Після закінчення лікування через 7-10 днів і через 1 місяць КК були виявлені у 1 (2,17%) жінки, а АТ у всіх 46 (100,00%) жінок 6 групи був негативним. рН піхвового вмісту у жінок 6 групи після лікування через 7-10 днів у середньому становив 4,23±0,26 і через 1 місяць – 4,27±0,28 і найчастіше показник рН був менший 4,5. Таким чином, середнє значення рН піхвового вмісту після лікування стало достовірно (р<0,05) меншим, ніж до лікування.
Після лікування БВ у вагітних жінок 6 групи по запропонованій схемі достовірно (р<0,05) збільшилася концентрація ЛБ у піхвовому вмісті і знизилася частота виявлення і концентрації ОАБ і мікроаерофільних БВ-асоційованих мікроорганізмів.
Отже, загальна ефективність терапії БВ індигенними ЛБ і препаратом “Хілак форте-краплі” склала 97,83%, що дозволяє даний метод використовувати у практиці родопомічних закладів.
Профілактика НВ та ІПіН у жінок з БВ полягає у використанні ефективних методів лікування БВ. Оскільки БВ є фактором ризику і причиною НВ та ІПіН, то своєчасне лікування БВ є методом профілактики НВ та ІПіН у даного контингенту пацієнток. З метою вияснення ефективності профілактики НВ та ІПіН у вагітних з БВ шляхом лікування БВ препаратами орнідазол (“Тиберал”), “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ було обстежено 83 жінки. Із них 43 жінки склали основну групу (7 група) і 40 жінок – контрольну групу (8 група). У всіх 83 жінок на час обстеження були відсутні ознаки загрози переривання вагітності, що було підтверджено, як клінічно, так і інструментальними методами (ультрасонографія). В основній групі всім вагітним проводилося лікування БВ за допомогою препаратів орнідазол (“Тиберал”), “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ. Всім жінкам контрольної групи лікування БВ не проводилося.
Основною скаргою у жінок 7 і 8 груп з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом піхвові виділення, які спостерігалися, відповідно, у 37 (86,05%) жінок і у 34 (85,00%) жінок. Достовірної (р>0,05) різниці у частоті скарг характерних для БВ у жінок 7 і 8 груп не виявлено. На початку спостереження у обстежених жінок 7 і 8 груп найчастіше зустрічалися рясні піхвові виділення, відповідно, у 36 (83,72%) жінок 7 групи і у 33 (82,50%) жінок 8 групи. Таким чином, кількість піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп достовірно (р>0,05) не відрізнялася.
На початку спостереження у жінок 7 і 8 груп переважали рідкі піхвові виділення, відповідно, у 41 (95,35%) жінки 7 групи і у 38 (95,00%) жінок 8 групи. Таким чином, консистенція піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнялася. Найчастіше на початку спостереження у обстежених жінок 7 і 8 груп зустрічалися сіруваті і молочного кольору піхвові виділення, відповідно, у 40 (93,01%) жінок і у 37 (92,50%) жінок. Таким чином, колір піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнявся. У обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження частіше відмічалися рівномірно розподілені по стінках піхви піхвові виділення, відповідно, у 40 (93,02%) жінок і у 37 (92,50%) жінок. Таким чином, розподіл піхвових виділень по стінках піхви у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнявся.
У всіх обстежених жінок 7 та 8 груп у вагінальних мазках виявлені на початку спостереження КК, а позитивний АТ – у 36 (83,72%) жінок 7 групи і у 33 (82,50%) жінок 8 групи. Таким чином, частота виявлення позитивного АТ серед обстежених жінок 7 і 8 груп достовірно (р>0,05) не відрізнялася. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження, відповідно, у середньому становив 5,75±0,25 і 5,72±0,23. Таким чином, показники рН піхвового вмісту у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку обстеження достовірно (р>0,05) не відрізнялися. У обстежених жінок 7 і 8 груп ЛБ зустрічалися тільки, відповідно, у 16 (37,21%) жінок і у 14 (35,00%) жінок та у низькій концентрації 102-105 КУО/мл. У обстежених жінок 7 групи серед ФАБ найчастіше зустрічалися E.coli у 17 (39,53%) жінок, Staph.epidermidis – у 11 (25,58%) жінок. Концентрація E.coli становила 103-104 КУО/мл, а Staph.epidermidis – менше 103 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних бактерій у обстежених жінок 7 групи найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 24 (55,81%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 13 (30,23%) жінок, Peptococcus spp. – у 8 (18,60%) жінок, Вacteroides spp. – у 8 (18,60%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 6 (13,95%) жінок. Концентрація даних мікроорганізмів була високою і становила 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., концентрація яких становила 103-105 КУО/мл.
У обстежених жінок 8 групи серед ФАБ найчастіше зустрічалися E.coli у 15 (37,50%) жінок, Staph.epidermidis – у 9 (22,50%) жінок. Концентрація E.coli становила 103-104 КУО/мл, а Staph.epidermidis – менша 103 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних мікроорганізмів у обстежених жінок 8 групи найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 23 (57,50%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 12 (30,00%) жінок, Вacteroides spp. – у 7 (17,50%) жінок, Peptococcus spp. – у 6 (15,00%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 5 (12,50%) жінок. Концентрація виділених бактерій була 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., концентрація яких становила 103-105 КУО/мл. Таким чином, достовірної (р>0,05) різниці у спектрі та концентрації виділених бактерій у обстежених жінок 7 і 8 груп не виявлено.
