2/ у "розповіді" характеристика ситуації за її локальними та темпоральними ознаками, суб"єктами, умовами, яка вводить сюжет "розповіді»; ретроспективний огляд подій, випадків, що розвивають сюжетну лінію, включають "конфлікт", його розвиток та вирішення; висновки з даної ситуації за її результатами та іноді наслідки, до яких привели вказані події;
3/ у "міркування":
а/ "доказ" «- загальні положення, які можуть являти собою вирішення певної проблеми чи питання і вимагають обгрунтування: факти, приклада, аргументи, які обґрунтовують істинність чи хибність даних положень; висновки про істинність чи хибність положень, що грунтуються на аналізі приведених фактів, аргументів, прикладів;
б/ "умовивід" - характеристика певної проблеми, питання, які' потребують вирішення; факти, аргументи, докази, приклади, організовані за певним причинно-наслідковим зв'язком і призначені для вирішення проблеми; констатація припущення у вигляді судження про шляхи вирішення проблеми та його обгрунтування на основі аналізу фактів, прикладів тощо.
Систематизація ідей за критеріями, які співвідносяться зі змістом смислових елементів логіко-структурної організацій окремих КМФ може здійснюватись за прийомами "FRIEDs» і «observing» та їх модифікаціями.
7. Створення плану.
Необхідність застосування цього кроку залежить від того, якими прийомами користувався мовець для організації ідей у відповідності з логіко-структурною організацією КМФ.
Створення плану, як відомо, призначене для структурування змісту твору. Тому при застосуванні логіко-структурних типізованих схем та моделей КМФ, які одночасно організовують семантичний та композиційний аспекти твору, необхідність у складанні плану відпадає, а три-елементний розподід "банку ідей" зумовлює можливість створення вступної, заключної та основної частин висловлювання.
Виділення окремого кроку "створення плану" пов"язане з його традиційним використанням у процесі здійснення ПМ i, відповідно, з тим, що студент може вважати його простішим засобом організації. Крім того, створення плану може відрізнятись високою індивідуальною ефективністю. Тому, якщо студент вибирає саме створення плану, а не схеми КМФ, доцільним є ознайомлювати його ще й з логіко-структурною специфікою КМФ для правильної його організації. Проте, на нашу думку, ефективність застосування моделей та схем є вищою.
8. Розширення частин плану в абзаци.
Даний крок є першим серед кроків етапу письма і характеризується роботою не тільки над змістом та структурою твору, але й початком його оформлення лінгвістичними засобами. Його сутність полягає в тому, що зібрані раніше ідеї тепер перетворюються у повні речення /за рахунок їх доповнення, комбінації/, а пункти плану чи елементи схеми - в абзаци. При цьому окремими абзацами виділяються перший та останній пункти плану, або перший та третій елементи моделі.
Основна частина твору може налічувати в середньому 2-3 абзаци, кіпькість яких залежить від характеру та логічного розподілу Інформації.
Результатом здійснення даного кроку є отримання неоформле-ного тексту, що складається з певних абзаців, логічно пов"язаних між собою. Центром логічної організації окремих абзаців е, як правило, ключові речення.
9. Створення або виявлення в абзацах ключових речень.
Ключове речення, як відомо, виражає основну ідею абзацу. Якщо це речення знаходиться на початку абзацу, то в наступних реченнях воно розвивається, ілюструється, пояснюється; якщо ж воно знаходиться в кінці абзацу /concluding sentence/, то у ньому резюмуеться все повідомлене в абзаці, і якщо ж такого речення немає, то інші розташовуються за ступенем наростання їх важливості. Ключове речення може виконувати такі функції: а/ узагальнення змісту абзацу; б/ пропозиції для вирішення проблеми, поставленої в абзаці; в/ прогнозування ситуації, що може виникнути як результат подій, викладених в абзаці; г/ висновків з приводу інформації, викладеної в абзаці i таке iн. Очевидно, що зміст ключових речень пов"язаний, в першу чергу, зі змістом конкретних абзаців.
Розташування ключових речень обирається мовцем у відповідності зі специфікою твору та особливостями його творчого задуму.
Взагалі, сутність даного кроку полягає у прогнозуванні мовцем відсутності логічного центру у певних абзацах та створенні ключових речень або у встановленні логічної єдності абзаців за рахунок виявлення у них ключових речень.
10. Діагностика та ліквідація порушень логічної єдності абзаців.
Операції, що входять до складу даного кроку, здійснюються переважно по відношенню до основної частини твору, оскільки саме вона, як правило, містить основні логічні зв'язки твору.
Логічна єдність абзацу виражається у наявності логічного зв"язку між його елементами-реченнями.
