При порівнянні деяких властивостей полісорбу (аеросил - 300) з іншими сорбентами було виявлено, що він значно кращий (13). Так вологоємність цього елементу становить 10-12г/г, асорбаційна емність 300-320мг-г, тоді як у вугільних сербентів відповідно 2,5-3г/г і 2-4мг/г. Вказані переваги і низька собівартість в кремнієвих препаратів забезпечить в майбутньому широке використання їх для ентеросорбції з метою лікування і профілактики різних хвороб.
Крім вугільних і кремнієвих сорбентів в практиці застосовують клас полімерних адсорбентів, до них належать спеціально-синтезовані з вугільних мономерів матеріали, які здатні вибірково зв¢язувати окремі компоненти складних розчинів.
Полімерні сорбенти являють собою нерозчинні в звичайних умовах тверді, високомолекулярні з¢єднання з ковалентно-фіксованими активними групами різного хімічного складу. Вони відрізняються високою хімічною стійкістю і механічною міцністю, відсутністю власної токсичності. При введенні в біологічні субстрати не змінюються їхня структура і функція (28).
Відповідно до будови каркасу і пористості полімерні сорбенти ділять на гелеві і пористі. Гелеві не мають видимої неозброєним оком пористості. Тільки при набуханні в розчинниках полімерні ланцюги цих сорбентів розтягуються , забезпечуючи проникнення речовин, які поглинаються.
Макропористі сополімери є конгломератом мікрочастинок полімерного гелю, що утворюють розвинену поверхню, яка інколи в іг сорбенту налічує декілька сотень квадратних метрів. При цьому ефективний радіус пор залежить від умов синтезу і коливається від 100 ´ 10-7до 2 ´ 10-5м (56, 59).
Класичним прикладом полімерного адсорбенту є смола ХАД-4, яка випускається у вигляді білих нерозчинених гранул і являє собою стабільний сополімер стиролу і дивінбензолу. Гранули цього сорбенту термостійкі, механічно міцні і стабільні в часі. Крім ентеросорбції він може використовуватися і для гемосорбції, оскільки гранули практично не стираються і гранулярний пил з кров¢ю не розноситься.
Кожна гранула смоли – сплавлений агломерат поперечно злитих полістирольних мікросферз сітчатою структурою, яка складається із безперервної твердої фази і порожнини. У зв¢язку з цим вода та інші розчинники дуже легко проникають у пори. При абсорбції гідрфона поверхня смоли взаємодіє з неполярною частиною молекули залишається в фазі води та розчинника, який заповнює пористі простори гранул смоли.
ХАД-4 добре адсорбує фенол і його похідні сполуки, а також широкий спектр ліків, що мають заспокійливу і снотворну дію, отруєння якими досить часто зустрічається в лікарській практиці.
З розвитком науки і техніки з¢являються нові види сорбентів. Недавно було отримано високоефективні сорбенти з відходів виробництва антибіотиків. Вони виробляються з грибниці різних грибів, є продуктом їх кондиціювання у вигляді пухкого порошку.
Ці сорбенти мають виражену здатність сорбувати кольорові метали, залізо. 1 сорбоційна ємність при зв¢язуванні хрому становить 150-220мг/г, міді – 50-120 мг/г, заліа – 70-130мг/г (при рН2,5 –0,1 концентрація металів у біологічних субстратах і розчинниках до 2г/л). Вони застосовуються вже для очищення виробничих розчинів і стічних вод.
Сорбційні властивості мають такі харчові волокна, які містяться в нашій щоденній рослинній їжі. З волокон в основному побудована клітинна стінка рослин. Їх структура, хімічний склад і властивості обумовлені функціональними, морфологічними і ботанічними особливостями рослинної тканини.
Харчові волокна входять до складу продуктів переробки зерна, овочів, фруктів, ягід, водоростей. Вони формуються одними і тими же біологічними полімерами (геміцелюлоза, целюлоза, лігнін) і в меншій кількості пектиновиновими речовинами.
В експерименті доведено, що харчові волокна зв¢язують іони кальцію, міді, цинку та заліза. Є дані про те, що вони можуть сорбувати і виводити з організму жовчні кислоти. Заслуговують на увагу сорбіційні властивості пективних речовин, які використовуються в якості драглів при виробництві кондитерських виробів, джемів, фруктових напоїв, соків, молочних продуктів. Пектини – це вільні від целюлози водорозчинні сполуки, які складаються з частково або повністю метоксильованих залишків полігалактуронової кислоти. Їх виготовляють за спеціальною технологією з бурякового жому, кошиків соняшнику, диків сортів яблука, цитрусових плодів айви, кормового гарбуза, кори хвойних дерев . отже для виробництва пектину є досить велика і недорога сировинна база.