Після проведеного лікування у жінок 7 групи КК були відсутні у вагінальних мазках, а також негативним був АТ у всіх 43 обстежених жінок. рН піхвового вмісту після закінчення лікування у жінок 7 групи в середньому становив 4,25±0,24. При бактеріологічному дослідженні піхвового вмісту у жінок 7 групи після лікування у всіх 100% випадках виявлено ЛБ у високій концентрації 107-109 КУО/мл і незначна кількість у низькій концентрації ФАБ і ОАБ.
Таким чином, проведене лікування привело до клінічного і бактеріологічного виздоровлення всіх 43 (100,00%) жінок 7 групи.
У всіх вагітних 7 і 8 груп по завершенню вагітності проводили бактеріологічне обстеження плодів та новонароджених.
Ознаки загрози переривання вагітності у 7 групі були виявлені на протязі вагітності у 5 (11,63%) жінок, а у 8 групі – у 13 (32,50%) жінок. Таким чином, частота ознак загрози переривання вагітності у обстежених жінок 7 групи була достовірно (р<0,01) меншою у 5 (11,63%) жінок, проти 13 (32,50%) жінок 8 групи. У 7 групі достовірно (р<0,01) рідше зустрічалися ПП у 3 (6,98%) жінок, проти 9 (22,50%) жінок. Окрім того, МВ достовірно (р<0,01) рідше зустрічалися у 7 групі у 2 (4,65%) жінок, проти 4 (10,00%) жінок у 8 групі. Переривання вагітності у 7 і 8 групах відбувалося у різні терміни вагітності. Для обстежених жінок 8 групи переривання вагітності відбувалося у терміни, які є критичними для вагітних з БВ, чого не спостерігалося серед жінок 7 групи. У жодному випадку у жінок 7 групи ПП чи МВ не починалися з передчасного розриву навколоплідних оболонок. У обстежених жінок 8 групи у 82,50% жінок переривання вагітності чи пологи починалися з передчасного розриву навколоплідних оболонок.
Отже, у жінок 7 групи, яким проведено лікування БВ по запропонованій методиці у 2,8 раза зменшилася частота переривання вагітності, а також був відсутній передчасний розрив навколоплідних оболонок.
Достовірної (р>0,05) різниці у спектрі виділених ФАБ з ротової порожнини у абортних плодів та новонароджених 7 і 8 груп не виявлено і їх концентрація була меншою 103 КУО/мл. ОАБ і мікроаерофільні бактерії у ротовій порожнині абортних плодів та новонароджених у 7 групі не були виявлені, а у 8 групі вони були виділені в окремих випадках у низькій концентрації (менше 103 КУО/мл). Достовірної (р>0,05) різниці у спектрі виділених ФАБ із шлункового вмісту абортних плодів і новонароджених у 7 і 8 групах не виявлено і їх концентрація була меншою 103 КУО/мл. На відміну від 8 групи у 7 групі не виявлено ОАБ і мікроаерофільних мікроорганізмів. У 7 і 8 групах спектр та концентрація виділених ФАБ з кон’юнктиви абортних плодів та новонароджених достовірно (р>0,05) не відрізнялася. ОАБ (зокрема Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Вacteroides spp.) достовірно (р>0,05) частіше зустрічалися у 8 групі, ніж у 7 групі і їх концентрація була вищою. Спектр та концентрація виділених зі шкіри голови абортних плодів та новонароджених ФАБ у 7 і 8 групах достовірно (р>0,05) не відрізнялися. ОАБ (зокрема Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Вacteroides spp.) достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися у 8 групі, ніж у 7 групі і їх концентрація була вищою. Шкіра ділянки пупка у плодів та новонароджених 7 групи була майже “стерильною” на відміну від абортних плодів та новонароджених 8 групи, де зустрічалися різноманітні ФАБ, ОАБ та мікроаерофільні бактерії, а деякі з них (E.coli, Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Вacteroides spp., Eubacterium spp. і gardnerella vaginalis) у значній концентрації (до 106 КУО/мл).
Таким чином, у основній 7 групі, де з метою профілактики ІПіН було проведено лікування БВ по запропонованій методиці, ротова порожнина, шлунковий вміст та ділянка пупка є практично “стерильною”, а кон’юнктива та шкіра голови абортних плодів та новонароджених достовірно (р<0,05) є менше бактеріально “забрудненою” у порівнянні з контрольною 8 групою. Особливо це стосується зменшення частоти виявлення та концентрації ОАБ та мікроаерофільних мікроорганізмів.
Отже, запропонована методика лікування БВ є ефективним методом профілактики НВ, передчасного розриву навколоплідних оболонок та ІПіН у жінок з БВ.
Висновки
1. У роботі на основі клініко-параклінічного обстеження вагітних з БВ встановлено закономірності патологічного перебігу вагітності і вплив БВ на переривання вагітності, внутрішньоутробний стан плода, удосконалено методику діагностики БВ у вагітних, а також лікування БВ з метою профілактики розвитку ускладнень гестаційного та перинатального періодів.
2. Вагітні з БВ складають групу високого ризику акушерської та перинатальної патології. БВ є фактором ризику і причиною НВ, передчасного розриву навколоплідних оболонок та ІПіН.
3. Встановлено, що у жінок з БВ вагітність перервалася у 41,94% випадків, а у жінок з нормоценозом піхви – тільки у 15% випадків. Таким чином, у жінок з БВ частота переривання вагітності у 2,8 раза вища, ніж у жінок з нормоценозом піхви. Найчастіше вагітність у жінок з БВ переривається у терміні від 9 до 14 тижнів вагітності (16,66%), у терміні від 21 до 24 тижнів вагітності (5,37%) і у терміні від 29 до 32 тижнів вагітності (6,97%). Дані терміни гестації слід вважати критичними по НВ у жінок з БВ.