2. Економічна культура стає цариною ствердження і нарощування економічної свободи. Тільки на ґрунті економічної культури економічна свобода здійснюється у своїй багатовимірності і багатогранності. У поєднанні з економічною культурою економічна свобода проявляє себе у формі самоствердження суб’єктів ринкової економіки, та розгортання їх можливостей, а отже у розширенні та збільшенні потенціалу ринкової економіки. У вільному економічному самовияві суб’єктів в умовах ринкової економіки обов’язково присутня відповідальність за всі дії в сфері економіки.
3. У здійсненні економічної свободи (в акті вибору) активність суб’єкта та його самообмеження переплітаються. Відповідальність за вибір для суб’єкта – це, насамперед, самообмеження у можливості здійснення цього ж вибору повторно. Економічний вибір - це безповоротний акт: вибравши конкретний вид економічної поведінки і конкретного вчинку, що є точкою відліку для здійснення вибраної економічної поведінки, суб’єкт економічних відносин не може використати одночасно й інші варіанти.
4. Економічна культура як узагальнений економічний досвід людини надає змістовності економічній свободі і творчості в умовах ринку та забезпечує реальність вибору економічної поведінки. Разом з тим, економічна культура дає засоби і пропонує форми здійснення людиною її вільних творчих зусиль саме в сфері економіки.
5. У кожному економічному акті людина як суб’єкт економічних відносин самореалізується і надає нових якостей цим відносинам. До цього процесу причетні всі: виробники, споживачі, продавці, покупці, роботодавці, наймані працівники. Кожен з них своїми діями творить новий ціннісний зміст економічної культури.