У 1994 році в сфері приватизації відбувалися складні процеси, про що свідчать результати аналізу роботи органів приватизації області.
У першому півріччі 1994 року спостерігалася тенденція до прискорення приватизації в області. Так, протягом першого і другого кварталу 1994 року було приватизовано 90% підприємств, що здійснюють продаж майна протягом 1993-1994 років.
Прискоренню приватизації сприяло прийняття Кабінетом міністрів України постанови від 20.05.94 № 327 “ПРО проведення індексації основних фондів 1994 р.”. Це спонукало потенційних покупців, у першу чергу трудові колективи підприємств, виступати з ініціативою щодо приватизації через очікуване зростання платежів за обсяги приватизації в результаті збільшення їхньої вартості після індексації основних фондів.
У 1994 році було приватизовано 648 підприємств області, у тому числі: 169 ( загальнодержавної власності, 479 ( комунальної власності.
Підприємства загальнодержавної власності були продані шляхом:
- оренда з викупом членами трудових колективів (116);
- викуп трудовим колективом (24);
- продаж акцій відкритих акціонерних товариств (28);
- аукціони (1).
Приватизація майна підприємств переробної промисловості, сервісних, будівельних і інших підприємств проводиться тільки шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства.
Квота пільгового продажу акцій членами трудових колективів підприємств і сільськогосподарських виробників складає більш 51% акцій.
При такому поділі акцій приватизуються підприємства асоціацій “Родючість”, “Дніпромолпром”, “Дніпром’яспром” і інші. Частка акцій підприємств, що підлягають пільговому продажу працівникам кожного сільськогосподарського підприємства визначається обласним управлінням сільського господарства і продовольства пропорційно до обсягів сировини і послуг.
Для недопущення заміни в процесі приватизації державних організаційних структур монопольного типу частками і запобігання появи нових монопольних утворень необхідна організація чіткої взаємодії Фонду держмайна України, Міністерства економіки України й антимонопольного комітету України між собою і з іншими центральними і місцевими органами державної виконавчої влади. Така взаємодія необхідна насамперед при приватизації підприємств м'ясної, молочної, хлібопекарської промисловості і т.п., що займають монопольне положення на відповідних регіональних ринках.
Слід зазначити, що в області мається можливість забезпечити всі приватизаційні майнові сертифікати майном об'єктів приватизації. По попередніх розрахунках, вартість сертифікатів, що не використані в нашій області, набагато менше, ніж вартість майна підприємств, розташованих на території області, що підлягають приватизації.
Одними з найбільш важливих причин припинення приватизації на наш погляд є:
- Нестабільність законодавчої бази для проведення приватизації, що ускладнює практичну діяльність органів приватизації. Прийняті попереднім складом Верховної Ради України останні виправлення до законодавства з питань оренди і приватизації фактично ревізують концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, створюють суперечливе правове середовище для діяльності органів приватизації.
- Широке застосування неконкурентних способів приватизації обмежує права громадян України, що не є членами трудових колективів приватизованих підприємств, на одержання частки державної власності в процесі приватизації і на використання своїх приватизаційних паперів; створює передумови для продажу всього державного майна за заниженими цінами, оскільки, як свідчить світовий досвід, лише застосовуючи конкурентні способи, можна визначити реальну ціну об'єктів приватизації.
- Відсутність мотивації в потенційних інвесторів для здійснення інвестицій унаслідок незадовільного стану фінансово-кредитної системи, податкового тягаря, необґрунтованого підвищення цін на об'єкти приватизації.
- Штучне завищення в Державній програмі приватизації на 1994 рік українського карбованця до долара США, у якому не враховані економічні і соціально-політичні реалії в Україні.
Це не тільки послужило причиною невиконання завдань програми по надходженню засобів у вільно конвертованій валюті, але і взагалі загальмувало процес іноземного інвестування.
Нерозуміння населенням об'єктивних причин необхідності проведення приватизації, передчасні чекання її конкретних результатів умовах невдач із проведенням економічних реформ, що створює в суспільстві передумови негативного сприйняття приватизації. Таке сприйняття підтримують деякі засоби масової інформації, представляючи лише негативні чи матеріали замовчуючи про хід приватизаційних процесів.
Намітилася стійка тенденція по створенню в процесі корпоратизації підприємств державних холдингових компаній, що при відповідному її розвитку може привести до гальмування приватизаційних процесів і підвищенню рівня монополізму в економіці України.
Активізація процесу приватизації є обов'язковою передумовою загального поліпшення стану економіки України. Тому приватизацію варто розглядати тільки в контексті проведення економічних реформ в Україні, пожвавлення інвестиційного процесу, підвищення зацікавленості в розвитку виробництва.
Знецінювання приватизаційних сертифікатів як спосіб відновлення соціальної справедливості
В офіційних роз'ясненнях суті приватизаційного процесу в Україні нерідко затверджується, що номінальна ціна приватизаційного сертифіката не має істотного значення для власника сертифіката. Це дійсно так. Для громадян України важливіше реальна ціна сертифіката, а точніше – ринкова вартість акцій підприємств, що приватизуються, на які можна обміняти сертифікат. Ціна акцій, у свою чергу, повинна визначатися часткою державної власності, що підлягає приватизації (за сертифікати), від усього того, що є державною власністю в Україні – земля, надра, будинки, підприємства й інше майно. Крім того, реальна ціна приватизаційного сертифіката залежить від механізмів приватизації, що існують сьогодні і можуть виникнути в майбутньому.
Один з таких механізмів, що знижують реальну вартість сертифіката (не підлягаючому продажу), визначений указом Президента України від 24 листопада 1994 року. Відповідно до указу з метою компенсації громадянам України утрат від знецінювання грошових заощаджень у заснуваннях Ощадного банку України і колишнього Укрсоцстраху у вільне звертання вводяться сертифікати номіналом 1млн. Крб. на суму індексації залишків внесків і сплачених страхових внесків за станом на 2 січня 1992 року. Коефіцієнт індексації, рівний 2200, відповідає індексу підвищення споживчих цін у 1992-1993 роках. Ці сертифікати призначені для використання в процесі приватизації державного майна, не призначеного для продажу. Доларовий номінал сертифіката відповідно до офіційного обмінного курсу карбованця на 1 грудня 1994 року дорівнює $9.
Як повідомив голова Фонду державного майна України Юрій Єхануров, номінальна ціна приватизаційного майнового сертифіката повинна бути збільшена відповідно до індексації вартості основних фондів у 50(!) раз.
Компенсація утрат власникам заощаджень здійснюється за рахунок зменшення частки майна, що підлягає приватизації за приватизаційні сертифікати, тобто “справедливість” для частини громадян відновлюється за рахунок усіх громадян України. Наскільки реальним виявиться “відновлення соціальної справедливості”, оцінити досить складно, однак чим більш реальним буде процес приватизації, тим більше значна частка державної власності, призначеної для безкоштовної передачі громадянам, буде приватизована за “нові” сертифікати. При цьому основною масою “нових” сертифікатів завдяки їхній ліквідності буде розпоряджатися порівняно невелике число нових власників.