Охорона рослин народами світу

Реферат

З етноботаніки

на тему:

“Охорона рослин народами світу”

Кожний народ в тій чи іншій мірі зобов’язаний турбуватися охороною навколишнього середовища, адже це його сьогодення і майбутнє. Не обійшла охорона і рослин. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що людина більше програє від того, коли втрачає певні види рослин, ніж виграє. У певній мірі захист рослин пов’язаний першу чергу з такими негативними процесами, як зникнення видів рослин.

Наша країна і наш народ не є винятками.

В Україні є великі природні ресурси цінних видів рослин, у тому числі і лікарських. Однак ресурсний потенціал багатьох цінних видів обмежений, тому виявлення сировинних резервів та оцінка фіторесурсів, розробка наукового обгрунтування їх невиснажливого використання мають загальнонаціональне значення. Виснаження природних фіторесурсів багатьох цінних видів рослин, що зростають в Україні, значною мірою спричинене відсутністю координації між основними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, у віданні яких знаходяться відповідні ресурси, заготівельними організаціями та фармацевтичною промисловістю. З 1075 видів судинних рослин, які мають визнану лікувальну дію, 386 видів органічно пов’язані з лісовими фітоценозами, хоча частка дерев тут незначна (56 видів). Близько 40 видів — чагарники та напівчагарники, решта — трав’янисті рослини. 312 видів є типовими представниками безлісих лучно-болотних, лучно-степових, лучних, прибережно-водних угруповань і 377 видів представляють лабільну групу синантропних видів, які активно проникають на порушені ділянки будь-яких фітоценозів, в тому числі й лісових. Заготівля дикорослих видів лікарських рослин здійснюється підрозділами Укоопспілки, ЗАТ «Ліктрави» та державним консорціумом «Укрфітотерапія».

Відсутність скоординованих дій цих установ призводить до ускладнень в процесі розробки та впровадження заходів по забезпеченню національного виробництва медичних препаратів з рослинної сировини, невиснажливого використання природних фіторесурсів, тим більше — їх відтворення. Результати дослідження флори судинних рослин України показують, що з 5,1 тис. видів рослин 535 видів підлягають охороні, 439 видів занесені до Червоної книги України, з них 73 види — цінні лікарські рослини. Близько 1,2 тисячі судинних рослин України мають лікувальні властивості.

Фарміндустрія та практична медицина України до розпаду СРСР (1991 р.) використовувала 170 видів дикорослих лікарських рослин, нині кількість офіційно зареєстрованих в Україні видів лікарських рослин природної флори суттєво зменшилась (близько 40 видів). Це пояснюється економічною кризою, відсутністю державного замовлення на лікарську рослинну сировину, а також складною та дорогою процедурою офіційної реєстрації лікарської рослинної сировини. Загальний ресурсний аналіз 1075 видів судинних рослин України, описаних у «Флорі лікарських рослин України», свідчить, що для 631 виду сировинні запаси недостатні для ведення промислової заготівлі, для 354 видів — достатні для промислової заготівлі, для 90 видів сировинні запаси відсутні, і ці види підлягають охороні. Інвентаризація біологічних ресурсів природної флори України, яка має лікувальну дію, свідчить, що тільки для 103 видів із 170 є достатній ресурсний потенціал, який дозволяє виготовити лікарські препарати чи безпосередньо лікувати хвороби, задовольняючи попит населення. Це, в першу чергу, лікарська сировина деревних рослин (бруньки сосни та берези, кора дуба, плоди горобини, глоду та ін.). Значну частку цих видів становлять рослини синантропної флори (трава грициків, споришу, хвоща; квітки волошки, ромашки тощо).

Обмеженими є фіторесурси лікарських рослин, використання яких підлягає суворому контролю — для 21 видів. Це стосується лікарських рослин, ресурсний потенціал яких досить значний в Україні, однак великий попит на їх сировину може спричинити виснаження національної сировинної бази цих рослин (звіробою звичайного, цмину піскового, материнки звичайної, конвалії звичайної, крушини ламкої тощо). Сюди віднесені також види, ресурси яких значно зменшились внаслідок радіоактивного забруднення сировинних ареалів: багна звичайного, журавлини, мучниці, перстачу (калгану) та ін. Фіторесурси 23 видів лікарських рослин природної флори України, сировина яких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на межі виснаження. Кризову ситуація природної сировинної бази цих видів викликано зміною екологічних умов зростання та надмірним використанням сировини. Це, в першу чергу, стосується аїру (лепехи звичайної), бобівнику трилистого, глечиків жовтих, латаття білого, сухоцвіту болотяного, золототисячника звичайного. Так аналіз динаміки заготівлі кореневищ аїру за останні 20 років свідчить, що валовий обсяг їх заготівлі в Україні зменшився більше, ніж у 90 разів. В цілому в 1998 р. заготовлено 3 т сировини аїру, тоді як середньорічна заготівля 1977—79 рр. становила 282 т, а в 1968 р. було заготовлено 806 т неочищених кореневищ аїру. Ресурси цих видів підлягають моніторинговим дослідженням для організації дійових заходів по попередженню виснаження їх запасів.

Як свідчить аналіз, сировинні експлуатаційні запаси 23 видів лікарських рослинних ресурсів відсутні. Необхідні розробка та впровадження заходів по їх відтворенню. Крім видів, занесених до Червоної книги (астрагалу шерстистоквіткового, арніки гірської, родіоли рожевої, видів родини орхідних), це такі рослини, як горицвіт весняний, первоцвіт весняний, синюха голуба. Сировина 25 видів лікарських рослин вирощується в господарствах. На сьогоднішній день особливо гостро постає питання оптимізації використання наявних ресурсів та пошуку резервів сировинних запасів цінних лікарських рослин в екологічно чистих регіонах України, розвиток цього напряму має нині державну вагу. В лабораторії ботанічного ресурсознавства Інституту ботаніки ім.М.Г. Холодного НАН України ресурсні дослідження зосереджуються на лікарських рослинах імуностимулювальної, протизапальної та радіопротекторної дії: Acorus calamus L. (лепеха звичайна), Sambucus nigra L. (бузина чорна), Polygonum bistorta L. (гірчак зміїний), Origanum vulgare L. (материнка звичайна), Centaurium erythraea Rafn (золототисячник звичайний), Sanguisorba officinalis L. (родовик лікарський), Filipendula ulmaria /L./Maxim. (гадючник в’язолистий), Convallaria majalis L. (конвалія звичайна), Potentilla alba L. (перстач білий), Potentilla erecta /L./Raeush. (калган), Daucus carota L. (морква дика), Symphytum officinale L. (живокіст лікарський), Sedum acre L. (очиток їдкий), Primula veris L. (первоцвіт весняний), Hepatica nobilis Mill. (печіночниця звичайна), Tanacetum vulgare L. (пижмо звичайне), Galium verum L. (підмаренник справжній), Agrimonia eupatoria L. (парило звичайне), Glycyrrhiza glabra L. (солодка гола), Thymus serpyllum L. (чебрець повзучий), Ephedra distachya L. (ефедра двоколоскова), Helichrysum arenarium /L./Moench (цмин пісковий), Cynoglossum officinale L. (чорнокорінь лікарський), Chelidonium majus L. (чистотіл великий) та ін.

Досліджується їх регіональне розміщення, ресурсні потенції, можливість збагачення сировинних ресурсів в природних умовах зростання та ін. Проводяться роботи по виявленню запасів близькоспоріднених видів цінних лікарських рослин, що можуть сприяти вирішенню національної проблеми дефіциту сировини цінних лікарських рослин: звіробій (Hypericum L. — 12 видів), цмин (Helichrysum Mill., 5 видів), чебрець (Thymus L., 15 видів), деревій (Achillea L., 12 видів) та ін. В Інституті ботаніки НАН України є вже значні напрацювання в цьому напрямі: виявляється локалізація сировинних масивів досліджуваних видів лікарських рослин, складаються картосхеми їх розміщення; оцінюється стан сировинних запасів, розробляються наукові основи оптимізації використання виявлених ресурсів; дається оцінка динаміки ресурсів дикорослих лікарських рослин під впливом сукупності екологічних факторів. Розроблені Інститутом наукові основи оптимізації використання та охорони дикорослих лікарських рослин України були застосовані при підготовці нормативних актів спільно з Мінекобезпеки України. Результати моніторингових досліджень є науковою основою прогнозування стану ресурсів конкретних видів лікарських рослин. Так дослідження динаміки ресурсів аїру і цмину піскового в лівобережному лісостепу та степу свідчать, що природні сировинні запаси цмину піскового тут достатні для регульованого використання, тенденції до їх зменшення не виявлено. Запаси ж аїру — обмежені, відзначається стала тенденція до зменшення його ресурсів, заготівля його сировини підлягає суворому контролю.

