Алгоритм визначення загальної потреби в додаткових фінансових ресурсах для виробничого розвитку ( ФР) виглядає т.ч.:
∆ФР =∆Ар-∆КЗ + І
де ∆Ар - приріст активів підприємства у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;
∆КЗ - приріст кредиторської заборгованості за комерційним кредитом у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;
І - сума інвестицій в активи, що не пов'язана з ростом обсягу реалізації продукції.
Приведена формула ілюструє зв'язок масштабу виробництва, обсягів інвестування і потреби у фінансових ресурсах на плановий період, причому вигідним з фінансової точки зору для підприємства-виробника є використання комерційного кредиту. Чим більша питома вага матеріальних витрат в загальних витратах на виробництво продукції (тобто, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів тощо), тим більшою буде кредиторська заборгованість перед постачальниками, що має позитивний вплив на фінансові можливості виробника в період надання комерційного кредиту.
Якщо підприємство володіє вільними грошовими коштами, то виникає проблема вибору найбільш раціонального варіанту їх використання серед можливих альтернатив:
- вкладення коштів на поповнення оборотного капіталу (закупівлю сировини, матеріалів, палива і т.ін. та збільшення обсягу виробництва продукції в умовах недостатньої насиченості ринку);
- фінансування структурних змін у виробничій програмі;
- оновлення основного капіталу, прискорення темпів вибуття застарілої техніки і т.ін.;
- придбання нематеріальних активів (торгових знаків, патентів, ноу-хау і т.п.);
- закупівля цінних паперів і створення частки (паю) в статутному капіталі інших підприємств;
- вкладення коштів в розвитком виробничої інфраструктури і т.д.
Якщо, навпаки, підприємство відчуває гострий дефіцит фінансових засобів для здійснення техніко-технологічних і організаційних заходів, то актуальною є проблема визначення джерел додаткового фінансування і їх ефективності.
Крім того, в ринкових умовах господарювання виникає потреба в оцінці фінансової стабільності конкурентів, їх сильних і слабких сторін, а також постійних партнерів, з якими підтримуються ділові взаємозв'язки.
При альтернативних варіантах постачання паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсів знижується підприємницький ризик виробника. Разом з тим ефективність виробництва фірм-постачальників знаходить свої відображення в ціні матеріальних ресурсів і, відповідно в затратах на виготовлення продукції фірм-виробників. В свою чергу, від платоспроможності покупців залежать умови відтворення капіталу і компенсації витрат на виробництво і реалізацію продукції.
В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності економічних агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за замістом відповідає міжнародним вимогам і грунтується на даних фінансової звітності і бухгалтерського балансу (схему аналізу дивіться на рис. 1).
В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу. Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних.
З орієнтацією на розробку бізнес планів доцільно згрупувати окремі показники в дві основні групи. До першої групи відносяться:
- запаси і затрати (33);
- власні оборотні кошти (ВОК);
- джерела формування запасів (ДФЗ).
Запаси і затрати (33) визначаються за даними бухгалтерського балансу як підсумок II розділу активу балансу.
Власні оборотні кошти (ВОК)розраховуються за наступною методикою:
ВОК = Підсумок II розділу + Підсумок Ш розділу - Підсумок Ш розділу
Активу балансу Активу балансу Пасиву балансу
Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними оборотними активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій і грошовій формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства (короткострокові кредити, зобов'язаннями перед: постачальниками, бюджетом за податками і платежами, працівниками, іншими підприємствами за отриманими авансами і т.д.).
Агрегована форма бухгалтерського балансу підприємства, в тис. грн.
| № пп | Статті балансу | 1999 | |
| початок року | кінець року | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Позаоборотні активи: | ||
| -нематеріальні активи за залишковою вартістю - основні засоби за залишковою вартістю - інші позаоборотні активи | 44,21928,1 | 48,41791,8 | |
| Всього по р. 1 | 1972,3 | 1840,2 | |
| 2 | Оборотні активи - запаси і затрати (33) - грошові кошти - розрахунки з дебіторами - інші оборотні активи | 608,844,71012,1 | 284,017,21083,6 |
| Всього по р.2 | 1665,6 | 1012,2 | |
| Всього по р.1 + р.2 | 3637,9 | 2852,4 | |
| 3 | Власний капітал | ||
| - статутний фонд (виплачений капітал) - фонди і ін. джерела власних коштів - нерозподілений прибуток | 79,53026,6 | 79,52715,6 | |
| Всього по р.3 | 3106,1 | 2795,1 | |
| 4 | Довгострокові пасиви | ||
| - довгострокові кредити банків - інші довгострокові позики | |||
| Всього по р.4 | |||
| 5 | Поточні пасиви | ||
| - кредиторська заборгованість (рядки 630-740) - короткострокові кредити банків - інші поточні пасиви | 531,8 | 57,3 | |
| Всього по р.5 | 531,8 | 57,3 | |
| Всього пасивів: Р-.З + р.4 + р.5 | 3637,9 | 2852,4 | |
Джерела формування запасів (ДФЗ) визначаються таким чином:
ДФЗ = Власні оборотні + Короткострокові + Розрахунки з
кошти кредити банку і кредиторами за
короткострокові товари, роботи,
позики для покрит- послуги
тя запасів
Власні оборотні кошти на підприємстві на початок 1997 року склали:
ВОКпоч.року = 1665,6 – 531,8 = 1133,8 (тис. грн.)
