Під економічною культурою ми розуміємо спосіб ціннісного освоєння дійсності, вміння використовувати знання та норми в економічній діяльності. У вузькому розумінні економічна культура – це система цінностей, норм, потреб, інтересів, що визначають економічну поведінку людини. Тому вивчення економічної культури, якою вона стає в умовах ринкової трансформації, дозволить визначити, якою є людина в економіці сьогодні і якою вона буде в найближчому часі. А від того, якими будуть носії економічної культури, залежить, як швидко економічне зростання стане для нас реальністю.
В умовах ринкової системи господарювання кожна людина самостійно вирішує проблеми: що вона хоче і може робити, як це треба робити, щоб отримати бажаний результат та чи буде її праця визнана суспільством – людина стоїть перед постійним вибором. Можливість мати вибір завжди була засобом і метою розвитку людства. Ринкова форма господарювання дозволяє здійснити вибір кожній людині. В умовах ринку людина має більше шансів, ніж при інших формах господарювання, самостійно вибрати шлях для поліпшення свого життя, кращого і найповнішого задоволення своїх потреб. Проблема вибору для кожної людини є проявом і здійсненням найвищої цінності людини – свободи. Формою свободи в сфері економіки є економічна свобода. Економічна свобода стає реальністю тільки в умовах ринкової економіки.
На нашу думку, ринок має суттєвий вплив на економічну культуру, що носить діалектичний характер. Це виражається в таких аспектах: по-перше, економічна культура відображає рівень економічних свобод, характеризує потенціал ринкової економіки; по-друге, – тип економічних відносин, форми господарювання впливають на зміст і форми економічної культури та культуротворчого процесу.
Проаналізуємо ці аспекти. Свобода - це можливість мислити і діяти вільно, самостійно та відповідально. Відповідальність є головним атрибутом, складовою свободи. Без відповідальності немає свободи. Кожне самостійне рішення в умовах ринку передбачає відповідальність за нього, за результати діяльності згідно з цим рішенням.
Свобода економічного вибору - це прояв свободи в економічній сфері, можливість та здатність самостійно приймати рішення про види і засоби економічної діяльності. Економічна свобода слугує фундаментом розвитку ринку і розвитку особистості. В основі економічної свободи є економічні відносини. Економічна культура як форма ціннісного освоєння економічної дійсності передбачає вибір економічної ролі і випрацювання моделей економічної поведінки, що здійснюють економічну свободу в конкретній економічній ситуації.
Головними суб’єктами ринку є виробники і споживачі, продавці та покупці. Кожен з цих суб’єктів має в умовах ринку реальну економічну свободу. А це означає, що вони мають певні права:
- без обмежень формулювати і виражати свої потреби (як для того, щоб про них знали як виробники, так і інші споживачі, та відповідно, продавці та інші покупці);
- вільно виробляти товар, що користується попитом;
- право вибирати із запропонованих товарів ті, що найповніше задовольняють потреби споживача чи покупця;
- здійснювати посередницьку діяльність у відносинах виробник-споживач.
Ці прояви економічної свободи є загальними як для виробників, так і для споживачів. Вибір кожною окремою людиною своєї ролі залежить найбільшою мірою від неї самої. Кожна з економічних ролей має конкретний прояв економічної свободи.
Економічна свобода виробника є правом економічного суб’єкта на самостійний вибір у всьому, що стосується господарської діяльності. Свобода дій виробника передбачає:
- свободу вибору партнерів, покупців, постачальників;
- свободу у виборі форм розпорядження своєю продукцією, вільну реалізацію своїх товарів на будь-якому ринку, вільне встановлення ціни на свою продукцію, вільне розпорядження отриманим доходом.
Економічна свобода виробника полягає у наданні йому можливостей діяти у відповідності з власними інтересами, орієнтуючись на ринкову кон’юнктуру. Ринкові механізми працюють тільки за умови економічної свободи виробника. Виробник вибирає тільки ту сферу діяльності, що відповідає його здібностям, досвіду, рівню знань та відповідає (або не суперечить) його системі ціннісних орієнтацій.
В умовах ринку з економічною свободою виробника пов’язані фундаментальні проблеми ринкової економіки: “що виробляти?”, “як виробляти?” та “для кого виробляти?” Ці проблеми, які щоденно і повсякчас стоять перед кожним виробником, є проявом економічної свободи виробника. Від того, як вирішуються ці проблеми в ринковій економіці, залежить стан економічної культури.
