МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Київський національний економічний університет
ДОПОВІДЬ
на тему:
“Економічна освіта в США та альтернативні методи навчання”
Київ, КНЕУ
Всебічна економічна освіта, навіть перебуваючи впродовж останніх десятиріч далеко не на периферії уваги американської педагогічної та бізнесової громадськості, останніми роками привернула до себе ще пильнішу увагу. Дослідники зазначають, що великій частині з 40 млн. випускників американських шкіл, котрі щороку поповнюють ринок робочої сили, бракує тих економічних знань і навичок, без яких не можна уявити як становлення високопродуктивного працівника, так і утримання США чільних позицій на світовому ринку.
Поворотним пунктом у зміні ставлення американської громадськості до економічної освіти молодого покоління стали результати опитування старшокласників, проведеного восени 1988 р. Його підсумки приголомшили Америку: лише 40 % респондентів дали правильні відповіді на запитання тесту. Так, з 8205 юних американців тільки 39 % знали, що валовий національний продукт США — це сукупна вартість вироблених товарів та послуг. Понад половина опитаних не знала, що бюджетний дефіцит є наслідком перевищення урядових видатків над прибутками. Лише 34 % визначили прибуток як різницю між валовим доходом компанії і її валовими витратами, 25 % правильно відповіли на питання, що стосувалися інфляції. На думку авторів дослідження,, однією із визначальних причин економічної неосвіченості американської молоді став той факт, що на час проведення опитування навчальний курс з основ економіки був обов'язковим компонентом у програмах середніх шил лише в 28 з 50 штатів США. Загалом на той час лише 25 % старшокласників опановували цей курс.
Занепокоєння керівної та бізнесової еліти незадовільним ставленням освітян до навчального курсу з економіки як другорядного привело наприкінці 80-х — на початку 90-х років до кардинального перегляду місця цієї дисципліни в ієрархії навчальних предметів. Нині у більшості середніх шкіл, вивчення економіки є обов'язковим для отримання свідоцтва про середню освіту. 87 % учнів середніх та старших класів можуть за бажанням опановувати цей курс. Як це характерно для американської освіти в цілому, де втручання федерального уряду в зміст освіти вкрай обмежене, зміст навчального курсу з економіки не є уніфікованим на загальнонаціональному рівні, а відрізняється залежно від штату, де викладається цей предмет. Як зазначає проф. Джейн С. Лопус «у визначенні напрямів економічної освіти в старших класах учителі, управління шкіл і навіть окремі штати мають значний ступінь свободи. Вона дає педагогам змогу найповніше розкрити свої можливості, сильні сторони, а також враховувати інтереси кожного учня у вивченні курсу» (Лопус Джейн С . , Зміст економічної освіти в старшій школі США // Географія та основи економіки в школі. - 1997.— №4.— С. 36).
Як приклад цьому слугує опитування, проведене 1993 р. соціологічною компанією "Yanke-Iovich, Skelly & White». 42 % викладачів економіки різних штатів засвідчили, що до них не було доведено ні змісту, ні методики викладання цього предмета. (Отож поширеною є практика, що зміст і методика викладання визначаються учителем на власний розсуд.) 47 % опитаних зауважили, що при виборі змісту навчання основам економіки вони намагаються поєднати як викладання теоретичних засад предмета, так і навчання практичним навичкам (на зразок уміння збалансувати власну чекову книжку). Третина опитаних надала перевагу навчанню практичним навичкам, 16 % — теорії економічної науки. Показово, що в державних (публічних) школах переважає навчання практичним аспектам, тоді як у приватних і релігійних — теоретичним.)
Подібна диверсифікація підходів зумовила необхідність розробки національних стандартів для викладання у школі основ економічної теорії. Визначальні принципи узагальнено в чотирьох основних розділах: 1) фундаментальні економічні поняття; 2) мікроекономічні поняття; 3) макроекономічні поняття; 4) загальноекономічні поняття. До речі, в середовищі американських економістів і викладачів економіки вже котре десятиріччя триває дискусія про те, чи має ознайомлення із основами мікроекономіки передувати вивченню макроекономіки, або навпаки. На сьогодні загальний консенсус схиляється на користь першочергового вивчення базових мікроекономічних понять. Майже ідентичного підходу дотримуються і вітчизняні упорядники державних стандартів з економіки для загальної середньої освіти в Україні.
Що стосується визначення основних чинників ефективності навчання основам економіки, то триваючий дотепер перебіг плідної дискусії на шпальтах американської преси можна узагальнити таким чином: освітяни США схильні ставити дієвість навчання в залежність від поєднання чотирьох підходів (аспектів) — педагогічного, змістового, методологічного та дефініційного.
