Жирова емульсія — це білого кольору молокоподібна рідина. Випускають емульсії у флаконах по 400 мл. Зарубіжними фірмами запропоновано для парентерального харчування ліпомул (США), ліпофундин (Німеччина), фатген (Японія), ліпофізан (Франція, Англія), інтраліпід (Швеція), ліпомайз (Росія). Найефективнішим серед них є виготовлений у Швеції із соєвої олії препарат інтраліпід.
Жирові емульсії за парентерального харчування виконують лише допоміжну роль, і ними можна покривати ЗО % потреб у енергії. Решта поповнюється за рахунок вуглеводів і спиртів.
В останні роки для парентерального харчування запропоновано препарати, які є добрими джерелами енергії. Добову дозу жирів, вуглеводів і білків змішують і вливають протягом 12—24 год (залежно від стану пацієнта).
За кордоном для парентерального харчування застосовують тривеміл (Fre-AmineE). Добова доза його становить 1000—1500 мл. 1 л емульсії Fre-AmineE дає 1200ккал (5020 кДж).
Кристалоїдні (сольові) розчини. Як кровозамінники вони мало ефективні. Для підвищення ОЦК їх треба вводити в кількості, яка перевищує крововтрату в 3—4 рази. У той же час введення в організм такої кількості рідини може зумовити небажані наслідки. Кристалоїдні розчини частіше використовують у разі критичного стану організму для одержання швидкого, але нетривалого ефекту. Вони поліпшують реологічні властивості крові, нормалізують мікроцир-куляцію, сприяють профілактиці ДВЗ-синдрому.
Ширше застосовують сольові кровозамінники для корекції водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану. З цією метою використовують прості й складні сольові розчини. До простих належать ізотонічні рідини: 0,9 % розчин натрію хлориду;
1,5 % розчин натрію гідрокарбонату;
0,9 % розчин амонію хлориду; 1,1 % розчин калію хлориду і ін. Крім цього, в клініці використовують і гіпертонічні розчини: 2, 3, 10 % розчини натрію хлориду; 5, 8,4 % розчини натрію гідрокарбонату. Розчини калію і натрію хлориду використовують за дефіциту їх у організмі (визначають лабораторним шляхом), розчини натрію гідрокарбонату, як і розчини 0,3 Мтрис-буфера, — у разі ацидозу. Розчин амонію хлориду ефективний за тяжкого алкалозу.
Складні сольові розчини застосовують при різних патологічних процесах. Вони містять в собі деякі електроліти, зокрема, натрій, калій, магній, кальцій. Це розчини Рінге-ра—Локка, Дерро, Гартмана, Батлє-ра та ін.
Широко використовуються стандартні готові розчини електролітів, які нескладні для приготування в умовах лікарняної аптеки. Це лактасол, аце-сол, трисол, дисол, хлосол, йоносол.
Переливання кровозамінників звичайно не вимагає, за окремими винятками, попереднього проведення будь-яких проб. Ускладнення, які спостерігаються під час їх застосування, нагадують такі після переливання крові:
1) первинні токсичні явища, які залежать від самого препарату; 2) пізні токсичні прояви як наслідок поганого засвоєння розчину і кумуляції його в організмі; 3) анафілактичний шок;
4) ускладнення інфекційного характеру, причиною яких є забруднення розчину під час його приготування;
5) підвищення температури тіла;
6) тромбофлебіт вени, через яку проходить кінчик катетера; 7) септицемія як наслідок занесення інфекції в кровоносне русло; 8) метаболічні розлади (гіперосмотичний синдром, гіпо-чи гіперглікемія, дефіцит деяких мікроелементів та ін.).