Всього поточні
оборотних пасиви
коштів
Аналогічно визначаємо суму власних оборотних коштів на кінець
1999 року:
ВОКкін.року = 1012,2 – 57,3 = 954,5 (тис. грн.)
Як видно з розрахунків, фінансова ситуація протягом року погіршилась, сума власних коштів зменшилась на:
1133,8 – 954,5 = 178,9 тис. грн. або на 15,8% від початкової суми на початок року.
Порівнюючи приведені вище 3 основні показники (ЗЗ, ВОК і ДФЗ), в практиці фінансового менеджменту можна умовно виділити такі рівні фінансової стійкості підприємства:
1. абсолютну фінансову стійкість, яка характеризується нерівністю:
ЗЗ<ВОК
2. нормальну фінансову стійкість, для якої виконується наступна нерівність:
ВОК<ЗЗ<ДФЗ
3. нестійкий фінансовий стан, для якого характерною є нерівність типу:
ЗЗ<ДФЗ
Економічний зміст даної нерівності полягає в тому, що запаси і затрати не можливо покрити джерелами коштів.
4. критичний фінансовий стан, характеризується такою ситуацією, коли не тільки не виконується нерівність (3), але й мають місце “збитки” (рядок 330-340 активу балансу), а також “довгострокові кредити на позики, що не погашені в строк” (рядок 620 пасиву балансу).
Для даного підприємства виконується нерівність ЗЗ<ВОК (446,4<1044,15), тобто ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” відповідає абсолютна фінансова стійкість.
Таким чином, користуючись тільки даними з “Балансу підприємства” (форма №1 бухгалтерської звітності), можна провести загальну стратегічну оцінку фінансової стійкості підприємства. Проте в процесі розробки бізнес-планів виникає необхідність більш грунтовного вивчення фінансової стійкості підприємства шляхом використання окремої системи фінансової стійкості підприємства шляхом використання окремої системи фінансових оціночних показників.
На рис. 1 показана схема проведення такого аналізу. Ці показники доцільно згрупувати за такими напрямками:
1) коефіцієнти ліквідності, зміна яких відображає вплив факторів стратегічного характеру;
2) коефіцієнти фінансової стабільності, зміна яких є наслідком впливу вирішальних ( або потенційних) факторів:
3) коефіцієнти ділової активності, зміна яких відображає регулюючі фактори. Оскільки в літературі пропонується досить розгалужена система показників, що відображають фінансовий стан підприємства, в даній роботі основний аспект у виборі аналітичної методики приділявся цілям бізнес планування.
Рис. . Схема оцінки фінансової стійкості підприємства з орієнтацією на бізнес планування
Як видно з рисунку, зміст стратегічних факторів розкривається шляхом використання трьох показників (абсолютної ліквідності, проміжної ліквідності і загальної ліквідності або покриття бухгалтерського балансу), що оцінюється з точки зору:
- інтересів акціонерів (власників капіталу);
- інтересів банку, що кредитує підприємство;
- інтересів постачальників.
Зупинимося на визначенні коефіцієнтів фінансової стабільності, що відображають вплив потенційних (або вирішальних) факторів.
До основних показників даного напрямку аналізу відноситься коефіцієнт фінансової автономії (КФА):
КФА = ВК / ПК,
де ВК- загальна сума власного капіталу (І розділ пасиву балансу);
ПК - загальна сума постійного капіталу (ВК - довгострокові кредити банків і позики).
За своєю суттю КФА дозволяє оцінити рівень самофінансування виробничо-господарської діяльності підприємства в цілому. Рівень да :го показника оцінюється позитивно, якщо частка власного капіталу знаходиться в межах (0,7-1,0). Високий рівень КФА відображає мінімальний фінансовий рівень ризиків і сприятливі можливості підприємства для інвестування капіталовкладень і коштів зі сторони (включаючи банківські кредити І позики). За даними підприємства видно, що
КФА поч.року = 0,3; КФА кін. року = 0,25.
Автономія підприємства зменшилась на 0,05, оскільки в останні роки отримання довгострокових кредитів банків є проблематичним. Значно зріс фінансовий ризик банківських кредитних установ в умовах нестабільної економічної ситуації і непрогнозованості ситуації на грошових ринках в умовах інфляції.