Дипломатична академія при МЗС України
Реферат
Розробка методології створення сприятливого іміджу України
Слухача 1го курсу факультету міжнародного права Хара Олександра Васильовича
Науковий керівник:
Тупчієнко Леонід Сидорович
Київ 1999
Ми живемо у час колосальних змін, людська думка піднялася до позахмарних висот, промислова, технологічна революції змінили сферу людського буття, наповнили її новим змістом. Особливий зміст прийняли міжнародні відношення. Але незважаючи на всі досягнення прогресу, людина залишається істотою, із психікою яка укладалася не одне тисячоріччя. За цей пройдений шлях у її гармонійно втілилось і прагнення до новий, невідомому і консерватизм, відмова від забобонів і неуцтво. У нових умовах людина бореться тим часом що їй хочеться досягти і тим, чого вона неусвідомлено боїться. Як показують дослідження в психології, сприйняття світу людиною є нічим іншим, як сприйняття образу і побудова власної моделі світу, зручної і сприйманої даною людиною. Таким чином, зовнішня уява — імідж, є основою миро- сприйняття людини. Поняття іміджу як окремого політичного лідера, так і країни в цілому нерозривно пов'язано з так називаним політичним маркетингом. Думають, що політичний маркетинг з'явився в США 50 років тому, коли Ейзєнхауер першим із претендентів на посаду президента прибіг до послуг рекламного агентства.
Політичний маркетинг — це не безсистемна агітація і пропаганда чи реклама, що не прикрашає. Політичний маркетинг — це розумне, коректне і цілеспрямоване виявлення, підкреслення і демонстрація різноманітним соціальним і національним групам саме тих реальних якостей і гідностей лідера, до яких ці групи пред'являють особливий інтерес. Тобто основною задачею політичного маркетингу є створення і підтримка іміджу об'єкта.
Існує множина наук, що допомагають розібратися в досліджуваній нами проблемі, основними з них є — психологія, що вивчає мотиви і поводження людини і соціологія — разглядаюча людину як “істоту соціальну”; а так само теорії систем, комунікацій і власне public relation. Дана робота буде розвита в рамках цих теорій і носити більше концептуальний ніж практичний характер.
Теоретичні і методологічні основи
Людина має розвиту “внутрішню систему” (психіку), а так само вона спроможна організовувати, впливати і нівелювати “зовнішні системи”, причому можливий істотний вплив зовнішньої системи на внутрішню і навпаки (людина створює речі, речі впливають на людину). Людина як відкрита система сприймає вплив зовнішнього середовища, субліміруя цей вплив у відповідну реакцію після “переломлення” у “внутрішній системі”. Тому що впливи зовнішнього середовища мають занадто велике для сприйняття кількість елементів, то психіка виробила своєрідні захисні механізми у виді ранжирування найбільше важливих впливів, поділи цих впливів по каналах сприйняття і наприкінці фільтрацію. Можна назвати цей процес, диференціацією дійсності і побудови стійких моделей — шаблонів. Це, на мій погляд, обумовило появу “підсвідомості”.
Так само властивістю свідомості (що має основою — логічний метод) є визначення меж об'єктів так називаного — “реального світу”. Варто сказати, що виділення об'єкта і визначення його основних властивостей, обмежують його значення і часто розривають зв'язок з іншими об'єктами, що позначається якщо не на властивостях цього викресленого об'єкта, те хоча б на визначенні його суті. Як сказано у філософському трактаті Дао де цзін:
“Дао[1] , що може бути виражено словами, не є постійне Дао. Ім'я, що може бути названо, не є постійне ім'я.”
Мисленню людини властива контрастність, легше сприймати і порівнювати “чорне” і “біле”.
“Коли усі в Піднебесної дізнаються, що добре є добром, виникає і зло. Тому важке і легке створюють один одного, попереднє та наступне випливають друг за другом.”
Особливості сприйняття й аналізу впливів зовнішнього середовища породжують таке поняття як тип. Основними типами є інтровертивний і екстравертивний[2]. Це загальні типи і вони відрізняються напрямком їхнього інтересу, у першому випадку на внутрішню структуру об'єкта і зв'язки, у другому — на зовнішню форму і процеси. Існують ще чотири функціональних типи, але у світі їхньої специфічності розглядатися не будуть. Це істотний момент як для розуміння будь-якої події, так і для моделювання бажаної реакції.
Беручи до уваги те, що людська психіка формувалася довгостроково час, можна припустити, що і психічні процеси і саме сприйняття так само еволюційне змінювалися.
Підсвідомий розвиток розуму в доісторичну епоху наших древніх пращурів, психіка котрих ще не далеко пішла від тварин. “Незмірно древня психічна матерія утворить основу нашого розуму. Так у ньому скреслились колективні уявлення, уяви і міфологічні сюжети.”[3] У такий спосіб можна ввести ще одне поняття — архетип. Важливість його полягає в тому, що за час еволюції у формі архетипів формувалися значні (як по своєму змісті, так і по періоді дії) образи події, образи значення.
Істотною складовою психічних процесів є символ. Символи бувають двох типів: природні — варіації основних архетіпних уяв і утворені — привнесені культурою. Використання символів є потужним чинником впливу на соціальні процеси.
Методологія побудови моделі
Для досягнення бажаного результату необхідно точне планування, ресурси і методи реалізації планів. Нижче розглянуті складові створення і реалізації моделі.
Процес прийняття рішень
Для побудови моделі візьмемо метод прийняття рішень, що складає з таких елементів: планування, організація, мотивація, контроль (див. малюнок 1).
На рівні планування визначаються стратегічна і тактичні цілі, виділяються необхідні процеси, складається бюджет. На цьому рівні визначаються основні параметри формованої системи або процесу, а так само можливі альтернативні рішення. У якості цілей можна вибрати такі:
- Досягнення доброзичливості — сюди входить створення доброзичливого відношення громадськості до діяльності організації або особи з метою забезпечення нормального функціонування і розширення діяльності,
- Зберігання репутації — узгодження яких-небудь дій об'єкта із суспільними традиціями, підвалинами; запобігання небажаних наслідків,
- Внутрішні відношення — використання іміджу для створення усередині об'єкта (у співробітників організації) почуття відповідальності і зацікавленості в справах керівництва.
Організація являє собою процес імплементації запланованого і припускає такі складові: визначені на рівні планування структури, що повинні втілювати плани (організації, асоціації, інституції, комітети), реалізація визначених процесів і звісно ж використання ресурсів.
Мотивація, у даному випадку може бути як бажання досягти визначених результатів, прагнення до змін, усвідомлення визначених вигод, можливих при реалізації проекту.
Контроль є важливої складової, тому що він є елементом зворотної зв'язок. Він необхідний для коректування дій, для позначення небажаних для даного процесу впливів.
Малюнок 1 Метод прийняття рішень.
Створення образу
Створення або точне створення об’єкта уяви припускає що даний образ буде унікальним, але в той же час асоційованим із позитивними уявами минулого (тобто що дізнається). Уява повинна мати визначене “наповнення”, “фарбування” (те, що буде залучати). Рекомендується можливим застосувати метод узятий з об'єктоно- орієнтованого програмування. Основні постулати якого:
Спадкування — властивість, завдяки якій один об'єкт передає іншому (породжує) деяку сукупність властивостей, залишаючись в ієрархії як попередник (“батько”),
Поліморфізм — можливість зміни деяких властивостей об'єкта, породження підтипів відмінних по характеристиках від “батьківського”, початкового об'єкта,
Інкапсуляція — вкладеність у поняття об'єкт його основних характеристик і іманентних зв'язків, що виділяють його з ряду подібних об'єктів.
Утворюваний імідж повинний базуватися на ідеалах і чеканнях цільових груп, тобто тих суб'єктів, на яких він повинний впливати (принцип ринкової економіки: попит породжує пропозицію).
Формулювання обмежень і критеріїв
Виходячи з того, що ресурси матеріального світу обмежені, а потреби і можливості їхній застосування — безмежні, то необхідно враховувати це при постановці цілей і тим більше при реалізації. Необхідно співвідносити витрати (силу на вході) від результатів (сила на виході). Так само, можуть бути й інші обмеження такі як ідеологічні, культурні, релігійні й історичні розходження.
Виявлення альтернатив
На стадії формування іміджу виробляється визначене число рішень, що відрізняються по деяких параметрах. Це відбувається в слідстві того, що та сама ціль може розуміти декілька шляхів її досягнення. Так само це необхідно для вибору найбільше привабливого варіанта.
Оцінка альтернатив
На даному етапі отриманий список альтернатив оцінюють один з одним. Можна застосувати порівняльно- типологічний підхід. Для оцінки застосовують набір критеріїв у визначеній ієрархії.
Вибір — перевага однієї з альтернатив, що відповідає найбільше важливим критеріям.
При створенні іміджу як особистості, так і організації використовуються стандартні прийоми переконання і вселяння в інформаційних процесах. Але є і специфічні, властиві саме цей діяльності прийоми: