Обидвівихіднісолі - сильніелектролітиіврозчиніповністюдисоційовані: CaCl2 - наіониCa2+ііониCl-, AgNO3на іони Ag+ i NO3-. ОдназсолейCa(NO3)2лишаєтьсяврозчинідисоційованоюнаіониCa2+ i NO3-
Ca2+ + 2Cl-+Ag+ + 2NO3- = 2AgCl¯ + Ca2+ + 2NO3-
Такий запис називають повним іонним рівнянням.
2Ag+ + 2Cl- = 2AgCl¯
Ag+ + 2 Cl- = AgCl¯
Змішуючирозчинихлоридубаріютасульфатунатрію, миспостерігаємовипаданняосадусульфатубарію
BaCl2 + Na2SO4 = BaSO4¯ + 2NaCl
Повне рівняння реакції записуємо так:
Ba2+ + 2Cl- + 2Na+ + SO42- = BaSO4¯ + 2Na+ + 2Cl-
Виключивши з рівняння знаки іонів Na+ iCl-, що не брали участі в реакції, дістанемо скорочене іонне рівняння.
Таким чином, загальна властивість сірчаної кислоти й усіх її розчинних солей утворювати при взаємодії з солями барію осад, що не розчиняються у воді, ні в кислотах є властивістю іонів кислотного залишку SO42-
Від вливання в розчин солі вугільної кислоти, наприклад карбонату натрію, розчину сильної, наприклад, сірчаної кислоти в результаті реакції обміну теж повинні утворитися сіль - сульфат натрію і вугільна кислота H2CO3. Розчин наче закипає наповнюючись бульбашками вуглекислого газу, що в нього виділяється.
CO2
Na2Co3 + H2SO4 = Na2SO4 + H2CO3
H2O
Реакціїобмінуврозчинахелектролітіввідбуваєтьсятількивтихвипадках, коливрезультатіїхуутворюєтьсямалодисоціюючаречовинааборечовинаякавиходитьзрозчинуувиглядіосадучигазу.
2NaCl + Ca(NO3)2 = 2NaNO3 + CaCl2
Виразимо в іонній формі:
2Na+ + 2Cl- + Ca2+ + 2NO3- = 2Na+ + 2NO3- + Ca2+ + 2Cl-
Отже, усіреакціїобмінуврозчинахелектролітіввідбуваютьсявнапрямізв’язуванняіонів.
Проте не слід думати. Що реакції, які відбуваються без зміни ступенів окислення хімічних елементів, належать тільки реакції обміну.
Гідроліз солей.
Як вам відомо, солі утворюються в результаті нейтралізації кислот і основ. Можна припустити, що розчин солей на відміну від розчинів кислот і лугів, будуть нейтральними, тобто в них концентрації іонів H+iOH- однакові.
Нальємо в одну пробірку розчину хлориду натрію, в другу - карбонату натрію, і в третю - хлориду алюмінію. До кожного з названих розчинів дольємо розчину лакмусу. Виявляється, що з трьох розчинів тільки розчин хлориду натрію нейтральний. Розчин кабонату натрію лужний, а хлориду алюмінію - кислий. Чому ж у розчині карбонату натрію більше іонів OH- ніж OH+. а в розчині хлориду алюмінію навпаки?
Розглянемо процеси, що відбуваються в розчині карбонату натрію. Він - сильний електроліт, повністю дисоціює в розчині на іони натрію Na+ і іони кислотного залишку вугільної кислоти CO32-:
Na2CO3 = 2Na+ + CO32-
МолекуливодипритягуютьсядоіонівNa+іCO32-, алеприпритяганнімолекуливодидоіонівNa+хімічноївзаємодіїневідбувається, оскількигідроксиднатрію, щомігбиутворитисяврезультатітакоївзаємодії, - сильнаосноваівводномурозчиніповністюдисоційованінаіониNa+ i OH-. Інакше завершується притягання молекул до води до іонів CO32-.
Внаслідок взаємодії цих іонів і молекул води утворюються малодисоціюючі аніони HCO3- І нагромаджуються вугільні іони OH-
¬
CO32- + H2O ® HCO3- + OH-
Врезультатіцьогопроцесувмістіонів OH-урозчинізбільшується, чиміпояснюєтьсялужнареакціярозчинукарбонатунатрію.
Отже, в розчині карбонат натрію взаємодіє з молекулами води. Цей процес називається гідролізом.
Гідроліз солі - це хімічна реакція обміну солі з водою, в результаті якої іони слабкої основи некислоти, що входять до складу солі, сполучаються із складовими частинами води - з іонами OH- і OH+.
Лужну реакцію має розчин будь-якої солі, утвореної сильною основою і слабкою кислотою, а кислу - має розчин будь-якої солі утворена ними.
Хлорид натрію в розчині не гідролізується, оскільки іони Na+ і Cl-, що є в його водному розчині у взаємодію з водою не вступають. Тому він є нейтральним.
Здебільшого гідроліз солі відбувається оборотно, при чому взаємодію з водою вступає невелика кількість відповідних іонів.
Коли з водою взаємодіють багатозарядні катіони чи аніони багатоосновних кислот, сіль гідролізується з однією молекулою води.
Як за складом солі зробити висновок про можливість її гідролізу і реакцію розчину, що утворився?
Нерозчинні у воді солі, навіть утворені слабкими основами чи кислотами, практично негідролізуються.
Якщо сіль у волі розчиняється, то слід з’ясувати, чи є в її складі катіон, який відповідає слабкій основі, або аніон, що відповідає слабкій кислоті.
Візьмемо розчинну у воді сіль сульфат цинку SOZn. Ця сіль утворена слабкою основою Zn(OH)2 і сильною кислотою H2SO4.
Отже, в розчині іони Zn2+ взаємодіють з водою:
¬
Zn2+ + H2O ® Zn(OH)+ + H+;
а іони SO42- - ні.
В результаті гідролізу розчин сульфату цинку за рахунок іонів H+ матиме кислу реакцію.
І тому то, як солі, застосовують соду N2CO3 і мило Na або Ca (натрієві калієві) солі слабких органічних кислот.