Згідно літературних даних проблема інфекційних захворювань жіночих статевих органів, НВ та ІПіН і сьогодні залишається однією з найбільш важливих у сучасному акушерстві та виходить на одне з перших місць [2, 3, 6, 9, 20, 68, 74, 114, 138, 149, 168, 194, 195, 229]. За останні роки спостерігається різке зростання захворюваності жінок різними інфекційними процесами геніталій та ІПіН, а частота НВ залишається на високому рівні і не має тенденції до зниження, незважаючи на значні досягнення в фармакології та ендокринології [2, 3, 4, 5, 9, 36, 38, 46, 69, 74, 114, 138, 149, 195, 229].
Серед всіх інфекційних захворювань жіночої статевої сфери найчастіше зустрічається БВ. За даними різних авторів, на його долю припадає від 10 до 60% всіх вульвовагінальних інфекцій нижнього відділу жіночих статевих органів. Частота виявлення БВ в акушерських клініках складає 23-26%, а в клініках планування сім’ї – 23-29% [2, 3, 6, 9, 10, 43, 58, 59, 74, 95, 99, 132, 134, 144, 185, 199, 215].
Чисельні дослідження останніх років не дають однозначної відповіді про взаємозв’язок БВ і НВ та ІПіН. Недостатньо розроблена проблема ефективного лікування БВ у вагітних та профілактика НВ, передчасного розриву навколоплідних оболонок та ІПіН [2, 3, 6, 9, 10, 58, 59, 74, 137, 138, 149, 158].
Метою нашого дослідження було поліпшити перебіг вагітності у жінок з БВ шляхом вивчення взаємозв’язку між БВ і НВ та ІПіН, а також розробити ефективні методи профілактики цих ускладнень та скринінгової діагностики БВ у вагітних.
Для досягнення мети нами вирішувалися такі завдання: вивчити взаємозв’язок між БВ і НВ; вплив БВ на ІПіН; стан мікробіоценозу піхви у вагітних з БВ і нормоценозом піхви; визначити клініко-лабораторні особливості НВ та ІПіН у жінок з БВ; розробити скринінгові методи діагностики БВ у вагітних, оцінити їх ефективність та впровадити у практичну діяльність родопомічних закладів; розробити ефективні методи лікування БВ у вагітних, оцінити їх ефективність та впровадити у практичну діяльність родопомічних закладів; розробити ефективні методи профілактики НВ та ІПіН у вагітних з БВ, оцінити їх ефективність та впровадити їх у практичну діяльність родопомічних закладів.
Згідно з метою та завданнями наукової роботи, дослідження були проведені в декілька етапів. На першому етапі проведена клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності, пологів, післяпологового періодів у 186 вагітних з БВ (1 група) і у 60 вагітних з нормоценозом піхви (2 група). У всіх жінок 1 та 2 груп визначали наявність чи відсутність КК у вагінальних мазках, проводили АТ, визначали рН піхвового вмісту, проводили мікробіологічне дослідження піхвового вмісту з метою визначення компонентів мікробіоценозу.
Аналогічні показники були вивчені у 126 вагітних з НВ і БВ (3 група) і у 100 вагітних з НВ і нормоценозом піхви (4 група).
У 65 вагітних з БВ (5 група) оцінена ефективність лікування БВ препаратами орнідазол (“Тиберал”) і “Хілак форте-краплі”, а також у 46 вагітних з БВ (6 група) оцінена ефективність лікування БВ препаратом “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ.
У 43 вагітних з БВ (7 група) оцінена ефективність профілактики НВ та ІПіН.
Більшість вагітних у групах спостереження були у віці до 30 років.
Всі обстежені жінки 2 і 4 груп мали нормоценоз піхви, а жінки 3, 5, 6, 7 і 8 груп хворіли БВ.
