Також виділяють Пурани – тексти з релігійної міфології, тексти, що пояснюють 6 ортодоксадьних філософських систем і різних індуїстських сект, що поклоняються Вішні.
Скільки в індуїзмі богів, ніхто не знає. За Рігведою їх 33 (11 на небі, 11 – в повітрі та 11 – на землі), але справді їх повинно бути набагато більше. Скоріше всього, пояснюючи вираз “33 коті дева”, помилилися, оскільки “коті” означає 10 000 000.[5] Тобто богів повинно вийти 330 000 000. Але тут треба пам’ятати, що всі вони – під єдиним початком, який називається Абсолютна Реальність, або ж Сагуна Брахман. Ще в індуїзмі є трійка найголовніших богів – тримурті.
Тримурті – Брахма, Шиву і Вішну
Найголовнішими в індуїзмі є 3 боги – Брахма, Шива і Вішну. Вони нібито розділяють функції одного Бога між собою: творення, руйнування та охоронну.
Першим із них є Брахма – найменш “індуїстський” з богів. Він створив з Вищої Реальності і Вічності новий світ, який індуси вважають нереальним, тому Брахма не є для них популярним богом. Вважається, що “день Брахми” (народження людини) порушує рівновагу у світі, а “ніч Брахми” (смерть) її встановлює знову.
Так що все таки більшість індусів діляться на шиваїтів та вішнуїтів.
Шива. “Виріс” з протоіндійського міфологічного персонажу (рогате божество на троні). У ведійському варіанті йому відповідав Рудра – стихійне божество. В образі були закладені дві контрастні характеристики – еротизм та аскетизм. Це, з одного боку – бог аскетів, що прагнуть руйнування і повернення та поєднання з вічністю й абсолютом. Шива вважається грозою демонів, і в цьому проявляється його руйнівна сила. Але, з іншого боку, - це бог життєвої сили і чоловічого начала.
Також велика частина культу Шиви – його зв’язок з музикою та танцями. Його іконографічний образ Шива Натараджа, “цар танців”, є одним з найпопулярніших.
Вішну. Давнім його праобразом було ведійське сонячне божество, соратник Індри. Він має добрий характер, є максимально близьким до людей. Чотирьохрукий Вішну зазвичай зображається сидячим на тисячеглавому драконі, що везе його по водах первісного океану, або ж на троні в позі лотоса.
Культ жінки Шиви. У Шиви є жінка Шакті, які відіграє велику роль в індуїзмі, оскільки енергія Шакті, сплетена разом з енергією її чоловіка, підсилюється і тим самим стає краще. Шакті має два перевтілення. По-перше, це богиня Дурга. Вона грозна і десятирука, але в той же час це богиня-мати, жіноче начало. По-друге, це Калі. Вона ще більш войовнича за Дурга. Триглазе чудовисько з оскаленими зубами і зброєю в руках, вона є одним цілим, жіночим і чоловічим в одному. Є Шакті ніжна та любляча, і тоді її називають Парваті (Саті).
Жінка Вішну. На відміну від Шакті, у жінки Вішну завжди один і той самий образ, ніжної жінки. Висока та романтична любов – ось що характеризує їхні відносини.
Перевтілення Вішну. У Вішни відомо багато перевтілень, але основних тільки десять: чотири – в образі тварин (риби, черепахи, лева, вепра), карлика-великана, Парашурами (воїн, що прославився на полі бою), Рама, Крішна, Будда і месія Калка.
Також відомі божки (духи) девата, які зв’язані з головним божеством і шкоди не чинять.
Є також грама-девата. Це сільські божки, і вони різняться від села до села, і є нібито певним символом місцевості (особливу роль як берегині тут відіграють жіночі материнські образи).
Але, скільки б не було богів в Індії, вони все одно залишаться різними аспектами Сагуни Брахмана, Абсолютної Реальності.
Більшості з нас видається дивним, що філософські школи виникають з релігійних течій. Та, чесно кажучи, нічого дивного в тому немає, оскільки все життя індуса тісно зв’язане з релігією, і в основі філософських і релігійних систем – не тільки знайти істину, але й пізнати її в житті.
Головною для філософії є концепція Упанішад про цикл життів (сансару) та про ілюзорний світ, з якого за допомогою гарних дій можна потрапити до Брахману, світу Вічної Волі. Стежок для того, щоб очиститись, існує три:
- Шлях діянь – виконувати свої обов’язки заради інших, не думаючи про себе.
- Шлях знань – мислення, інтуїтивне заглиблення, розвиток інтелекту до знань Абсолюту.
- Шлях вірності Богу, визнання авторитету священних книг.
В філософії індуїзму – шість шкіл, заснованих на Ведах.
Вони називаються астика (ортодоксальні, тобто приймають авторитет Вед), але є ще настика (неортодоксальні школи джайнізму та буддизму, тобто ті, що не приймають авторитет Вед).
