Профілактика і лікування. Профілактика спрямована на припинення вживання алкоголю, своєчасне розпізнавання І лікування вірусного гепатиту, лікування хронічного гепатиту.
Хворим з вираженою активністю і декомпенсацією процесу показані постільний режим і дієта (стіл № 5). У період передкоматозного стану різко обмежують вживання білка (до 20—40 г), солі (до 6 г). У разі розвитку асциту призначають безсольову дієту.
На ранніх стадіях захворювання призначають кортикостероїди (преднізолон, триамцинолон, дексаметазон тощо).
У разі помірно вираженої активності процесу призначають делагіл (амінохіноліновий препарат). Найбільший ефект дає терапія невеликими дозами кортикостероїдів (по 10—15 мг преднізолону за 1 добу, у поєднанні з 0,25—0,5 г делагілу). Призначають препарати, які поліпшують обмін речовин у печінці — кокарбоксилазу, вітаміни, ессенціале, глутамінову кислоту. За наявності асциту, крім безсольової дієти, призначають антагоністи альдостерону. Якщо діурез нижчий від оптимального, призначають невеликі дози діуретиків (по 40 мг фуросеміду за 1 добу, 3—4-ден-ний курс), оскільки надмірне виведення калію та інших життєво важливих метаболітів може зумовити грізні ускладнення (печінкову кому).
Терапія асциту передбачає введення білкових препаратів: нативної концентрованої плазми і 20 % розчину альбуміну. Наявність стійкого асциту, який не підлягає адекватній терапії, є показанням до проведення абдомінального парацентезу.
У разі розвитку печінкової коми всі препарати вводять внутрішньовенно. Для знезараження аміаку й інших метаболітів, які всмокталися кров'ю, застосовують глутамінову кислоту, орніцетил; для поліпшення обміну печінкових клітин — вітаміни групи В і С, ліпоєву кислоту, препарати калію.
Для зниження життєдіяльності кишкової мікрофлори і профілактики бактеріальних ускладнень застосовують антибіотики широкого спектру дії, які вводять через шлунковий зонд.
У разі виникнення стравохідно-шлункової кровотечі здійснюють: пряме переливання крові від донора, свіжозаготовленої крові, якщо необхідно, вводять вікасол, кальцію хлорид, амінокапронову кислоту; внутрішньовенне вводять пітуїтрин для ін'єкцій або вазопресин у 100—200 мл 5 % розчину глюкози (препарат знижує тиск у ворітній вені); щоб запобігти розвитку постгеморагічної коми, видаляють кров із кишечника (клізма), промивають шлунок й відсмоктують його вміст через зонд, вводять рідину, антибіотики широкого спектру дії.
Боротьба із стравохідно-шлунковими кровотечами не завжди завершується успішно. У 20—40 % випадків настає летальний кінець.