До обвинувального висновку додаються:
1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазначенням їхньої адреси й аркушів справи, де викладені їхні показання або висновки;
2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу й місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;
3) довідки про речові докази, цивільний позов, заходи вжиті по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна;
4) довідка про судові витрати в справі за час попереднього слідства з посиланням на відповідні аркуші справи (ст. 224 КПК).
Якщо обвинувальний висновок складений мовою, якою не володіє обвинувачений, він підлягає перекладу в писемній формі на його рідну чи мову, якою він володіє.
6. ВИМОГИ ДО ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ
Обвинувальний висновок має відповідати як загально-правовим засадам (наприклад, законність) так і суто кримінально-процесуальним вимогам, які, певною мірою виходять як із загальних рис, перелічених вище (підписання компетентною особою – слідчим), так і продиктовані метою кримінального процесу: всі злочинці мають бути притягнуті до відповідальності і жоден невинуватий не має бути покараний. Серед них можна виділити як принципи кримінального процесу, так і інші вимоги, характерні для всіх видів правозастосовувальної діяльності. Ще один конституційний принцип, властивий даному елементу стадії попереднього розслідування, це, по-перше, законність. Вимога нормативного характеру , яка зобов’язує слідчого неухильно і точно виконувати вимоги Конституції України та законодавства . При цьому слід передбачити, що при цьому діє не принцип “дозволено, все, що не заборонено”, а “тільки те, що передбачено законом”, інакше неодмінно запанує сваволя владних державних органів і посадових осіб, які ведуть процес[8].. Інший конституційний принцип – принцип з’ясування істини, згідно з яким слідчий зобов’язаний висвітлити і дати оцінку обставинам справи в обвинувальному висновку повно, всебічно і об’єктивно. Принцип презумпції невинуватості знаходить своє відображення в обвинувальному висновку в тому, що резолютивна частина не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Далі розглянемо властиві обвинувальному висновку принципи кримінального процесу. Обгрунтованість полягає у відповідності самого висновку фактичним обставинам справи. Своєчасність випливає з ч. 1 ст. 114 КПК, відповідно до якої слідчий відповідає за законність і своєчасність прийнятих рішень про спрямування розслідування по справі. На думку деяких процесуалістів[9], зміст цієї вимоги полягає не лише у складенні висновку в найкоротші строки, але негайне його направлення разом із справою до суду. Крім законодавчо закріплених принципів, правова сфера професійної діяльності слідчого зумовлює також вимоги до мови та стилю написання обвинувального висновку.
7.ДІЇ ПРОКУРОРА ПО СПРАВІ, ЯКА НАДІЙШЛА ЙОМУ З ОБВИНУВАЛЬНИМ ВИСНОВКОМ
Прокурор здійснює нагляд за об'єктивністю і законністю досудового слідства, а в суді виступає як обвинувач.
Цими обставинами обумовлені його дії в справі, що поступила до нього з обвинувальним висновком,
Одержавши кримінальну справу з обвинувальним висновком, прокурор перевіряє:
1) чи мала місце подія злочину;
2) чи містить діяння, інкримінуєме в провину обвинувачуваному, склад злочину;
2') чи були дотримані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги закону про забезпечення права підозрюваного й обвинуваченого на захист;
3) чи немає в справі обставин, що ведуть за собою припинення справи;
4) чи пред'явлене обвинувачення по усіх установлених злочинних діях обвинуваченого;
5) чи притягнуті в якості обвинувачуваних всі особи, викриті в здійсненні злочину;
6) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого по статтях кримінального закону;
7) чи дотримані вимоги закону при складанні обвинувального висновку;
8) чи правильно обрано запобіжний захід;
9) чи прийняті заходи для забезпечення відшкодування збитку, заподіяного злочином, і можливої конфіскації майна;
10) чи виявлені причини й умови, що сприяли здійсненню злочину, і чи прийняті міри до їхнього усунення;
11) чи дотримані слідчим права учасників процесу й інші вимоги процесуального законодавства;
12) чи зібрана сукупність доказів у справі, з неспростовністю підтверджуюча обвинувачення і даюча підставу для віддання обвинуваченого до суду.