Після прийому в середину пектини проходять транзитом через травний канал, не всмоктуючись в кров, а утворюють міцні нерозчинні комплекси з полівалентними катіонами токсичних, важких і радіоактивних металів. Аналогічні комплекси виникають з органічними отрутами (феноли, аміни та інші), що потрапили в організм. Утворюючи ці комплекси пектини сприяють виведенню їх з організму. Крім цього, в кишечнику пектинові речовини створюють кислу реакцію, яка несприятлива для патогенних мікроорганізмів.
Пектини і харчові продукти, що їх містять, ефективні при лікуванні і профілактиці атеросклерозу завдяки здатності нормалізувати концентрацію холестерину в крові. Широко відомі кровоспинні властивості пектинових препаратів. Це дозволяє використовувати їх при кровотечах з легень, стравоходу, шлунка і кишечнику. З пектину виготовляють ліки Гермоген і гемостоп, які зменшують час згортання крові на 40-92%. Пектинові препарати при тривалому прийомі в середину визначають значний лікувальний ефект у хворих з ерозійними і виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту. Вони рекомендовані для дитячого харчування.
З ентеросорбентів рослинного походження в медицині досить широко використовують препарат пліфенан, який одержують із залишків деревини – лігніну, що утворюється після кислотного гідролізу вуглецевих компонентів. До складу поліфенану входить також гідро целюлоза, вміст якої складає 5-20%. Молекули поліфенану мають різні функціональні групи, що забезпечують йому високі сербеційні властивості.
Це томно-коричневий дрібноперсний порошок без запаху і смаку, що не розчиняється в воді і органічних розчинниках. Для лікувальних цілей випускається у вигляді гранул і пасти.
Поліфенан адсорбує з шлунково- кишкового тракту сечовину, жовчні кислоти, креатинін, а також різні мікроорганізми, зокрема кишкову палочку, золотистого стафілокока, сальмонелу.
5. Власні дослідження.
a. Матеріал і методи виконання роботи.
Матеріалами наших досліджень були в основному хворі диспепсією телята раннього віку з КСП ім.Т. Г. Шевченка с. Джурків Коломийського району. Досліди було проведено на протязі двох років, починаючи з 1999 – 2000 навчального року за такою схемою:
Перший період – група хворих диспепсією 12 телят 3-4 денного віку КСП ім.Т. Г. Шевченка. У цих телят за допомогою ПЕРТ – 4м було встановлено три біологічно активні точки – це точка (“Вей-дьян”) на кінці хвоста, (“Пі-юй”) у 10 міжрбер¢ї на 10-12 см відступаючи від остистих відростків хребта і (“Вай-хуей”) за остистим відростком останнього поперекового хребця. Після пошуку точок приступили до лікування, який тривав чотири сеанси. Сеанс електропунктури проводили один раз на добу.
У другому періоді – дослідження провели у КСП ім.Т. Г. Шевченка с. Джурків Коломийського району під час навчальної практики. Для дослідження було відібрано три групи телят по 5 голів у кожній групі віком від 3-7 днів. Перша група контрольна-це здорові телята. Друга група – хворі телята з розладами шлунково-кишкововго тракту. Для лікування телят цієї групи застосовували елктрорефлексотерапію на 3-х точках як у першому досліді і поліфузор внутрішньовенно. Третя група – теж хворі телята з розладами шлунково-кишкового тракту. Для лікування цієї групи використовували електрорефлексотерапію, полі сорбент аеросіл у вигляд суспензії з водою через рот і нормофундин внутрівенно.
У всіх телят дослідних груп вивчали клінічні та гематологічні показники.
Для дослідження крові від піддослідних тварин та стану їх здоров¢я використовували загально прийняті методики. Зокрема: клінічне дослідження-проводили за рекомендаціями кафедри з визначенням загального стану І найважливіших показників організму: температуру, пульс, дихання, артеріальний кров¢яний тиск і венозний кров'яний тиск, габітус, функціональний стан кори головного мозку, та індикація на біологічно активних точках.
Методика визначення загального білку в крові.
Кількість білку в сироватці крові визначали рефрактометричне. При роботі на рефрактометрі РЛУ,спочатку перевіряють нулеву точку, для чого на поверхню вимірювальної призми наносять 1-2 краплі дистильованої води. Лупу шкали і окуляр трубки встановлюють на різкість (в полі зору повинні бути добре видні шкала і візирні лінії),ліквідують диспепсію окуляра зорової трубки поворотом рукоятки» дисперсійного компенсатора, лінію, яка є на лупі шкали,встановлюють на поділці 1,3333, а границю світлотіні суміщають з точкою пересікання візирних ліній за допомогою спеціального ключа.