В умовах ринкової економіки вирішити проблему “що виробляти” допоможе модель ринкової економічної поведінки. Вона забезпечить пошук товару, який користується попитом споживачів (покупців), який вони хочуть і можуть купити в реальній ситуації. В умовах ринку за цей товар покупці голосують грошима, оскільки він має задовольнити їхні потреби. Кількість споживачів (покупців) товару - це інформація ринку для виробника. Вона комплексна: включає кількість і якість товару, що буде визнаний ринком. Саморегулююча функція ринку здійснюється тут через дію економічних законів: закону вартості, закону попиту, закону пропозиції та ін. Згідно з цими законами на ринку з’являється більша кількість виробників (продавців) даного товару, конкуренція між ними дозволить споживачу (покупцю) мати можливість вибору в кого купити товар, пропонуючи за нього свою ціну (ціну покупця). Отже, економічна свобода виробника тісно пов’язана з економічною свободою покупця, відповідно, економічна культура є визначником економічної поведінки як виробника, так і споживача. Вона є тим критерієм, за яким здійснюється вибір. Тому модель ринкової поведінки виробника передбачає формування ринкової економічної культури.
Ринкова економічна культура передбачає вибір ринкової моделі економічної поведінки на основі системи цінностей, норм, потреб та інтересів. Вибір моделі ринкової економічної поведінки неможливий без врахування норм, що встановлюється державою для кожного конкретного виду діяльності, але у той же час передбачає невтручання державних структур в економічну діяльність виробника за умови чіткого виконання ним цих норм.
Норми, відповідно до яких виробник буде здійснювати свою діяльність, беруться до уваги ним ще до здійснення вибору “що виробляти”. Виробник зосереджується тільки на тих нормах, що йому прийнятні, отже, не суперечать його системі цінностей. У процесі вибору “що виробляти” потреби та інтереси виробника завжди чи не на найпершому місці. Вони слугують виробнику поштовхом, стимулом, мотивацією саме для цієї економічної діяльності. Виробник буде здійснювати діяльність відштовхуючись від того, що він зможе отримати і чи зможе активізувати свою роботу під впливом своїх зростаючих потреб. Потреби виробника - це відчуття нестачі чогось, що є для цього важливим, потрібним. Цінності є життєвим орієнтиром кожної людини, у тому числі й виробника, як окремої її економічної ролі. Потреби завжди спрямовані на цінність і виступають як система окремих проміжних цілей. У цьому видно тісний взаємозв’язок між потребами, що набувають конкретних обрисів з врахуванням цінностей. Оскільки економічна культура - це система цінностей, норм, потреб та інтересів, що визначають економічну поведінку людини, то реальність економічної свободи виробника в умовах ринку здійснюється через його економічну культуру. Це трансформує його економічну культуру в ринкову економічну культуру.
Проблема виробника “як виробляти” є актуальною протягом усієї його діяльності. В умовах ринку відповідь на цю проблему має бути сформульована виробником ще до початку його діяльності, але реальність постійно потребує уточнення цієї відповіді та пошуку нових відповідей. Ринкова економічна поведінка здійснюється різними виробниками, що й утворює ринок. Стратегічний напрям для виробника – виробляти свою продукцію з найвищою ефективністю. Це має бути продукція вищої якості і з меншими витратами та з нижчою ціною, ніж у конкурентів. В умовах конкурентної боротьби на ринку виграє той виробник, який постійно зменшує витрати виробництва і підвищує якість своїх товарів, що дозволяє йому отримувати прибуток від своєї діяльності.
Проблема “як виробляти” досить глибока і має вигляд айсберга. Його видимою частиною є зменшення витрат на виробництво товарів, а решта - це складне поєднання досягнень техніки та технології із знаннями, вміннями виробника, його економічним досвідом. Чим багатшим є економічний досвід виробника, тим більше можливостей у нього вибрати саме ту модель економічної поведінки, що дозволить оптимально поєднати новітні досягнення науки, техніки та технології і забезпечить в результаті зниження витрат на виробництво продукції, що відповідатиме запитам споживачів. Іншими словами, чим багатшою є соціальна пам’ять виробника в сфері економіки, тим швидше він може знайти шляхи підвищення конкурентоспроможності своєї продукції; чим активніше виробник шукає результативну для цього модель поведінки, тим швидше він набуває економічного досвіду – соціальної пам’яті в сфері економіки. Отже, економічна культура як форма соціальної пам’яті в сфері економіки, забезпечує виробника в процесі вирішення проблеми “як виробляти” моделями економічної поведінки, що дозволять підвищити конкурентоспроможність продукції, яку він виробляє. А постійний пошук нових моделей економічної поведінки в умовах ринку сприяє збагаченню соціальної пам’яті виробника в сфері економіки, що підвищує рівень його економічної культури.
Проблема виробника “для кого виробляти” обумовлюється розміром доходів членів суспільства. Товар виробляється в передусім для того споживача, який може його купити і має відповідну суму грошей (є платоспроможним). Товар з якісними характеристиками, який здатен задовольнити цілий ряд потреб споживачів, шукає на ринку (крім уже сформованих і платоспроможних покупців) тих, що ще перейдуть із покупців потенційних в реальні (за умови перерозподілу їх доходів чи покращення результатів їх економічної діяльності). Тут чітко видно поєднання економічної свободи вибору виробника з економічною свободою споживача, що можливе тільки в умовах ринкової економіки.