У обстежених жінок 1 групи достовірно (р<0,05) частіше в анамнезі зустрічалося НВ. Так ПП у 1 групі мали місце у 36 (19,35%) жінок, проти 3 (5,00%) жінок у 2 групі, а МВ у 1 групі були у 45 (24,19%) жінок, проти 5 (8,83%) жінок у 2 групі. У 1 групі мали місце неодноразові ПП та МВ, чого не відмічено у 2 групі. Одноразові МВ частіше відмічено у 1 групі у 23 (12,37%) жінок, проти 5 (8,33%) жінок у 2 групі, а одноразові ПП частіше зустрічалися також у 1 групі у 18 (9,68%) жінок, проти 3 (5,00%) жінок у 2 групі (р<0,05).
У 1 та 3 групах достовірно (р<0,05) частіше в анамнезі зустрічалися запальні захворювання жіночих статевих органів. Із запальних захворювань жіночих статевих органів у анамнезі найчастіше відмічався кольпіт.
Серед ускладнень вагітності у жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися загроза переривання вагітності, багатоводдя, пієлонефрит вагітних, гіпоксія плода та хронічна плацентарна недостатність.
Без ускладнень перебігала вагітність тільки у 10 (5,38%) жінок 1 групи, проти 18 (30,00%) жінок 2 групи (р<0,05).
Достовірної (р>0,05) різниці у частоті таких ускладнень вагітності як ранній гестоз, прееклампсія, маловоддя, анемія, передлежання та передчасне відшарування нормально розташованої плаценти у вагітних з БВ і нормоценозом піхви не виявлено.
У жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися такі ускладнення пологів як передчасний розрив навколоплідних оболонок, розриви м’яких тканин пологових шляхів та дефект плацентарної тканини, ніж у жінок з нормоценозом піхви.
Серед оперативних втручань у жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше проводилося розсічення промежини та ручна ревізія стінок порожнини матки, ніж у жінок з нормоценозом піхви. Велика кількість розсічень промежини пов’язана з більшою частотою ПП, де розсічення промежини є елементом тактики ведення ПП. Під час пологів частіше проводилася ревізія стінок порожнини матки, яка пов’язана із збільшенням такого ускладнення пологів як дефект плацентарної тканини. Велика сукупна частота вищевказаних оперативних втручань у жінок з БВ чинить небезпеку післяпологових гнійно-запальних захворювань, що пов’язано з високим ступенем колонізації піхви БВ-асоційованими мікроорганізмами.
У жінок з БВ, які складають 1 та 3 групи, у випадку відсутності оперативних втручань під час пологів загальна крововтрата була достовірно (р<0,05) меншою, ніж у жінок з 2 і 4 груп, що можливо пов’язано з продукцією БВ-асоційованими мікроорганізмами простагландинів та гепаринази, котрі забезпечують “міотампонаду” і “тромботампонаду”.
У 3 групі серед недоношених дітей достовірно (р<0,05) більше народилося дітей з масою 1000-1500 - (34,21%) дітей, ніж у 4 групі – 11 (18,33%) дітей. Проте у 4 групі переважали діти з масою тіла 2001-2500 - (51,67%) дитина, проти 18 (23,63%) дітей у 3 групі (р<0,05).
Частота асфіксії новонароджених достовірно (р<0,001) більша у жінок з НВ. У жінок з БВ оцінка за шкалою Апгар навіть при відсутності асфіксії нижча, ніж у групі жінок з нормоценозом піхви (р<0,05).
Багаточисельні ускладнення вагітності та пологів негативно вплинули на клінічний перебіг пуерперального періоду. У обстежених жінок з БВ частіше післяпологовий період перебігав з ускладненнями, ніж у жінок з нормоценозом піхви (р<0,001). У жінок з БВ достовірно (р<0,05) частіше зустрічалися такі ускладнення післяпологового періоду: субфебрілітет – у 30 (39,48%) жінок, післяпологовий ендометрит – у 4 (5,26%) жінок, розходження швів на промежині – у 4 (5,26%) жінок, ранова інфекція також у 4 (5,26%) жінок. Основна маса жінок у групах з БВ пізніше були виписані додому із стаціонару, ніж жінки з нормоценозом піхви (р<0,001). Більшу кількість ліжко-днів у групах жінок з БВ можливо пояснити значною кількістю ускладнень під час пологів, проведенням оперативних втручань та ускладненим перебігом післяпологового періоду.
