілочці. Треба дмухати в цей отвір, а дірочки звер­ху по черзі закривати пальчиками. (Пока­зує).

— Молодці, малята, гарно граєте, як Іванко.

— Отже, Іванко зробив сопілочку з дере­ва, вона дерев'яна. З чого зроблена сопілка?

— Сопілка не лише гарно грає, вона й сама гарна, прикрашена візерунком. Чим вона прикрашена?

Далі вихователь викликає по одному грати, а всі називають ім'я дитини. Будуть прості речення з введенням імен.

— «На сопілочці грає Саша?».

— Ляльці Галі сподобалось, що ви гарно граєте і правильно нази­ваєте імена своїх друзів. А тепер погляньте на цю іграшку. Вона на­зивається свищик. Давайте всі ска­жемо — свищик.

(Діти розглядають пташку-свищик).

— Це пташка-свищик, російською мовою — свистулька. Вона виготовлена народними май­страми з дерева і теж при­крашена візерунком — лис­точками, квіточками.

— Як називається ця іграшка? — З чого вона зроблена? — Чим прикрашена?

Вихователь демонструє, як звучить свищик. Пропонує малятам пограти в народну гру «Перепілочка». Галя знай­шла гарненьке яєчко, яке знесла пташка. Воно не зви­чайне, а розписане. І називається — писанка. Давайте скажемо всі — писанка. (Закріплює назву з дітьми).

Роздає дітям писанки й індивідуально розпитує, якими кольорами розписані.

— Іринко, якого кольору квіточка? А ягідки?

— Василько, що намальовано синіми фарбами? З чого зроблена писанка?

Вихователь від імені ляльки запрошує дітей завести танок-хоровод «Ми на луг ходили».


Захоплюючі ігри допомагають дитині пізнавати на­вколишній світ, привчають до цілеспрямованої, свідомої діяльності, розвивають допитливість, спостережливість, спонукають до творчості.

Ігри-заняття із сюжетними картинками

Ці ігри розвивають не тільки мовлення та рухи дітей, але й уяву, творчі нахили, здатність до перевтілення.

Дитина розглядає картинки, імітує рухи персонажів, зображених на них (людей, тварин), відтворює їхні голо­си. Малюк описує предмети, виділяючи їхні суттєві озна­ки, знаходячи схожість та відмінності, розширюючи, та­ким чином, свої уявлення про навколишній віт.

Хто що робить?

Мета. Навчання дитини уважно розглядати картинку і називати зображені на ній предмети та їхні якості, вико­нувати дії, які вона бачить на картинці; розвиток ігрових навичок.

Матеріал. Картинки з однією дією, які дитина легко ро­зуміє: хлопчик грає на барабані; дівчинка змітає щіткою крихти зі столу; ведмежа притискає до себе діжечку з ме­дом; хлопчик із лієчки поливає квіти; дівчинка причісує ляльку; малюк грається з м'ячиком. Іграшки і предмети, зображені на картинках: барабан, діжечка, щітка, лійка, лялька, гребінець, м'ячик.

Хід гри. Дитина обирає картинку і розповідає про те, що на ній зображено. Потім вона йде до столика з іграшками і предметами, знаходить потрібне і відтворює дію, зобра­жену на картинці, — наприклад, б'є в барабан.

Підемо разом

Мета. Знайомство з тваринами, розвиток правильної ви­мови звуків.

Матеріал. Картинки із зображеннями козенятка та віслючка.

Хід гри. Дитині показують картинки і задають питан­ня, а дитина відповідає.

— Кого тут намальовано?

— Козенятка і віслючка.

— Яке козенятко? Як воно кричить?

— Козенятко кричить: «Ме-е-е!».

— Який віслючок? Як він кричить?

— Віслючок кричить: «І-а-і-а-і-а!».

Доросий говорить, що козенятко і віслючок дуже люб­лять дітей і хочуть подивитись, як малюки граються. Він пропонує дитині показати, як скаче козенятко, як ходить віслючок, і співає пісеньку:

Доженемо козенятко,

Доженемо віслючка.

Топ-топ-топ!

Картинки кладуть в різних місцях, і дитина разом із до­рослим іде спочатку до козенятка, потім до віслючка, імітуючи їх голоси та ходу.

Йдемо по колу

Мета. Розвиток почуття ритму, тренування у вимові звука «ж».

Матеріал. Паперовий жук або його зображення на кар­тинці.

Хід гри. Дорослий показує дитині жука, вирізаного з кольорового паперу, і кладе його на стільчик. Дитина йде по колу, а дорослий півуче повторює потішну:

Жук-жучок,

Не літай на озерце.

