а) наявність установки на професіоналізм;
б) усвідомлена потреба студента в оволодінні комплексом ПВЯ (про- фесійно важливі якості);
в) розуміння самого себе, як творчої людини – фахівця в активній формі;
г) стійкі, важливі для здійснення педагогічної діяльності особливості пізнавальних, вольових та емоційних процесів;
д) адекватні вимогам педагогічної праці здібності, темперамент, риси характеру;
ж) психологічна спрямованість професійної свідомості студента.
Практична готовність майбутніх педагогів до виконання професійних функцій – це належний рівень сформованості комплексу вмінь та якостей, які забезпечують професійний рівень педагогічної діяльності. Отже, зовнішнє функціонування професійно – педагогічної готовності студента до майбутньої діяльності, як системи залежить від рівня сформованості у нього практичної готовності. У свою чергу, навіть високий рівень цієї готовності повністю не забезпечує подальший розвиток професійно – педагогічної готовності як цілісної системи. Цю функцію виконує третій структурний компонент – готовність майбутнього педагога до самовдосконалення. Це також складна мікросистема, яка об’єднує психологічний і практично – технологічний компоненти. Вона передбачає роботу фахівця над собою на стадії самостійного професійного самовизначення і самовдосконалення. Структура педагогічної діяльності – один із вихідних пунктів розуміння професійної готовності майбутніх педагогів до праці.
Саме психолого – педагогічний аналіз педагогічної діяльності дозволив конкретизувати готовність як систему, зрозуміти її не як сутність абстрактних якостей фахівця, а як структуру його особистих виявів, сплав умінь, як особистісних цінностей у загальному образі професійного „Я”. Ось чим можна пояснити введення в систему професійно – педагогічної готовності до самостійної педагогічної праці третього компоненту, який, на нашу думку, може відповідати за якісну перспективу професійного розвитку спеціаліста. Випускник тільки тоді здатний з часом і в залежності від нових умов діяльності ефективно виконувати професійні функції, коли він вміє, з одного боку, оцінювати себе за потенційними можливостями розвитку, як фахівця, а з іншого - самовдосконалювати якості, які вже склалися, наголошує
О.Г.Кучерявий[ 6: 21]
Таким чином, організація самовиховання – складова частина цілісного розвитку фахівця, вектор спрямування якої – інтегральна готовність до самостійної праці. Готовність до самовдосконалення – вищий рівень розвитку готовності до самовиховання. Поняття готовності до самовдосконалення слід розглядати і в широкому розумінні цього терміну, виділяючи у ньому соціально - культурний, професійно – духовний і особистісно розвивальний аспекти. Слід відмітити наступність зв’язків як у системі „Професійно - педагогічна готовність майбутнього педагога до самостійної праці” так і у мікросистемі „готовність студента до самовдосконалення”. Однак наступність зв’язків не здійснюється автоматично, а потребує значних зусиль з боку суб’єкта самовиховання – студента і викладачів. Стратегія і тактика теорії професійного самовиховання будується на положеннях концепції цілісності і особливостях її реалізації в професійній підготовці майбутніх учителів, відзначає В.А. Семиченко.
На нашу думку, результативність та ефективність процесу формування професійно-педагогічної готовності студента в період навчання в закладах освіти залежать від підходів та технологій попереднього етапу професійного становлення молодої людини – фахового відбору. [ 2 : 24]
На підставі змісту, висновків цього дослідження формувалися ідеї, творчі пошуки для подальшої наукової роботи. А саме з урахуванням антропологічного фактору у розвитку й формуванні особистості було розроблено та обґрунтовано критерії фахового відбору абітурієнтів вищих закладів педагогічної освіти ( науковий керівник – Павлютенков Є.М.), розглядаючи фаховий відбір як першу відповідальну ланку професійного становлення майбутнього вчителя щодо формування професійно-педагогічної готовності студента в системі самовиховання. Результати виконаної роботи дозволяють запланувати деякі перспективні шляхи поглиблення досліджень в обраному напрямку. [ 3 ]
Література
1. Баталіна А.Я. Цивилизационно – антропологический подход как методологический инструменталий в решении педагогических проблем /Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. Наук. Пр. /Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред) та ін. –Київ – Запоріжжя. – Вип. 18. – 300с.
2. Добровольська Л.П. “Сучасні підходи та технології професійного відбору майбутніх учителів”. /Вісник Житомирського педагогічного університету/ Випуск 6, 2000р.
3. Добровольська Л. П. “Фаховий відбір абітурієнтів педагогічного вузу”. 13.00.04. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. К., 2001, 20 с.
4. Дубасенюк О.А. Дослідження професійно – педагогічної спрямованості майбутніх учителів. /Вісник Житомирського педагогічного університету/ Випуск 6, 2000р.
5. Кравченко А.И. Введение в социологию: Учебное пособие. – М.: Новая школа, 1995. – 144с.
6. Кучерявий О.Г. Інтегральна готовність до педагогічної діяльності як орієнтир професійного самовиховання майбутніх педагогів. /Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. Наук. Пр. /Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ – Запоріжжя. – Вип.18.
7. Левківський М.Б. Відповідальність у контексті нової виховної парадигми. /Вісник Житимирського педагогічного університету / Випуск 6, 2000р.
8. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук. – метод. посібник: У 2ч. /Ред. рада В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков (керівники авт. колективу) та ін. – К.:ІЗМН, 1997 –Ч.2 Життєтворчий потенціал нової школи. – 936с.
9. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія /За ред. І.А. Зазюна/. – Київ: Видавництво „Віпол”, 2000. – 636с.
10.Освітні технології: Навч. метод. посіб. /О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256с.
11.Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна – К.:Вища шк., 1997. – 349с.
12.Словарь практического психолога /Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, 1998. – 800с.
13.Современный словарь по педагогике /Сост. Рапацевич Е.С. – Мн.: «Современное слово», 2001. – 928с.
14.Фіцула М.М. Педагогіка навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти К.: „Академія” 2000. – 542с.
15.Ярошевский М.Г. История психологии. От античности до середины XX века: учебное пособие для высших учебных заведений. – 2-е изд. – М.:Издательский центр «Академия» 1997. – 416с.