Вирішення проблеми виробника “для кого виробляти” тісно пов’язано із економічною культурою, і особливо, з її складовою – економічними інтересами. Економічні інтереси за своєю природою близькі до економічних потреб, але мають певні відмінності. Інтереси є формою прояву потреб у системі економічних відносин. Усвідомлені потреби виробників стають їхніми економічними інтересами. Сутність інтересів полягає в реальному їх спрямуванні на задоволення економічних потреб. Від потреб інтереси відрізняються тим, що економічні інтереси є визначальною об’єктивною мотивацією економічної діяльності виробника. Ця мотивація передбачає цілі виробника і, головне, шляхи досягнення цих цілей, через його економічну діяльність. Засобом реалізації індивідуальних інтересів виробника є максимізація прибутку і зростання його доходів. Прибуток буде отриманий виробником тільки у тому випадку, якщо товар знайде платоспроможного покупця на ринку, і покупець купить цей товар. Інтереси виробника та інтереси споживача на ринку зустрічаються у формі ціни продавця і ціни покупця, на основі яких встановлюється ринкова ціна, що свідчить про поєднання та взаємоврахування інтересів.
Поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні нових пропорцій у розподілі доходів споживача на споживання і заощадження та згодою виробника зменшити свої прибутки.
Взаємодія інтересів виробника і споживача є стимулом до їх ефективної економічної діяльності, що відповідає інтересам суспільства та інтересам кожного члена суспільства, що можливе тільки в умовах ринкової форми господарювання. Виробник отримає прибуток, коли його товар і всі витрати, пов’язані з його виробництвом, будуть визнані ринком і співпадатимуть з інтересами споживача, що також має стимул до своєї ефективної діяльності. Відповідно, щоб отримати доходи, споживач повинен вміло розпоряджатися своїм товаром - “робочою силою”. Інтереси відображають відповідний рівень та динаміку задоволення потреб. Основним інтересом виробника є підвищення рівня задоволення своїх потреб. Формою реалізації цих інтересів є економічна поведінка виробника, що формується з врахуванням інтересів інших суб’єктів. Інтереси є складником, формою прояву та джерелом розвитку економічної культури. Отже, економічна культура виробника дозволяє йому знаходити шляхи задоволення своїх інтересів через ринкові механізми, тому ринковий тип економічної поведінки виробника в умовах економічної свободи формує ринковий тип економічної культури.
Споживач в умовах ринку через економічну свободу має змогу здійснити свободу взагалі.
Економічна свобода споживача передбачає свободу дій людини в сфері обміну і розподілу. Основною характеристикою економічної свободи споживача є таке: споживач вільний у задоволенні своїх потреб. Споживач вільно формулює свої потреби, вільно здійснює вибір товарів, що задовольняють ці потреби. В умовах, коли товарів на ринку є у достатній кількості, формулює свою ціну. При цьому запити та вимоги споживача до якості товару вільно ним формуються та оплачуються.
Економічна свобода споживача як вільний прояв його потреб визначає, з якими іншими суб’єктами ринку він буде мати економічні відносини. Характер цих економічних відносин визначається економічною культурою споживача та його контрагентів (виробників, продавців, інших споживачів).
Проблеми, які стоять перед споживачем - що купувати, як купувати, за якою ціною - вимагають відповідальності при прийнятті рішень. Реалізація права вільного вибору продуктів споживання кожною окремою людиною має свої обмеження. До них ми відносимо: доходи споживача, обсяги виробництва продуктів споживання та їх ціну.
Економічна свобода споживача передбачається економічною свободою виробника. Свобода вибору у споживача відбудеться при наявності на ринку великої кількості товарів здатних задовольнити одну і ту ж потребу. Споживач у аргументації свого вибору координує зусилля виробників у пошуках товару, якого чекає ринок, надає цьому товару конкретних характеристик, вимагає очікуваних якостей, властивостей, формулює орієнтовну ціну. В умовах ринку через економічну свободу виробника і економічну свободу споживача відбувається інтеграція їх інтересів. Економічна свобода виробника і споживача в умовах ринку є як засобом, так і стимулом їх діяльності.