За результатами вивчення обвинувального висновку і перевірки кримінальної справи прокурор приймає одне з рішень:
1) затверджує обвинувальний висновок і направляє справу в суд, підтримуючи при цьому обвинувачення;
2) складає новий обвинувальний висновок, не погіршуючи положення обвинуваченого;
3) змінює обвинувачення, не погіршуючи положення обвинуваченого;
4) припиняє справу;
5) повертає кримінальну справа на додаткове розслідування через неповноту, чи неправильність, недостатність всебічності розслідування, порушень вимог процесуального законодавства; неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, якщо її не можна змінити, не порушуючи права обвинуваченого на захист, і при наявності інших основ, що ставлять під сумнів можливість розгляду справи в суді.
Прокурор так само, як і суд, не вправі змінити обвинувачення на більш тяжке, істотно змінювати його по фактичних обставинах і змісту, перекваліфікувати дії обвинуваченого на статтю, що передбачає більш тяжке покарання, включити в обвинувачення нові епізоди, по яких обвинувачуваному не було пред'явлене обвинувачення. Усе це погіршує положення обвинуваченого й ущемляє його право на захист (зокрема, право дати свої показання по пред'явленому обвинуваченню). У силу цього в ситуаціях, що вимагає зміни обвинувачення відповідним чином, прокурор може прийняти тільки одне рішення — направити справу на додаткове розслідування.
Поряд з цим прокурору надане право при твердженні обвинувального висновку змінити, скасувати запобіжний захід обвинуваченому. Це ж саме він може зробити і при поверненні справи слідчому.
Ст. 233 КПК України визначає, що прокурору наданий час на розгляд справи з обвинувальним висновком — не більше п'яти діб.
Висновок
На закінчення своєї курсової роботи я хотів би коротко підбити підсумки, а також висловити свої думки щодо розвитку обраної мною теми.
Слід підкреслити, моїй темі в Кримінально-процесуальному кодексі України відведено 20 главу “Закінчення досудового слідства”, яка містить ряд статей, що регламентують положення обвинувального висновку (ст. 223-225 КПК).
Обвинувальний висновок – це різновид процесуального рішення, підсумковий процесуальний документ попереднього слідства, в якому викладається сутність обвинувачення та його підстави, дається юридична оцінка дій обвинуваченого, визначаються межі судового розгляду та передумови винесення вироку.
Обвинувальний висновок складається слідчим після визнання зібраних доказів по справі достатніми для складання документу і лише після ознайомлення зацікавлених осіб з матеріалами кримінальної справи, вирішення заявлених клопотань.
Кримінально-процесуальний кодекс України виділяє в обвинувальному висновку лише дві частини: описову та резолютивну (ст. 223 КПК України). Також до обвинувального висновку додаються додатки (ст. 224 КПК).
Також слід зазначити, що до обвинувального висновку пред’являється ряд конституційних та кримінально-правових вимог.
Я вважаю, що обвинувальний висновок має дуже велике значення тому, що це – документ, який складає слідчий при завершенні своєї виконаної роботи (так би мовити – своєрідний звіт слідчого). Тому я вважаю, що слідчому потрібно ретельно проаналізувати матеріали справи і дуже розумно та обдумано, а головне у відповідності до законодавства (виконуючи принцип законності), скласти обвинувальний висновок, адже він вирішує долю людини.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України, Київ – 1996р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України, Київ, Атіка-2002р.
3. Тертишник В.Н. Уголовный процесс, Харьков, 1999г.
4. Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения.-Ташкент, 1988
5. Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования.-Луганск.
6. Мариупольський Л.А., Статкус В.Ф., Тульчина В.С.Обвинительное заключение в советском уголовном процессе.-М.,1969.
7. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. – К: Юрінком Інтер, 1999 – стор. 220.
[1] Див.: ст. 212 КПК України.
[2] Див.: В.М. Тертишник Кримінальний процес, 1999р.
[3] Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования. - Луганск- стор. 120
[4] Мариупольский Ф. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. - М., 1969.-стор.11
[5] Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения.-Ташкент,1988.-стор.83
[6] Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования.-Луганск.- стор.154
[7] Тертышник В.М. Уголовный процесс. – Харьков, 1999г.
[8] Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. – К: Юрінком Інтер, 1999 – стор. 220.
[9] Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия. – стор. 148.