13.1. СУТЬ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ КОНТРОЛЮ
Контроль є складовою частиною управління суспільним відтворенням. Будь-яке суспільство не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту та іншими сферами суспільного життя.
Контроль являє собою діяльність, спрямовану на попередження, фіксацію й усунення недоліків у різних сферах суспільного життя. В економічній літературі залежно від організаційних форм розрізняють державний, відомчий, внутрішньогосподарський та аудиторський контроль.
Державний контроль здійснюють державні органи контролю та управління, наприклад державна контрольно-ревізійна служба, державна податкова адміністрація тощо.
Відомчий контроль здійснюють міністерства, комітети, інші органи державного управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організацій, установ. До нього можна віднести контроль, який здійснює Управління внутрішніх ревізій Національного банку України.
Внутрішньогосподарський контроль за діяльністю структурних підрозділів здійснюється на підприємствах, організаціях, установах їхніми керівниками і спеціалістами, штатними контролюючими працівниками.
Аудиторський контроль здійснюють незалежні особи (аудитори), аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання. Контроль може здійснюватися з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.
Залежно від джерел інформації, що використовується при здійсненні контролю, він поділяється на документальний та фактичний. Документальний контроль полягає у визначенні достовірності та відповідності чинному законодавству господарських операцій на основі первинних документів, облікових реєстрів і звітності, у яких вони знайшли своє відображення.
Фактичним називається контроль, за якого якісний та кількісний стан об'єкта, що перевіряється, визначається за допомогою обстеження, перерахування, інвентаризації тощо. Зазначені види контролю тісно взаємозв'язані, і лише їх спільне здійснення дає змогу встановити фактичний стан об'єкта контро.
З огляду на час здійснення контроль поділяють на попередній і наступний. Попередній контроль здійснюється до прийняття управлінських рішень і виконання господарських операцій. У банках попередній контроль передує виконанню банківських операцій. Залежно від характеру банківських операцій попередній контроль може бути тільки первинним або первинним і додатковим. Первинний контроль здійснюють, як правило, відповідальні виконавці, які отримують документи для оформлення операцій від клієнтів і працівників банку. Додатковому контролю підлягають операції, які мають важливе значення — операції з готівкою, дорогоцінними металами, іноземною валютою і платіжними документами в ній тощо.
Наступний контроль здійснюється після виконання господарських операцій на основі даних, зафіксованих у первинних документах, бухгалтерських регістрах і звітності. Він має на меті з'ясувати найістотніші фактори, причини, що позитивно й особливо негативно вплинули на раніше виконані банківські операції. Наступний контроль допомагає виявити недоліки попереднього контролю і з'ясувати їхні причини, а також визначити конкретні шляхи поліпшення і недопущення у подальшому виявлених недоліків та порушень.
Залежно від методів контролю та системи контрольних дій розрізняють ревізію та перевірку. Перевірка являє собою обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їхніх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.
13.2. СУТЬ, ЗАВДАННЯ І ВИДИ РЕВІЗІЇ
Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку й звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.
Ревізія з погляду часу здійснення належить до наступного контролю. Вона поєднує у собі прийоми фактичного і документального контролю, що дає змогу найбільш повно і змістовно перевірити господарські операції, ефективність використання грошових, матеріальних і трудових ресурсів. Особливості ревізій у банках обумовлені специфікою документального й облікового оформлення операцій, а також розвинутою системою внутрішньобанківського контролю.
Основні завдання ревізії полягають у забезпеченні:
1) відповідної схоронності грошових коштів, документів, майна
та цінностей;
2)повноти й достовірності інформації про здійснені банківські
операції;
3)достовірності даних бухгалтерського обліку й звітності, відпо
відності правил їх ведення і складання чинному законодавству;
4)розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і
порушень та запобігання їх у подальшому;
5) використання ефективних методів проведення ревізій, що впли
вають на поліпшення результатів фінансово-господарської діяльності.
