План
1. Загальні відомості про людиноподібних мавп.
2. Інтелект.
3. Мова.
4. Сприйняття прекрасного.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
ПРО ЛЮДИНОПОДІБНИХ МАВП
До людиноподібних мавп відносять шимпанзе, карликового шимпанзе (бонобо), горилу й орангутанга. Разом із людською істотою вони складають групу вищих тварин, які належать до великого зоологічного ряду приматів. Якщо порівня
ти їх з іншими тваринами, то привертає увагу одна виразна риса: вони більше за інших представників тваринного світу схожі на людей. Це стосується і будови тіла, і навіть поводження. Навіть групи крові і структура генів ідентичні до людських.
Місце проживання людиноподібних мавп — тропіки Азії й Африки. Різні їхні види відрізняються за своїм способом життя й місцем проживання. Наприклад, шимпанзе, до яких примикають і карликові шимпанзе, вибрали для себе місцем проживання дерева й землю. Вони непогано прижилися у всіх типах африканських лісів і відкритих саван, хоча бонобо населяють лише вологі тропічні ліси басейну ріки Конго.
Західна берегова горила, а також східна рівнинна живуть у вологих тропічних лісах. Гірська горила віддала перевагу лісам помірного клімату. Горили досить масивні тварини, тому вони не ризикують залазити на дерева. Вони почувають себе набагато спокійніше, знаходячись на землі. Горили утворюють групи, схожі на людські родини, однак число їхніх членів постійно змінюється.
А от орангутанги, навпаки, не люблять проводитичас у колі своїх родин. Живуть вони у вологих і болотистих лісах островів Суматри і Калімантану. Воліють проводити час на деревах, неспішно перебираючись із гілки на гілку, часто зависаючи на своїх довгих руках. Руки сягають практично до щиколоток.
Іноді людиноподібні мавпи стають на ноги, щоб звільнити для якоїнебудь мети руки. Мавпи всіх перерахованих видів — дуже кмітливі істоти. Часто вони використовують різні предмети як знаряддя. Цікаво зауважити, що в людиноподібних мавп непогано розвинута міміка, яка немов ще раз підтверджує, наскільки сильно ці істоти схожі на людину.
ІНТЕЛЕКТ
Якось учені провели такий експеримент із гібоном. До нього в' клітку вони встановили дзеркало. Вчені не знали, як відреагує на нього гібон. Мавпа зацікавилася новим предметом, але, побачивши своє відображення, заверещала й утекла від нього подалі. Потім сталася взагалі непередбачена реакція. Мавпа схопила дзеркало і почала кидати його в різні боки. Учені зробили висновок: тварина себе не впізнала. Вона вирішила, що в клітці знаходиться ще якась істота, яка намагається зробити щонебудь погане. Аналогічним є поводження й інших тварин.
Інакше поводяться людиноподібні мавпи. Побачивши себе в дзеркалі, вони діють немов розумні істоти. Учені провели дослід із Сумою — орангутангомсамкою. Побачивши себе в дзеркалі, вона спочатку теж злякалася. Але це тривало недовго. Потім вона вирішила проекспериментувати: почала закривати руками очі, залишаючи між ними щілинку, щоб можна було підглядати, почала строїти міни. Сума навіть стала на голову, щоб подивитися на перевернений догори ногами світ. Настав час обіду. Сума, обідаючи, приліпила до щоки шкурку від помідора. Однак побачивши себе в дзеркалі, мавпа впевнено стряхнула пальцем цю шкурку. Ця дія тільки підтвердила, що орангутанг впізнав себе в дзеркалі. Цей експеримент зайвий раз довів, що людиноподібні мавпи — високорозвинені в інтелектуальному плані істоти.
Нижчі мавпи не можуть зрозуміти, що бачать у дзеркалі лише своє відображення. Зробити це можуть тільки людиноподібні мавпи. Хоча й тут є деякі коливання в інтелекті: щоб впізнати себе в дзеркалі, шимпанзе необхідний один день; орангутанги впізнають своє відображення за 3 дні; горилам для такого ототожнення потрібно 5 днів. , .
Щоб довести високий інтелект людиноподібних мавп, ученими було проведено ще кілька експериментів.
