Інфляція (і тим більше - гіперінфляція) не тільки веде до падіння реальних доходів більшості населення, що одержує фіксовані доходи, але й робить безглуздими інвестиції, “з’їдаючи” їх у лічені місяці.
3. Висновки.
1. Економічна роль держави неухильно зростає. Під прямий контроль і регулювання потрапляють все нові види діяльності у нашому складному, взаємизалежному суспільстві.
2. У нашій країні та за кордоном зростаюча частина національної продукції йде на колективне державне споживання.
3.Через механізм державного оподаткування і витрати на соціальне забезпечення усе більша частка національного доходу “передається” від відносно багатих до відносно бідних. Ця тенденція ще не зазнала рішучих змін.
4. Водночас у Сполучених Штатах Америки не спостерігалась будь-яка тенденція до переходу промисловості та суспільних заходів виробництва у власність держави.
5.Після першої світової війни федеральні затрати почали набагато перевищувати витрати штатів і муніципалітетів. Під час депресії 30-х років затрати для надання допомоги, на суспільні роботи та інше викликали зростання федерального бюджету майже до 10 млрд. дол. Наш повоєнний бюджет у декілька разів більший від довоєнного, оскільки різко зросли затрати на оборону, на сплату процентів з державного боргу і на допомогу ветеранам. (Все це без особливої потреби великих затрат на боротьбу з депресією).
6.За допомогою податків держава отримує ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також затрати на соціальне забезпечення, які змінюють розподіл доходів. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів між людьми.
7.Найважливіші принципи, що лежать в основі оподаткування, - це принцип “вигоди” та принцип “пежертвувань чи перерозподілу”. Прямі та прогресивні податки на доходи та на майно протилежні до непрямих, якими в основному оподатковуються товари або певні види діяльності.
8.Близько 3/4 доходів федерального бюджету надходить від податку на прибуток корпорацій. Решта доходів утворюються за рахунок регресивних податків до фонду страхування на випадок безробіття і непрямих податків. Податок з особистого доходу має яскраво виражений прогресивний характер і веде до перерозподілу доходів між багатими і бідними.
9. Після другої світової війни витрати муніципалітетів збільшилися; основні статті їхніх витрат – освіта, будівництво шосейних доріг, соціальне забезпечення, а також затрати на звичайні функції держави по підтримання порядку та безпеки.
10. Податок на майно, як і раніше, є найбільшим джерелом муніципалітетів. Податки на продажі та акцизні збори відіграють важливу роль у штатах. У післявоєнний час штати та муніципалітети витрачають більше, ніж збирають за допомогою податків, збільшуучи свій борг.
11. Федеральний уряд у зростаючих масштабах надає мільярдні субсидії штатам в основному для спорудження шосейних доріг і потреб соціального забезпечення. Штати у свою чергу все більше допомагають муніцтпалітетам в галузі освіти, будівництва шосейних доріг і надання суспільної допомоги.
12. Податковий тягар є останнім розподілом податку і відбиває його загальний вплив на всі ціни та інші економічні показники. Особи, які оподатковуються , можуть перекладати частину цього тягара на інших. Розв’язати цю складну проблему дадуть змогу засоби економічного аналізу.
4. Використана література.
1. Пол. А. Самюелсон, Вільям Д. Норкгаус. Макроекономіка.
Київ “Основи” 1995 р.
2. Основи економічної теорії. За редакцією С. В. Мочерного.
Київ Видавничий центр Академія 1997 р.
3. Економіка України. Політико-економічний журнал Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Національної Академії наук.
Київ Видавництво “Преса України” 1999 р.
4. Поль Самуельсон. Економіка. За редакцією О. Лищишина.
Львів “Світ” 1993 р.