Основні етапи розвитку індуїзму (передмова до початків індуїстської релігії)................. 4
Основні етапи розвитку індуїзму (про індуїзм як самостійну релігію)............................... 5
Що таке індуїзм? На жаль, зараз ніхто не може дати відповідь на це питання, ні в самій Індії, ні за її межами. Єдине, що залишається ясним, це те, що ця релігія є дуже дивною, та, врешті-решт, цікавою. Чому? Для мене ця цікавість виявляється в наступному:
- Індуїзм – найдавніша національна релігія Індії.
- Індуїзм – одна з найбільш розповсюджених релігій світу, послідовників цієї релігії в Індії – 80 процентів населення, а також в інших країнах: Непалі, Індонезії, Шрі-Ланці і т.д.[1]
- Індуїзм вражає своєю різноманітністю ідей, які існують в межах єдиного. При зіткненні з іншими культами індуїзм намагається втягнути їх у своє поле і пристосувати до своїх потреб.
- Індуїзм не є догматичною “релігією писання”, якими, наприклад, є християнство або іслам.
- Індуїзм має політеїстично-монотеїстичний характер, тобто усі боги уособлюються у Брахмані – Вищому Дусі в індуїзмі.
Тому мені дуже захотілося дослідити саме цю релігію Індії, що й привело до написання роботи про неї. Крім того, я ще б хотіла дізнатися, якою є ця релігія в сучасності.
Основні етапи розвитку індуїзму (передмова до початків індуїстської релігії)
Формативний період (ІІІ-ІІ тис. до н.е. – І тис. до н.е.)
Зародження індуїзму дуже часто пов’язують з протоіндійською цивілізацією, а також з реліктами інших, доарійських вірувань. Протоіндійська цивілізація, що існувала у ІІІ-ІІ тис. до н.е. в долині р.Інда і була названа “Попелюшкою давнього світу”[2] ( тому, що сучасна наука дізналася про неї лише в 20-х рр. ХХ ст.), мала високорозвинену міфологію і культуру. Розвиненим і виразним був культ родючості, основою якого була богиня-мати. Чоловічий аспект релігії був зв’язаний з биком-буйволом, який зазвичай розглядається тепер як прообраз бога Шиви. Також був тоді відомий культ рік і дерев.
Ведійський період (І тис. до н.е. – 6 ст. н.е.)
Цей етап зв’язаний із вторгненням аріїв в Індію, які разом з собою принесли нову культуру і ритуально-міфологічний світогляд. Чужеземці принесли з собою нових богів: верховного Індру – громовержця, Агні – вогню, Сому – ритуального напою та інших (кількість – 33 боги, хоча налічується їх набагато більше). Також за їх часів стала відомою “концепція світового дерева”. В аріїв було вже відоме жертвоприношення – яджну.
Та, напевно, найголовніше те, що за часів аріїв з’явилася перша письмова згадка, – веди, які ще до сих пір виконують в індуїзмі роль священних текстів. Тексти ведійського канону відносять до шруті (одкровення) у противагу до смріті (легенда). Традицію шруті відкривають 4 веди: Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа. Ці 4 розділи – збірники гімнів та ритуальних пісень.
Брахманізм та період Упанішад (8-6 ст. до н.е. – ІІ ст. до н.е.)
Ведійські арії, що заглиблювались в Індію, змішувались з місцевим населенням і вбирали нові релігійні уявлення. Суспільство почало ускладнюватись, з часом склалась варнова, а потім і кастова системи[3]. Першими у цій кастовій системі були брахмани, які вміли тлумачити Веди, що було неможливим для більшості населення (вони не знали мови Вед). Ці тексти-тлумачення дістали назву брахмани. Також, нове населення виділило головного бога-творця Праджапаті в пантеоні, чого не було раніше.
У цей період створюються Упанішади (більше 200 сакральних творів). У них розкривається вся сутність тогочасної релігії. Людина живе в ілюзійному світі (майа), і, щоб перейти до дійсного світу (Брахману) їй потрібно прагнути до стану повної волі, що неможливий без певних духовних зусиль.
Ці поняття пізніше лягли в основу індуїзму.
Основні етапи розвитку індуїзму (про індуїзм як самостійну релігію)
Період релігійного бродіння (6-5 ст. до н.е.)
Дуже скоро брахманська релігія стала непопулярною, головним чином через складність своїх ритуалів. І на противагу їй паралельно з брахманізмом почали існувати інші течії, очолювані шраманами. Основними з таких течій були джайнізм, буддизм та індуїзм. Тоді ж формуються перші філософські школи буддизму (детальніше про них я розповім у розділі “Індійська філософія”).
Класичний період (6 ст. до н.е. – 4 ст. н.е.)
Цей період головним чином відображається у традиції смріті (легенд). За цей час створюються основні індуїстські сакральні джерела. Головним чином, це пурани (давні легенди), епічні твори (“Махабгарата”, “Рамаяна”) і деякі дхармашастри (твори, у яких викладаються основні принципи індуїзму про дхарму – моральний закон).
Змінювалася вся схема культових відносин. Тепер криваві жертвоприношення були замінені на пуджу (богослужіння без жертв) і встановилася тримурті (почет головних трьох богів: Вішну, Шиви і Брахми).
Текстами шруті є Веди, що складаються з чотирьох частин, названих Рігведою, Яджурведою, Самаведою й Атхарваведою, кожна з яких підрозділяється ще на чотири частини: у хронологічному порядку це Самхіта, Брахмани, Араньяки й Упанішади.
Самхіти. У їхній основі лежать гімни, які прославляють Бога під різними іменами:
Рігведа Самхіта – найстаріша частина з усіх Вед. Складається з десяти книг, у яких міститься 1028 гімнів.
Яджурведа Самхіта – використовувалась священиками як інстукція до проведення ведичних жертвоприношень.
Самаведа Самхіта – включає в себе пісні та мелодії, які співаються під час жертвоприношень.
Атхарваведа Самхіта – магічні формули та чари ще від доарійських традицій.
Брахмани. Міфологічні, ритуальні та інші пояснення до Самхітів. Були створені пізніше ніж Самхіти.
Араньяки. Дискусії про поклоніння Богу, медитації та ритуали.
Упанішади. Містять містичні філософські концепції індуїзму, які створюють основу філософії веданти і містять основні положення індійської філософії:
· Індивідуальна душа (атман) і Вселенська (Брахман) подібні.
· Брахман не має форми і вічний.
· Видимий світ – ілюзія.
· Душа проходить через цикл життів (сансару) і її подальше існування визначається діями (кармою), що була отримана у минулому житті.
· У створенні Всесвіту усі речі становлять собою єдність.
Це ті тексти, які вже стосуються певно індуїзму. По-перше, це епоси “Махабгарата” і “Рамаяна”, які включають в себе релігійні, моральні та виховні писання, засновані на усних легендах. Один з найбільш відомих текстів “Махабгарати”, “Бхавадгіта” – одна з найдовших поем у світі. Вона написана в формі діалогу між сином царя Арджуною і його візником Крішною, котрий є перевтіленням бога Вішну. Кришна пішов на землю, щоб поновити дхарму[4], а також любов до Бога.