Якось дослідники підвісили достатньо високо улюблені ласощі мавп. Ті не мали можливості без якихось пристосувань їх дістати. Учені також поставили перед мавпами кілька кубів
різних розмірів. Тварини не змусили себе довго чекати. Вони дуже швидко зрозуміли: щоб дістати ласощі, необхідно ставити куби один на одного. Тоді з них вийде вежа, за допомогою якої і можна дістати ласощі. Також учені зауважили, що в процесі будування вежі спочатку використовувалися великі куби, а вже потім на них ставилися менші за розміром.
Чимало людиноподібних мавп намагається вирішити і складніші завдання. Приміром, їм дають два ящики. В одному з них лежить ключ від іншого, де знаходиться винагорода. За допомогою викрутки мавпи відкривають один із ящиків, дістають звідти ключ. Потім відкривають другий ящик і відшукують там винагороду. Але трапляється і так, що мавпи пропонують свої, типово «мавпячі» методи вирішення запропонованих завдань. Деякі з них, наприклад, не хочуть будувати вежу з кубів, а кидають ціпок, намагаючись збити ласощі, або, розгойдуючись на мотузці, намагаються схопити свою винагороду в польоті.
Зрозумілим є тільки одне. Людиноподібні мавпи завжди намагаються знайти вирішення завдання, і часто їм вдається підібрати кілька способів. Цим вони зайвий раз підтверджують свій високий інтелект у порівнянні з іншими тваринами.
МОВА
З давніх часів люди мріяли поспілкуватися з тваринами. Вони прагнули навчити пійманих малят людиноподібних мавп розмовляти. Але, на жаль, нікому не вдалося цього зробити. Мавпи не змогли нічого вимовити — тільки кілька незрозумілих слів, їхній словниковий запас неможливо порівняти зі словниковим запасом папуг, що вміють говорити.
У людиноподібних мавп у роті й порожнині зіва немає деяких звукоутворювальних елементів тих органів, що відповідають органам мовлення людини, тому вони ніколи не зможуть навчитися вимовляти звуки, як людина. Але всетаки в людиноподібних мавп існує набір різних звуків, що допомагають виразити емоції, їх не більш ЗО. Переляк або погрозу мавпи виражають пронизливими, різкими криками; палке бажання — пихтінням; невдоволення — бурчанням; заклик бути уважним — звуком «еее»; радість — вереском. За допомогою цих звуків тварини можуть довідатися про настрій одноплемінників. Жести, міміка, постава — усе це допомагає мавпам розпізнати передану інформацію. Тоді учені вирішили застосувати для спілкування з людиноподібними мавпами мову жестів. Мавпи швидко навчилися «говорити» цією мовою, і тепер із ними можна проводити справжні бесіди.
ВідодМИЙ учений професор Алан Гарднер прохав свою чотирирічну шимпанзе Уошо мовою глухонімих: «Будь ласка — дай — мені — газету». Маля, перш ніж зробити те, що прохав професор, відповідало: «Будь ласка — дай — мені — яблуко». Воно просило винагороду ще до того, як виконало доручення. Тоді професор попросив дати йому холодильник, що, природно, було нездійсненним для підопічної. І вона відповіла йому жестами, що він дивний, не рушаючи з місця.
СПРИЙНЯТТЯ ПРЕКРАСНОГО
Коли мавпам давали фарби, пензлик і папір, вони відразу бралися до малювання. При цьому вони все виконували дуже акуратно. Під час малювання вони дуже рідко вилазять за краї сторінки, чітко поділяють площину паперу на частини. Виходять картини, які дуже схожі на твори С5'часних абстракціоністів.
Іноді експериментатори навіть виставляли ці «роботи» у художніх галереях, і нікому навіть не спадало на думку, що авторами були не художники, а людиноподібні мавпи.
Ці тварини люблять малювати і не просять за свої роботи Ніякої нагороди. Вони дивним чином, відчувають, коли картина закінчена, і нізащо не хочуть малювати на завершеній, на їхню думку, роботі. Коли ж експериментатори в розпал роботи забирають у тварин пензлик, то ті моментально починають злоститися.
Учені протягом довгого часу досліджували поводження людиноподібних мавп і дійшли висновку, що в них є яскраво виражене естетичне чуття, хоча й у зародковому стані. Вони наводять як приклад шимпанзе, щез живуть у тропіках. Тварини під час заходу знаходилися на узліссі і із замилуванням вдивлялися в картину вечірнього неба. Трапляється, що деякі людиноподібні мавпи люблять прикрашатися, використовуючи для цього підручні засоби, наприклад ліани.