Аналіз перебігу пологів, післяпологового періоду та стану плода у жінок з БВ та нормоценозом піхви дозволяє зробити висновок, що БВ призводить до збільшення частоти ускладнень під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді та погіршення стану плода, а це в свою чергу потребує проведення етіологічно і патогенетично обгрунтованих діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів.
У всіх 186 вагітних 1 групи виявлено КК. АТ був позитивний у 161 (86,55%) обстежених жінок 1 групи, а рН піхвового вмісту в середньому становив 5,93±0,22 і найчастіше знаходився у межах 5,6-6,0 у 168 (90,32%) жінок. При огляді в дзеркалах у всіх 186 жінок 1 групи була відсутня гіперемія слизової оболонки стінок піхви. У жінок 1 групи переважали рясні – у 149 (80,11%) жінок, рідкі - у 145 (77,96%) жінок, молочного або сіруватого кольору – у 175 (94,08%) жінок, рівномірно розподілені по стінках піхви – у 170 (91,40%) жінок піхвові виділення. Кольпоскопічна картина у всіх 186 жінок 1 групи характеризувалася наявністю гіпо- або дистрофічних змін. Найчастішими скаргами у обстежених жінок 1 групи були: скарги на тривалі і значні піхвові виділення у 171 (91,94%) жінок і на неприємний запах піхвових виділень у 167 (89,78%) жінок. У результаті мікробіологічного дослідження піхвового вмісту у жінок 1 групи ЛБ виділено тільки у 1/3 пацієнток у низькій концентрації 104 і менше КУО/мл функціонально дефектними. Найчастіше у жінок 1 групи серед ФАБ виділялися gardnerella vaginalis у 111 (59,68%) жінок, значно рідше E.coli у 71 (38,17%) жінки і Staph.epidermidis у 45 (24,19%) жінок. Ступінь обсіменіння піхви був високим тільки для gardnerella vaginalis і складав 106-107 КУО/мл, а для решти бактерій він був 104 КУО/мл і менше. ФАБ частіше зустрічалися у монокультурі – у 126 (67,74%) жінок, асоціація з 2-х мікроорганізмів – у 37 (19,89%) жінок, а асоціація з 3-х мікроорганізмів у 23 (12,37%) жінок. Серед ОАБ у жінок 1 групи найчастіше зустрічалися: Mobiluncus spp. у 64 (34,41%) жінок, Peptostreptococcus spp. у 55 (29,57%) жінок, Peptococcus spp. у 38 (20,43%) жінок, Bacteroides spp. у 35 (18,82%) жінок і Bifidobacterium spp. у 29 (15,59%) жінок. Ступінь обсіменіння піхви був високим тільки для Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp. і Bacteroides spp. і становив 106-107 КУО/мл. ОАБ частіше зустрічалися у вигляді монокультури у 140 (75,27%) жінок, асоціації з 2-х мікроорганізмів у 28 (15,05%) жінок, а асоціації з 3-х мікроорганізмів у 18 (9,68%) жінок. У жодної обcтеженої жінки 1 групи не виявлено монокультуральний склад піхвового вмісту. Таким чином, у всіх 100% обстежених жінок 1 групи відмічався склад мікробіоценозу піхви характерний для БВ.
Встановлено, що в обстежених жінок 1 групи вагітність перервалася у 78 (41,94%) жінок. Найчастіше вагітність переривалася у терміні від 9 до 14 тижнів вагітності – у 31 (16,66%) жінок, у терміні від 21 до 24 тижнів вагітності – у 10 (5,37%) жінок і у терміні від 29 до 32 тижнів вагітності – у 18 (9,67%) жінок. Дані терміни можна вважати критичними по НВ у жінок з БВ. У 34 (18,28%) жінок 1 групи переривання вагітності почалося з передчасного розриву навколоплідних оболонок, що складає у 2 та 3 триместрах вагітності 79,07%.