Індуїстські школи є школами астики. Вони групуються за такими парами:
- Ньяя і вайшешика.
- Санкхья і йога.
- Міманса і веданта.
Ньяя і вайшешика. В основі цієї концепції лежить логічний аналіз ньяя. Тільки завдяки логіці можна досягти істинного знання, що приведе до мокші. За вайшешика, тільки коли людина пізнає атомарний склад Всесвіту і зможе знайти різницю між ним та душею, вона досягне вічного спокою.
Санкхья та йога. За Санкхою космічний дух (пуруша) повинен бути визволений з матерії (пракріті), оскільки вона причиняє йому біль. Пурушу звязують і не відпускають три нитки (гуни): сатва (радість), раджас (активність) та тамас (пасивність, лінь). Тому, щоб досягнути мокші, потрібно позбутися почуттів. За йогою існує 8 ступенів їх позбуття: контроль над почуттями, виконання правил, поза (дозволяє зконцентруватися на медитації), регулювання дихання, вихід з почуттєвого контролю, зосередження, медитація, самореалізація.
Міманса і веданта. Міманса – це просте дослідження Вед, і воно доповнюється ведантою – переосмисленням Вед. Людина не може повністю вступити в мокшу, оскільки все одно залишається частиною Брахмана, тобто залежить від нього.
Перше, що виконується в кожній сім’ї, це ритуали життєвого шляху, або самскара. Ці ритуали повязані з чотирма життєвими етапами: брахмачарою (від отримання священої нитки), гріхастхою (одруженням), ванапрахстхою (уходом від справ) і саньясою (паломництвом, цей етап виконіється тільки за бажанням). Серед етапів я зазначу деякі:
Санскара дітей. Церемонія присвоєння імені дитиною – на 12 день після народження: хлопцям дають ім’я з двох (чотирьох) складів, дівчатам – з трьох (пяти).
Ритуал виходу дитини перший раз із дому – через три місяці: дитя перед цим купають й одягають в одіж темних тонів, а на лоб і щоки наносять небагато сажі, щоб його не наврочили бездітні жінки.
Перший прийом твердої їжі – через сім-вісім місяців.
Перша стрижка волосся у хлопців – від одного до трьох років.
Ритуал отримання священої нитки – є головним і означає, що дитинство закінчилось.
Початок вивчення священих писань.
Закінчення ведичного навчання.
Санскара дорослих.Шлюб - заключався лише між представниками однієї касти і лише батьками невісти й жениха, які шукали синові (дочці) пару, яка б походила з дуже подібної сім’ї, з такими ж звичаями і традиціями. Після цього дві сім’ї зустрічаються і починаються серйозні переговори.
День весілля. Зазвичай починається з пуджі, яку читає невіста. Після цього на весілля прибуває жених, і невісту передають йому “з рук в руки”. Потім йдуть такі церемонії як посипання один одного рисом, пов’язання шлюбних оберегів, а також дарування коханій бусів з чорного жемчугу, що символізує любов. Після весілля невіста переїжджає в дім до жениха і живе там. Сім’я жениха є нуклеарною, тобто складається з декількох поколінь, що живуть під одним дахом.
Початок нового етапу голови сім’ї. Виникає з народженням сина.
Етап уходу від справ – починається, коли людині виповняється 60. Вона вже належить до “старців” і має велике значення і право голосу в сім’ї.
Кремація.
Релігійні ритуали в домі мають дуже важливе значення, оскільки в індусів походи до храмів відбуваються не дуже часто. Bиконувати ці ритуали – релігійний обовязок.
До таких ритуалів належить пуджа (богослужіння), що виконується кожен день жінкою або чоловіком. Під час свят пуджу виконує найстарший з чоловіків у сім’ї.
Мета пуджі – поклоніння мурті[6], що під час обряду нібито наділяється духом божества. Пуджа має таку послідовність обрядів:
Взивання. мурті посипають рисовими зернами.
Миття ніг. Ноги мурті обмиваються мокрими квітами.
Почитання мурті. До нього підноситься вода і суміш молока, меду і цукру.
Пиття.
Омивання. Мурті омивають, при цьому використовуючи квітку, змочену водою і медом.
Одягання. Мурті одягають у червону тканину.
Священа нитка. На мурті надівають священу нитку.
Сандалова паста. Її наносять мурті на ліб.
Квіти і листя. Розкладають біля мурті.
Ароматичні палички і масла. Зажигають біля мурті і водять ними перед божеством.
Їжа та свіжі фрукти.
Підношення квітів до божества.
У храмах цей обряд також виконується. але священиком.
Індуїстські храми дуже відрізняються за своїми розмірами. Вони бувають від маленьких сільських храмів для трьох-чотирьох осіб до великих у містах. Храм складається з алтаря (вімана), над яким є надбудова-шпиль (шикхара).