Але якщо з цього часу тюльпан утратив усяке значення для спекулянтів, для аматорів біржової гри і легкої наживи, то він продовжував залишатися предметом, з одного боку, замилування, з іншого боку - осудження для поетів, письменників і відігравав чималу роль в естетиці.
Усемогутня вже і тоді мода усюди вимагала зображення чудового тюльпана. Малюнки тюльпана покривали всі матерії, зображення його ткалися на найдорожчих брабантських мереживах, з'являлися навіть на масляних картинах сучасних голландських живописців. Утворилися навіть цілі школи малювання квітів, де видатну роль грав тюльпан, і спогаду про цей культ тюльпана дійшли до нашого часу на картинах таких видатних художників, як Ван-Хейсум, Ферендаль, Хаверманс, Де-Геер...
Що стосується тюльпана в поезії, те французький поет XVIII сторіччя Буажолен написав про нього цілу поему: "Метаморфоза Тюльпана", де він оспівує, наслідуючи Хафізу, дивовижну, чарівну дівчину, володарку його серця; а Олександр Дюма-батько - поетичний роман "Чорний Тюльпан", у якому зображує роль цієї квітки в Голландії.
Але німецькі письменники дивляться на тюльпан як на квітку без душі, квітка зовнішньої краси, емблему порожнечі, що ганяється тільки за вбраннями, жінками.
Клейст у своєму вірші "Весна" відноситься до нього дружелюбніше, але Ґете говорить про тюльпан так: "Не благоговій ніколи перед порожньою примарою".
Узагалі німці завжди відносилися до тюльпана якось холодно і навіть у глузування прозвали "тульпе" потворний пивний кухоль.
З набагато більшою поезією відносяться до тюльпана в Англії, де в казках він служить завжди колискою для маленьких ельфів і інших малюсіньких фантастичних істот.
Так, у Девонширі є казка, у якій розповідається, що феї, не маючи колисок для своїх крихіток, кладуть їх на ніч у квіти тюльпанів, де вітер качає і колише їх.
Список використаної літератури
1. Квіти в житті людини. – К., 1999.
2. Рослини в легендах. – Харків, 1986.
3. Історія квітів. – М., 2000.