Як вже зазначалось, логічний зв'язок між реченнями може мати часовий, просторовий, причинно-наслідковий та каузальний характер. В свою черту, мовцем може застосовуватись різна тактика організації речень в абзаці, яка забезпечує чітке викладення ідей. Тактика розміщення матеріапу "від важливішого - до менш важливого", "зліва - направо", "зверху - вниз" та iн. вже згадувалась нами. Серед її різновидів виділяються: І/ хронологічний або обернено-хронологічний порядок; 2/ послідовність від відомого до невідомого; З/ від причини до наслідку; 4/ від загального до конкретного чи навпаки; 5/ від проблеми до її розв"язання; 6/ від частини до цілого; 7/ від подібності до відмінностей тощо.
Сутність процесу діагностики мовцем логічних порушень в абзаці полягає в усвідомленні ним найадекватніших логічних зв"язкiв, які повинен містити в собі певний абзац у відповідності до його задуму та логіко-структурної організації КМФ, з"ясуванні найраціональнішої тактики /чи їх певної комбінації/, порівняння цієї тактики з наявною в абзаці та з"ясування конкретних вад,
В свою чергу, процес виправлення вад логічної організації абзацу може містити зміну послідовності речень, їх певне комбінування, вичленування непотрібних елементів тощо. Застосування мовцем на попередніх етапах роботи прийомів створення моделей та схем зумовлює чітку логічну організацію послідовності абзаців твору, тому даний аспект не розглядається нами детально.
II. Лінгвістичне формулювання твору.
Даний крок включає в себе операції урізноманітнення синтаксичних структур тексту, змін та доповнення лексики і діагностики браку інформації та її доповнення.
Ці операції об"єднані нами не випадково, оскільки Їх реалізація взаємопов"язана, а послідовність не е детермінованою. Наприклад, брак інформації може проявлятися у відсутності певних лексичних одиниць чи цілих речень. Введення таких елементів у текст може зумовити необхідність синтаксичної реорганізації суміжних речень. І навпаки, результатом урізноманітнення синтаксичних структур може стати заміна лексики та її доповнення.
Необхідність урізноманітнення синтаксичних структур тексту пов"язана, в першу чергу, зі стилістичними недоліками. Серед них можна виділити такі, як відсутність динамізму у висловлюванні /однотипність речень/ /Демиденко 1977, 18/ невиправдано довгі речення, наявність груп речень, які можуть комбінуватись у складі однієї структури тощо. Крім того, необхідно враховувати й специфіку синтаксису КМФ /Див. Табл.І, І розділ, § 2/. Ефективними засобами урізноманітнення синтаксичних структур можна вважати введення паралельних конструкцій, чергування простих та складних речень тощо.
Здійснення операцій зміни та доповнення лексики зумовлюється діагностикою відхилень від обраного стилю мовлення на рівні окремих лексичних одиниць, невиправданого повтору слів /не ключових/, недоліків лексичного зв"язку між реченнями та їх частинами та iн. Виявлення мовцем таких вад дозволяє їх усунути.
Нарешті, операція діагностики браку інформації та її доповнення передбачає перегляд тексту та введення до нього
прикладів, подій, фактів, які пригадав мовець, які можуть ілюструвати, доповнювати певні його елементи.
Три розглянуті кроки завершують етап письма та розпочинають етап редагування. Його метою е всебічна корекція тексту.
Кроки етапу редагування використовуються для усунення вад тексту, які мовець не помітив на попередньому етапі. Ефективне здійснення цих кроків передбачає сформованнсть у студента вмінь та навичок ПМ, співвідносних з окремими кроками ПМ,
а також наявність бази знань. Окреслимо коротко зміст окремих кроків етапу редагування.
12. Перевірка відповідності тексту меті та адресату висловлювання.
На даному кроці передбачається, що мовець звіряє текст з поставленою метою: вносить до нього певні корективи, за допомогою яких можна усунути можливу невідповідність. Крім того, переглянувши семантичний зміст тексту та його мовне оформлення, мовець діагностує вплив, який його твір може спричинити на адресата мовлення, співвідносить його з метою твору, i як результат, підсилює його певні сторони чи видаляє непотрібні елементи.
ІЗ. Перевірка відповідності змісту речення, що передає основну ідею, змістові тексту.
Здійснення цього кроку передбачає співставлення мовцем
змісту тексту і основного речення, що містить основну його ідею та корегує невідповідності або у самому реченні, або у всьому тексті, в залежності від власного задуму та мети висловлювання.
14. Перевірка відповідності, логіко-структурної організації обраній КМФ та перевірка логічності у послідовності абзаців тексту.
Здійснення даного кроку зумовлюється співвіднесенням тексту, зокрема його абзаців, з моделлю i схемою конкретної КМФ та корекцією невідповідності змісту чи форми.