Проблема “що купувати” вимагає від споживача вибору моделі ринкової економічної поведінки. Ця модель у ході її реалізації забезпечить йому бажаний рівень доходів. Рівень доходів споживача і пропорції його розподілу на споживання та заощадження нададуть відповіді на цю проблему конкретних обрисів. Відірваність розгляду проблеми “що купувати” від джерел і рівнів доходів порушить процес відтворення споживача як суб’єкта ринку. Тому економічна свобода споживача здійснюється при виборі ним моделі ринкової економічної поведінки через його економічну культуру.
Свобода споживача обмежується також певними суспільними та етичними нормами. Насамперед свобода споживача входить у суперечність із суспільною необхідністю охорони здоров’я населення, як у ситуації вживання шкідливих для здоров’я людини алкогольних напоїв, тютюнових виробів та ін. У цьому випадку рівень економічної культури як складової культури взагалі є мірилом та критерієм, за яким здійснюється кожний конкретний вибір споживача.
Економічна свобода як свобода дій у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання в умовах ринку дозволяє перевірити у реальних умовах дієвість обраної моделі економічної поведінки. Вибрана модель економічної поведінки в конкретній економічній ситуації уточнюється, удосконалюється, набуває нових характеристик. А це збагачує економічну культуру. Взаємозв’язок економічної культури та економічної свободи зображено на схемі (див. рис. 1).
Рис. 1. Взаємозв’язок економічної культури та економічної свободи
Тип економічних відносин, форми господарювання впливають на зміст і форми економічної культури та культуротворчого процесу. Економічні відносини стають ринковими економічними відносинами завдяки таким умовам:
1) наявність і рівноправність різних форм власності та господарювання;
2) економічна незалежність господарюючих суб’єктів, їх економічна свобода та відповідальність з усіх питань господарювання;
3) доступність інформації про ринок;
4) рівні можливості для контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;
5) розвиток здорової конкуренції при великій кількості продавців і покупців на ринку;
6) можливість для контрагентів ринкових відносин постійно розширювати економічні зв’язки.
Нова економічна реальність не дає чітких вказівок для людини в сфері економіки. Людина повинна сама вирішувати, з ким їй потрібно вступати в економічні відносини, як будувати ці відносини: виробляти чіткі критерії для оцінки себе і оточуючої дійсності з погляду доцільністі й результативності щодо потреб й інтересів людини.
Ринкова економічна поведінка має будуватись за такими принципами:
- відповідальності; вона існує як відповідальність перед суспільством за свої дії та їх наслідки для суспільства (економічні, моральні, психологічні, екологічні);
- раціональності, вона існує як оптимальна функція багатьох факторів ринкової економіки. Індикатором раціональності виступають відхилення отриманого результату від бажаного та суспільна доцільність затрат та результатів різних видів праці. Водночас через систему прибутків чи збитків вона є визначальним стимулом до формування раціональної економічної структури;
- чесності: цей принцип ринкової економічної поведінки пов’язаний з потребою у чіткій інформації про ситуацію на ринку, частиною якого є кожен. Повинно існувати розуміння того, що кожен суб’єкт господарювання зможе досягти більших успіхів, коли буде зосереджений не на приховуванні правдивої інформації про свою діяльність, а на самій економічній діяльності;
Рис. 2. Взаємозв’язок ринкових економічних відносин та нових форм економічної культури.
Нові форми економічної культури, які з’являються в умовах ринкової економіки, є її продуктом та одночасно прискорювачем трансформації ринкової економіки, що забезпечить економічне зростання.
Все сказане вище дозволяє нам зробити такі висновки:
1. Економічна культура відображає рівень економічних свобод, характеризує потенціал ринкової економіки. Здатність економічної культури як частини культури взагалі до самовідтворення і самооновлення пов’язується із економічною свободою. Взаємозв’язок економічної культури і економічної свободи в умовах ринку розширюється.