Складанням обвинувального висновку завершується досудове слідство, після чого слідчий не вправі робити які-небудь процесуальні дії.
Розгляд справи в суді може бути почато не раніше трьох діб з дня вручення обвинувачуваному копії обвинувального висновку. По існуючому законодавству обвинувальний висновок — єдиний процесуальний документ, копія якого вручається обвинувачуваному в оригіналі, а в необхідних випадках і з письмовим перекладом на його рідну чи мову, якою він володіє. Це істотний елемент забезпечення обвинувачуваному права на захист.
Судове слідство у суді починається з публічного оголошення обвинувального висновку. Тим самим обвинувальний висновок є актом обвинувачення, документом, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення.
Треба помітити все-таки, що ні прокурор, ні захисник не можуть так досконально знати матеріали справи, як слідчий. Слідчий же повинен бути незацікавленим у справі і через свій обвинувальний висновок спробувати внести в зал суду встановлену їм істину. Істину і тільки істину він повинний констатувати і затверджувати, правді і правосуддю він повинний невпинно служити. Обвинувальний висновок — це його відповідь на зло справедливістю. А тому він не повинен нести якого-небудь обвинувального ухилу, надмірної риторики, емоційного фарбування. Слідчий не виконує функції обвинувачення, він носій функції встановлення істини, а служіння істині не терпить суєти, неуцтва, політизованості, однобокості.
Як різновид процесуального рішення в кримінальному процесі обвинувальний висновок має всі його риси :
· складається лише компетентною особою – слідчим;
· містить відповіді на питання, що виникають по справі, пов’язані з аналізом і оцінкою зібраних по справі доказів з точки зору їх достатності для достовірного висновку про винність особи у вчиненні злочину і прийняття рішення про завершення розслідування;
· виражає волевиявлення слідчого про направлення кримінальної справи в суд, яке випливає з встановлених ним по справі обставин і приписів закону, спрямованих на досягнення завдань кримінального судочинства;
· припиняє кримінально-процесуальні правовідносини на стадії попереднього розслідування і породжує процесуальні правовідносини на стадії віддання до суду;
· констатує наявність кримінально-процесуальних відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою;
· виконується у встановленій законом процесуальній формі.[3].
Відповідно до законодавства, обвинувальний висновок складається слідчим після визнання зібраних доказів по справі достатніми для складання документу і лише після ознайомлення зацікавлених осіб з матеріалами кримінальної справи, вирішення заявлених клопотань (ст. ст. 217 - 222 КПК України). Якщо в порядку задоволення клопотань виконувались слідчі дії (запобіжні заходи, допит, очна ставка, пред’явлення для впізнання тощо) чи було отримано додаткові матеріали, з результатами відповідних дій та зібраними матеріалами, то з їхніми результатами знову ознайомлюються всі зацікавлені учасники процесу у встановленому законом порядку.
4. ЗНАЧЕННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
Значення обвинувального висновку розглядається в кількох аспеках:
· у юридичному (окремо виділяють правове та процесуальне);
· у суспільно-політичному (в його межах виділяють виховно-профілактичне значення);
· у довідково-технічному.[4]
Правове значення обвинувального висновку обумовлюється тими правовими наслідками, які тягне за собою його складення для органу дізнання та інших учасників процесу.
Так, слідчий, склавши обвинувальний висновок, повинен :
- припинити процесуальну та оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, які відповідно до висновку підлягають відданню до суду;
- направити справу прокуророві (ст.225 КПК України).
Потерпілий може погодитись з обвинувальним висновком, може оспорювати його повністю або частково; те ж саме можна сказати про цивільного позивача та цивільного відповідача, а також обвинуваченого та його захисника.
Процесуальне значення обвинувального висновку полягає в наступному:
- обвинувальний висновок визначає межі судового розгляду, не дозволяючи погіршити становище обвинуваченого;
- обвинувальний висновок є необхідною умовою для захисту підсудного на суді;
- гарантує розгляд всіх обставин справи під час судового розгляду.
Суспільно-політичне значення обвинувального висновку полягає в тому, що:
- обвинувальний висновок є офіційним документом, який підтверджує, хто і за звинуваченням в якому злочині віддається до суду;
- оголошення обвинувального висновку перед початком судового слідства інформує всіх присутніх у залі судового засідання;
- будучи заснованим на доказах і спираючись на закон, обвинувальний висновок сприяє вихованню законослухняності в громадян;
- обвинувальний висновок в більшій чи меншій мірі змальовує діяльність правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, чим підтримується їх авторитет.
Під час досудового розслідування накопичується значний матеріал. Обвинувальний висновок дозволяє всім учасникам судового розгляду зорієнтуватись у справі. У цьому полягає його довідково-технічне значення:
- в обвинувальному висновку всі матеріали справи систематизовано; докази проаналізовано в певній послідовності та взаємозв’язку;
- обвинувальний висновок дозволяє судові планомірно вести судове слідство, а присутнім слідкувати за ходом судового розгляду і співставляти дані, отримані в його ході, з даними, що лягли в основу обвинувального висновку;
- обвинувальний висновок дозволяє орієнтуватись в доказах по справі, без зайвого марнування часу розшукувати їх, перевіряти відповідність посилань, зроблених в описовій частині висновку; переконатися в наявності у справі відповідних процесуальних актів і часу їх складення, встановлювати місцезнаходження свідків, потерпілих, обвинувачених, експертів; перевірити, чи було вжито слідчим заходів для відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди; з’ясувати, як вирішено питання про подальшу долю речових доказів тощо.
5. СТРУКТУРА ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
Питання про структуру обвинувального висновку в теорії процесу є дискусійним. Кримінально-процесуальний кодекс України виділяє в документі лише дві частини: описову та резолютивну (ст. 223 КПК України). Водночас, практика зумовила наявність вступної частини[5]. По аналогії з детально описаною в процесуальному законі структурою судового вироку, сюди відносять наступні відомості:
· хто склав документ;
· статті кримінального закону, за якими обвинуваченого притягується до відповідальності;
· загальний виклад обставин, які стали підставою для порушення справи;
· час і місце складення висновку.
Крім того, висловлено думку про виділення в обвинувальному висновку так званої заключної частини[6], відрізняючи її від резолютивної. Сюди в якості приклада відноситься підпис укладача документа. Однак, слід наголосити, що кримінальний закон не виділяє такої частини навіть у судовому вироку, який є підсумковим документом центральної стадії кримінального процесу. Характеризуючи структуру обвинувального висновку, на мою думку, необхідно згадати і про додатки до нього – документи більш технічного характеру (довідки про рух справи, про судові витрати, про речові докази, про цивільний позов, а також список осіб, що підлягають виклику до суду.
Зміст обвинувального висновку викладається в описовій та резолютивній частинах.
В описово-мотивувальній частині викладаються: обставини справи, як вони були встановлені; об'єкт зазіхання; предмет зазіхання, спосіб здійснення злочину й інші її обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого і наслідками, що настали; характер суб'єктивної сторони - чи навмисне по необережності зроблений злочин; місце, час, мотиви злочину; показання кожного з обвинувачуваних власне кажучи пред'явленого обвинувачення; доводи, приведені їм у свій захист; результати їхньої перевірки; зібрані по справі докази і зведення, що характеризують особистість обвинуваченого; виявлені пом'якшуючі й обтяжуючі його відповідальність обставини.
Описова частина є центральною, складною і найбільш трудомісткою частиною обвинувального висновку. Починається вона з викладення всіх вчинених діянь, щодо яких є підстави вважати що це злочини, їх юридичної оцінки; після цього викладаються окремі епізоди в певному порядку (хронологічному чи системному)[7].
Кожен епізод описується самостійно і цілком із указівкою всіх обставин предмета доказування. Потім викладаються докази.
У резолютивній частині обвинувального висновку приводяться зведення про особистість кожного з обвинувачуваних, дається коротке формулювання пред'явленого обвинувачення з викладом його суті і юридичної кваліфікації.
Формулювання пред'явленого обвинувачення повинне відповідати щонайменше трьом вимогам:
— у ньому зазначені усі факти злочину і дана оцінка ролі кожного з обвинувачуваних;
— воно повинна фактично і юридично збігатися з тим, що було сказано про злочин в описовій частині;
— воно повинна відповідати висновкам постанови про залучення особи в якості обвинуваченого і не виходити за його межі.
В обвинувальному висновку не можуть ставитися в провину обвинувачуваному епізоди, по яких йому не було пред'явлене обвинувачення.