Враховуючи основні завдання ревізії, можна визначити функції, які притаманні ревізії в банках:
1) перевірка повноти відображення банківських операцій у бух
галтерському обліку;
2) перевірка фактичної наявності та умов зберігання грошових
коштів, товарно-матеріальних цінностей і документів;
3) контроль достовірності зазначених у банківських документах
даних;
4) розподіл обов'язків і відповідальності банківських працівни
ків, виконавчих і контрольних функцій між ними;
5) організація документообороту на основі стандартизованої до
кументації з чітким визначенням суті операцій, строків виконання та
відповідальних осіб;
6) перевірка наявності посадових інструкцій (положень, вказівок), а
також документів, що регламентують виконання банківських операцій.
Залежно від організаційної ознаки ревізії можуть бути плановими, що здійснюються відповідно до плану ревізійної роботи, та неплановими, якщо вони здійснюються за необхідності та за дорученням керівництва Національного банку України.
Ревізії можуть мати тематичний і комплексний характер. Тематичні ревізії прояснюють стан справ окремих ділянок банківської діяльності. Темами таких ревізій, наприклад, можуть бути: «Ревізія емісійно-касових операцій», «Ревізія діяльності служби інкасації», «Ревізія відповідності посад і окладів заробітної плати штатному розпису» тощо.
Під час комплексних ревізій перевіряються усі напрями господарсько-фінансової діяльності установ та структурних підрозділів Національного банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій за певний проміжок часу. Вони дають змогу одержати інформацію, яка відображає фактичний майновий та фінансовий стан суб'єкта, що перевіряється, та результати його діяльності за певний проміжок часу.
Комплексні ревізії здійснюються групою, яка має затверджену програму ревізії, визначені тривалість і період, що підлягають ревізії. Тривалість ревізії, як правило, не може перевищувати ЗО кален-
дарних днів. В окремих випадках тривалість може бути продовжена керівником, який призначив ревізію.
Залежно від повноти охоплення банківських операцій ревізії поділяються на суцільні, вибіркові і комбіновані.
Суцільні ревізії проводяться, коли необхідно перевірити лише найбільш важливі й складні операції, а також коли виявлені значні недоліки, порушення або зловживання. Під час таких ревізій перевіряються за визначений період усі без винятку первинні документи з банківських операцій, записи в облікових регістрах та звітності. Це найефективніший вид ревізії, однак і найбільш трудомісткий.
Вибіркові ревізії передбачають перевірку банківських операцій, первинних документів і облікових регістрів за визначені ревізором проміжки часу всередині періоду ревізії. При цьому важливого значення набуває правильність відбору банківських документів та облікових регістрів для перевірки. Відбір документів та облікових регістрів робиться за більш чи менш тривалий період, протягом якого можуть повторюватися порушення, недоліки чи зловживання.
У низці випадків здійснюються комбіновані ревізії, які поєднують у собі ознаки суцільних і вибіркових ревізій. Банківські операції, де можливі великі зловживання і порушення, ревізуються у суцільному порядку, а всі інші — у вибірковому. Якщо під час вибіркової ревізії будуть виявлені зловживання та інші серйозні порушення, то слід провести суцільну перевірку документів і записів в облікових регістрах, що стосуються відповідних банківських операцій.
13.3. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ БАНКУ УКРАЇНИ
Ревізії діяльності установ і структурних підрозділів Національного банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій здійснюються Управлінням внутрішніх ревізій. Це управління є самостійним структурним підрозділом Національного банку України, якому підпорядковуються ревізійні відділи при регіональних управліннях. Очолює Управління внутрішніх ревізій начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї Головою Національного банку України або його першим заступником, котрому підпорядкована робота з кадрами. Отже, структура ревізійного апарату Національного банку України побудована так, що забезпечує незалежність ревізорів від керівників об'єктів, що ревізуються та перевіряються.
На Управління внутрішніх ревізій Національного банку України покладені такі функції: