ЧОРНИЦЯ ЗВИЧАЙНА (АФИНИ) — Vaccinium myrtillus L.
Родина Брусничні — Vacciniaceae
Як виглядає? Дрібний багаторічний гіллястий кущик 15—50 см заввишки. Стебла й гілки з гострими гранями. Яйцевидні листки шкірясті, з обох боків світло-зелені, зісподу —з сітчастими жилками, з країв — дрібнопилчасті. Квітки зібрані в небагатоквіткові китиці. Віночок з чотирма зубчиками дзвоникуватий, білий або блідо-рожевий.
Плід — соковита чорна ягода, яка достигає в липні — серпні. Цвіте чорниця у травні — червні. У хвойних лісах, на лісосіках, у зеленовільхозих заростях і на полонинах, у великій кількості —в Карпатах, у Розточчі-Опіллі, на Поліссі, зрідка в північній частині лісостепових районів. Листки —під час цвітіння; ягоди — цілком стиглі, сушать їх у звичайних печах або в плодових сушарнях. Ягоди чорниці, багаті на дубильні речовини, в поєднанні з пектинами, блакитним антоціаном, вітамінами С і каротином та органічними кислотами — цитриновою, яблучною, янтарною, молочною, щавлевою, які діють антиспастично, в'яжуче і дещо сечогінно, використовують при лікуванні багатьох хвороб шлунково-кишкового тракту. Діють вони як в'яжучий засіб при проносах, допомагають при нестравності шлунка (диспепсії), болях у шлунку та кишках при гастритах з недостатністю шлункового соку, при гострих і хронічних ентероколітах у дітей, при дизентерії. Відвар ягід вбиває бактерії черевного тифу. Ягоди чорниці припиняють кишкові кровотечі. В суміші з суницями лісовими дуже ефективні при подагрі, ревматизмі та інших хворобах, бо лікують запори, регулюють перистальтику кишок та нормалізують шлунково-кишкові функції; сушені ягоди допомагають при проносах і недокрів'ї (вітаміни С, В(, В2, РР, дубильні речовини).
В листках чорниці містяться гіркі глікозиди ериколін і арбутин, пірогалові та пірокатехінові дубильні речовини, церил-алкоголь, тритерпеналкоголь, смолисті кислоти, антоціанові глікозиди неомиртилін і миртилін, які під назвою речовини гліко-кініну зменшують у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові та лікують функцію підшлункової залози (проте ужиті тривалий час можуть зумовити небезпечне отруєння гідрохіноном, похідним арбутину).
Застосовують у вигляді чаю. На 1 л води беруть 60 г листків чорниці, настоюють 12 годин, варять 5 хвилин, напарюють 1 годину і п'ють по 3/4 склянки 5 разів на день через півгодини після їди. При проносах 1 повну чайну ложку суміші листків чорниці, кгід чорниці, кореневища перстачу прямостоячого і квіток ромашки в співвідношенні 1,5 : 1,5 : 2 : 5 настоюють 6 годин у склянці холодної води, варять 5 хвилин і випивають ковтками протягом дня. Або беруть 1 чайну ложку суміші ягід чорниці, квіток ромашки, трави ісландського моху і кореневища перстачу прямостоячого в співвідношенні 2,5 : 2,5 : 1,5 : 1,5, настоюють 6 годин в 1 склянці води і вживають так само. Або ж 1 столову ложку суміші ягід чорниці, листків подорожника, кореневища гірчака зміїного, трави ісландського моху, кореневища перстачу прямостоячого і квіток ромашки в співвідношенні 1,5: 1,5 : 1,5 : 1 : 1 : 1 варять 5 хвилин в 1 склянці води і випивають за кілька прийомів протягом дня. З суміші (порівну) листків чорниці, листків холодної м'яти, листків кропиви доводомної, листків горіха волоського, квіток ромашки і кореня перстачу прямостоячого беруть 1 столову ложку на одну склянку окропу, настоюють 10 хвилин, випивають 2—3 склянки на день. При проносах слід дотримувати належної дієти.
При глистах застосовують суміш (порівну) по 50 г ягід чорниці, кореня оману високого, квіток пижма звичайного (в порошку) вранці (натщесерце), два рази по півдози, через 2 години.
З відвару листків (60 г листків в 1 л води) роблять клізми при гемороїдальних кровотечах, з трохи обварених свіжих ягід чорниці роблять щоденно компреси, товстим шаром, на уражені екземою місця.
Сирим соком з листків лікують цинготні ясна, лишаї, кропив'янку; змішаним з водою полощуть рот, горло. Порошком з коріння чорниці посипають «дике м'ясо».
РОМАШКА ЛІКАРСЬКА (РОМАНЕЦЬ) —
Matricaria recutita (chamomilla) L.
Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae
Як виглядає? Однорічна трав'яниста ароматна рослина до 35 см заввишки, з сильно галузистим стеблом. Листки чергові, двоперистороздільні, з лінійними частками, кошики на довгих квітконіжках поодиноко вінчають верхівки гілок. В кошиках 12—17 білих язичкових (маточкових) і багато жовтих трубчастих (двостатевих) квіток, які зацвітають поступово. Спочатку білі язичкові квітки (пелюстки) підняті вгору, квітколоже тоді плоске, потім віночок розміщується горизонтально, під кінець цвітіння кошика, яке триває близько 3 тижнів. Чим більше до середини доходить цвітіння маточкових квіток, тим більше квітколоже набуває конічної форми і язичкові квітки спрямовуються вниз. На Україні зустрічається також ромашка без'язичкова, або запашна (Matricaria matricarioides (Less.) Porter et Britton), що застосовується поряд з ромашкою лікарською, яка як бур'ян потрапила з зерном в Європу, у неї немає язичкових квіток (пелюсток). Цвіте у червні — серпні.
На засмічених місцях, біля доріг, на городах, по пустирях, коло жител — по всій території УРСР. Кошики, у фазі горизонтального розміщення язичкових квіток. Як протизапальний, протиспазматичнин і вітрогінний засіб, при шлункових, кишкових і ниркових колікач (спазмах), при алергічних гастритах, колітах, ревматизмі, при затриманні менструального циклу, як протизапальний засіб при запаленні внутрішніх органів, при болях у ділянці матки, бронхіальній астмі, ангінах, простудах з високою температурою. Легкий проносний, потогінний засіб, при жовтяниці — жовчогінний (у поєднанні з клізмами з напару ромашки, які очищають кишки від незасвоєних жирів), пом'якшувальний засіб (дезин-фекційна дія складників леткої олії фернезену і хамазулену, який також послаблює алергічні реакції, і спазмолітична та потогінна дія глікозидів — флавонового апігеніну та його похідного — кверцитрину; похідних кумарину-умбеліферону, герніарину, двооксикумарину, валеріанової, саліцилової і капронової кислот; дубильних речовин, смоли, холіну).
Олія, збуджуючи центральну нервову систему, посилює рефлекторну діяльність, прискорює дихання, серцевий ритм, розширює мозкові судини.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 чайні ложки квіток і настоюють 10 хвилин. П'ють, залежно від потреби, 1—3 склянки на день (дітям при здутті кишечника дають пити чайними або десертними ложками і роблять їм клізму з напару ромашки).
При гастритах і виразковій хворобі вживають чай з ромашки і меліси, взятих порівну (1 столова ложка суміші на 1 склянку окропу), п'ють гарячим 3 склянки на день, протягом 2—3 місяців.
При здутті від недоброякісної їжі користуються сумішшю (порівну) ромашки, ягід ялівцю, трави холодної м'яти, звіробою і золототисячника — беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку водн, кип'ятять 10 хвилин, коли прохолоне, п'ють (після проносного) 3 склянки на день. Міцний відвар ромашки може спричинити блювання, але тамує стійкі головні болі.
При гастритах, ентеритах заварюють 2 чайні ложки суміші (порівну) квіток ромашки лікарської, трави деревію тисячолис-того, трави полину гіркого, листків м'яти холодної і шавлії в 1 склянці окропу, відціджують і п'ють гарячим двічі на день по півсклянки, за 20—ЗО хвилин до їди.
Напаром з ромашки промивають гнійні рани, виразки, полощуть ним рот, промивають очі при запаленнях, роблять спринцювання піхви при білях у жінок, примочки на опухлі, запалені місця; при екземі, фурункулах, панариції, свербінні у людей похилого віку; промивають вухо (у суміші з 5% перекисом водню) у випадку витікання з нього. При подагрі, ревматичних запаленнях, флюсах тощо роблять припарки з подушечок, заповнених (порівну) квітками бузини чорної і ромашки, змочених окропом і зігрітих у посудині на плиті.
При мокрих екземах, висипах на шкірі, ранах, виразках, також при подагричних опухах (з кухонною сіллю) беруть 4 ложки квіток ромашки на 1 л води, кип'ятять 10 хвилин і відвар додають до повної ванни.