Поряд із законодавчою Джон Лок визначає основні повноваження виконавчої влади.
“Але оскільки закони, які створюються один раз і за короткий строк, мають постійну і сталу силу і потребують безперервного виконання чи спостереження за цим виконанням, то необхідно, щоб постійно існувала влада, котра б слідкувала за виконанням тих законів, котрі створюються і лишаються чинними. І таким чином, законодавчу і виконавчу владу часто треба розподіляти.”\1;347\
“Виконавча влада, включаючи судову і військову, передається урядові (кабінетові міністрів) і королю. Повноваження уряду регулюються законом і жоден з міністрів чи сам король не має права перейти рамки закону. Щодо влади “федеративної”, тобто стосунків з іншими державами, то вона також надається кабінетові міністрів.”\4;81\
Цікавим є визначення федеративної влади і її звязки з владою виконавчою.
“Ці дві влади, виконавча і федеративна, хоча вони дійсно відрізняються одна від одної, оскільки одна з них вллючає виконання муніципальних законів суспільства всередині нього самого по відношенню до всього, що є його частинами, друга ж включає в себе керівництво зовнішньою безпрекою і інтересами суспільства в стосунках з усіма тими, від кого воно може отримати вигоду чи зазнати збитків, все ж ці два види влади майже завжди обєднані.”/1;348/
Не зважаючи на це, Лок пропонує надавати виконавчу і федеративну влади різним посадовим особам.
7.Значення політичних ідей Джона Лока
Вчення Лока про визначення та розподіл політичноі влади, не зважаючи на його недоліки, безперечно справило відчутний вплив на розвиток політичної думки Європи та світу.
“Лок спирався на праці своїх попередників і сучасників, на блискучу плеяду авторів політичних памфлетів англійської революції. Важко назвати яку -небуть тезу Лока, яка була б оригінальною. Особливо впадає в око майже повна подібність всіх принципових положень Лока до “Роздумів про уряд” Сіднея. Проте Лок звів погляди, що були висловлені до нього у струнку систему, створивши цільну політичну теорію, і це зробило його класиком, через котрого нащадки сприймали і зараз продовжують сприймати ідеї, творцем яких він не був.”/3;82/
“Найбильша вага Локової філософії полягає в тому, що завдяки їй тогочасна Англія посіла налнжне місце у політичній думці Америки і Франції, яка досягла апогея у великих революціях кінця 18 століття. Тут Локове обстоювання спротиву в імя невідємних прав особистої свободи, згоди і свободи володіти і користуватися власністю привело до повного здійснення таких прав. Через те, що початки всіх цих концепцій набагато давніші, ніж Локів доробок, і право їхнього первородства належало всім європейським народам, починаючи з 16 століття, - не можна приписувати їхнє існування в Америці та Фрвнції йому одному, але він був знаний усякому, хто цікавився політичною філософією. Його щирість, його глибока моральна переконаність, його первісна віра у волю, людські права і в гідність людської природи у парі з його поміркованістю і практичним розумом зробили Лока ідеальним речником революції, але не насильницьких реформ; Лок, можливо, переважує всіх інших авторів, хоч би кими вони були. Навіть його сумнівні ідеї - такі, як розмежування повноважень та неодмінна мудрість ухвал більшості, - живуть і далі, стали складником демократичного кредо.”/8;478-479/
Список використаної літератури
1.Локк Д. Сочинения: В 3 т. – М., 1988г.-с. 688 т.3
2.Политические учения и современность.-М.,1976г.-с.493
3.История политических и правовых учений.17-18в.в.-М.,1989г.-с.450
4.Нарский И.С. Западноевропейская философия 18 века.-М.,1973г.-с.296
5.Заиченко Г.А. Джон Локк.-М.,1988г.
6.История политических и правовых учений(под ред. Лейста О.Э.)-М.,1997г.-с. 567
7.Історія розвитку політичної думки.-К.,1996р.-с.173
8.Себайн Д.Г.,Торсон Т.Л. Історія політичної думки.-К.,1997р.-с.838