Полетиш високо —

Упадеш глибоко.

Якщо на землю впадеш —

Тебе мишка з'їсть.

Якщо на воду впадеш —

Тебе рибка проковтне.

Дитина під час читання потішки піднімає руки, встає навшпиньки або присідає, зображуючи жука. Коли потішка прочитана, дитина присідає і повторює: «Жу-жу-жу!». Гра повторюється декілька раз за бажанням малюка.

Змійка

Мета. Тренування вимови звука «ш», розширення словни­кового запасу, розвиток спритності.

Матеріал. Картина із зображенням змійки.

Хід гри. Дорослий показує змійку на картинці і питає ди­тину:

— Оленко, це хто?

— Змійка.

— Як змійка шипить?

— Шшш-ш-ш.

— Як вона повзає?

— Звивається, ось так. Дорослий читає віршик. Ой, ти маленька, Змійка голубенька! Об'явись, покажись, Колесом покрутись!

Дитина розглядає змійку, грається з нею, а дорослий допомагає зобразити її. Дитина кладе руки на пояс доро­слому. Дорослий повільно йде вперед, дитина за ним. До­рослий слідкує за тим, щоб дитина йшла маленькими кроками, не човгала ніжками. «Змійка» шипить: «Шшш-ш-ш!». Потім дорослий і дитина починають долати пере­шкоди, розташовані на підлозі (великі кубики, стільці, напнута мотузочка, невеличка колода тощо). Значні пе­решкоди треба обходити, а через мотузочку, колоду — пе­реступати. Треба слідкувати, щоб дитина не опускала ру­ки, чітко вимовляла «Шшш-ш-ш», повторювала віршик.

Хто що їсть

Мета. Уточнення уявлень дитини про їжу, активізація в мовленні дітей дієслів «пити», «їсти», «гризти».

Матеріал. Фігурки персонажів казки «Ріпка» або картин­ки з їх зображеннями.

Хід заняття. Дорослий читає казку «Ріпка» (За І. Фран­ком). «Був собі дід Андрушка, а в нього була баба Марушка. А в баби Марушки — онучка Мінка, а в онучки Мінки — со­бачка Фінка. В собачки Фінки — кицька Варварка, а в кицьки Варварки — мишка Шпарка...».

По закінченні читання він питає дитину, що дід і баба зробили з ріпкою (помили, почистили і почали їсти).

— Дід Андрушка, баба Марушка і онучка Мінка, — ка­же дорослий і виставляє на стіл фігурки людей окремо, — їдять солодку ріпку, їдять і приказують: дуже-дуже солод­ка ріпка! Яка вона?

Дитина відповідає. Дорослий продовжує.

— Собачка Мінка, кицька Варварка і мишка Шпарка дивляться на них, але ріпку не їдять. Зараз їм онучка іншу їжу принесе: кішечці молочка і шматочок ковбаски. Пий, киценько, молоко! їж ковбаску. Собачці — кісточ­ку, а мишці — скоринку хліба або шматочок сиру. Гризи, Міночко, кісточку! Гризи, мишко, скориночку!

Дитина повторює.

Потім дорослий пропонує дитині розповісти, хто що їсть.


Мета. Закріплювати знання дітей, набуті на заняттях з математики протягом 1 і 2 кварталів згідно з вимогами про­грами. Розвивати кмітливість, математичне мислення, пам'ять. Виховувати увагу, зосередженість, рішучість, са­мостійність у виконанні завдань.

Обладнання. Кольорові вагончики на кожну дитину (7 штук), картки до ігор «Лото», «Кольорова квітка», «Буди­ночки», «Увага!», математичні ребуси, площинне зображен­ня геометричних фігур.

Підготовка вихователя. Виготовила роздатковий ма­теріал для розвиваючих ігор.

Підготовка дітей. Діти навчились рахувати в межах 10, познайомились з цифрами від 1 до 10, з днями тиж­ня, вміють описувати геометричні фігури. Навчились розв'язувати задачі та приклади за малюнками. Вміють орієнтуватись на папері, знаходити й називати суміжні числа. Діти знайомі з розвиваючими іграми, вико­ристовуючи їх протягом дня.

Хід заняття

Під музику В.Шаїнського «Голубий вагон» діти заходять в групу, вітаються. Загадую загадку.

«Один з дугою тягне всіх за собою».

— Так, це поїзд. У нас у групі теж є поїзд, і він чарівний.

Що позначають вагончики? (Дні тижня).

Подивіться, який він красивий, цей поїзд... Але де ж вагон­чики? Здогадались, вони вирішили сховатись. Ось ми зараз назвемо дні тижня й вагончики з'являться. Треба назвати дні тижня по порядку.