Педагогічний аспект. На думку американського педагога Маргарет Льюїс, яка узагальнила численні підходи своїх колег до викладання основ економіки в журналі «Jornal оf Есопотіс Issues», в основу викладання цього предмета має бути покладений принцип практичної участі школярів у його опануванні. Учні повинні відзначатися критичним та творчим мисленням і брати активну участь у навчальному процесі. Таке активне включення їх у процес навчання неможливе без зруйнування бар'єрів як між учителем й учнем, з одного боку, так і учнем та змістом самого навчання, — з іншого. Ліквідація таких перешкод є повноцінною лише тоді, коли в процесі навчання використовується власний досвід школярів, їх ставлення до проблеми чи явища, що обговорюються. Виправданим є активне залучення їх до позааудиторної діяльності, коли вони самостійно спостерігають різноманітні вияви економічних процесів, безпосередньо спілкуються з Їх учасниками, збирають необхідні дані та активно використосують ці спостереження під час занять з економіки.
Змістовий аспект. Класичним підходом до викладання економічних дисциплін у переважній частині шкіл та коледжів було і залишається широке використання моделей, що є зідеалізованим узальненням складного економічного життя.
Натомість на початку 90-х років дедалі більше викладачів основ економіки надають перевагу опорі на реальні економічні проблеми, які каталізують економічне мислення та потребу в поясненні складних економічних явищ. Тим самим доводиться своєчасність висловлення відомого американського економіста-педагога Алана Грачі, який наголошував, що економіка «як функціональна наука повинна мати соціальну вартість, навчаючи людство більш ефективно вирішувати економічні проблеми». В унісон цим словам звучить і висловлення іншого дослідника Лео Роджина: викладачі економіки повинні навчати учнів тому, що «економічні теорії та концепції породжені світом людської дії, а не навпаки — буцімто дії суб'єктів економічного прогресу мають підлаштовуватися до вимог та аксіом економічної теорії. Досвід свідчить, що ті вчителі, котрі розпочинають курс із проблем, які вже знайомі учням і які цікаво їм вирішувати, досягають більшого успіху в прищепленні своїм вихованцям бажання поглиблювати свої знання з базисного економічного аналізу. Обговорення суто економічних питань, утім, не відмежовується від тих чи тих політичних аспектів, які не можуть не супроводжувати відповідну проблему. Тим самим учні готуються і до повноцінної участі у вирішенні суспільних проблем.
Методологічний аспект. Ознайомлення учнів із. складним світом економічної діяльності, на думку американських фахівців, неодмінно має супроводжуватися і озброєнням їх методами розуміння та аналізу цих процесів. Зокрема, вчителі не обмежуються викладанням лише однієї чи двох домінуючих економічних теорій, а намагаються ознайомити школярів з усім розмаїттям виявлення економічної думки. Серед інших сильним є рух викладачів економіки за внесення у викладання економічної дисципліни соціальних, політичних та культурних аспектів — явища, які дотепер здебільшого ігнорувалися методистами та науковцями. Такий підхід, знову ж таки, значно розширює діапазон засвоєння учнями економічних знань, органічно вписуючи їх у ситуативний політично-соціальний контекст.
Окрім того, власне методичні засоби викладання основ економіки в середній школі у США є нині фактично невичерпні. Останні досягнення у сфері телекомунікацій збагатили вчителів таким арсеналом методичних продуктів, що сам лише їх перелік — від компакт-дисків із спеціалізованими комп'ютерними програмами до інтерактивних відеопрограм — зайняв би чимало журнальної площі. Побіжно спинимося лише на величезному потенціалі глобальної інформаційної мережі «Інтернет», яка пропонує своїм користувачам безліч освітніх, загальнопізнавальних та навчальних WЕВ-сторінок із економічної тематики. Ось приклад одного з таких інтерактивних продуктів, розміщеного на WЕВ-сторінці університету Бол Стейт (штат Айдахо).
Перевірте коефіцієнт своїх знань з основ економіки.
Чи знаєте ви, яким чином функціонує наша економіка і як це позначається безпосередньо на вас? Згідно з новими добровільними національними стандартами з основ економіки, Національною Радою Економічної Освіти оприлюдненими 4 червня 1997 р., кожен випускник середньої школи має набрати сто балів, відповідаючи на 10 питань наступного квізу (кожне питання оцінюється 10 балами). Будь ласка, відзначіть напроти одного з чотирьох варіантів правильну відповідь і надішліть тест на перевірку до комп'ютерного центру. На всі відповіді вам дається не більше 60 хвилин.
/. Найкращим критерієм того, наскільки добре (погано) функціонує економіка є:
А. Рівень безробіття.
Б. Валовий внутрішній продукт (ВВП).