Виявлені значні ресурси виду, близькоспорідненого до цмину піскового, — цмину щитконосного. Встановлена стійка тенденція до скорочення природної сировинної бази цінних видів лікарських рослин серцево-судинної дії — арніки гірської та астрагалу шерстистоквіткового. Природні ресурси їх виснажені настільки, що ці види занесені до Червоної Книги України, хоча ще 20 років тому в українських Карпатах були виявлені значні запаси арніки. Дослідження 1953—54 рр. свідчать, що зарості арніки на відрогах масивів Чорних гір, Свидовця та Горган становили кілька тисяч гектарів, що давало можливість щорічно заготовляти 5–10 т сухих суцвіть.

БЕЛЕВАЛІЯ САРМАТСЬКА

У пишному різнобарв'ї степу майже непомітні непоказні квітки белевалії сарматської. Лише верхівки її білих суцвіть видніються серед трави. Рослина 30-40 см заввишки, мав цибулину, яка міститься на глибині 5-8 см. Стебло безлисте. Листки прикореневі, широколанцетні. Квітки зібрані в багатоквіткову рідку китицю. До цвітіння квітконіжки, завдовжки до 12 см, напрямлені вгору. Пелюстки бутонів білі та м'ясисті. Усе суцвіття на цей час щільне, пірамідальної форми. Поступово, починаючи з нижньої частини суцвіття, бутони розкриваються, оцвітина буріє, стає сухою і тонкою. Листочки відгину розходяться, відкриваючи яскраво-фіолетові пиляки. Тичинки, розміщені проти пелюсток, нитками (аж до пиляків) зростаються з трубочкою віночка. У міру зацвітання квіток їхні квітконіжки вигинаються спочатку горизонтально, а потім донизу. Починається цвітіння в кінці квітня або в травні і триває 10-15 днів. У червні вегетація закінчується. Росте на степах і на схилах переважно в Степу, рідше – в південній частині Лісостепу, степовій і південній частинах Криму.

БРАНДУШКА РІЗНОКОЛІРНА

Тільки що зійшов сніг, оголивши бурий степ. На його фоні чітко вимальовується купка великих лілово-рожевих квіток брандушки різноколірної. Кожна квітка, оточена біля основи 3-4 ланцетно-лінійними жолобчастими листками, розвивається з яйцевидної цибулини, вкритої чорно-бурими перетинчастими оболонками. Рідше квіток 2-3. Оцвітина вільнолиста з довгими, складеними в трубочку нігтиками. Стовпчик і, вгорі трироздільний, перевищує тичинки. Плід – довгаста загострена коробочка. Цвіте в березні – квітні. Росте на трав'янистих місцях, степах, по чагарниках, схилах у лісостеповій і степовій зонах (за виключенням Криму). Зустрічається рідко і лише місцями, переважно в степових заповідниках. На жаль, ця чудова весняна рослина належить до зникаючих видів. Її стає дедалі менше внаслідок розорювання степів і масового збирання квіток на букети. Вживаються заходи щодо збереження брандушки різноколірної.

ГІАЦИНТИК БЛІДИЙ

Коли починає цвісти гіацинтик блідий, вигляд степу змінюється. Від його голубих квіток здається, ніби озерця розкидані по степу. Маленькі (3-5.5 см), ніби з воску, м'ясисті дзвіночки ніжно-блакитного кольору зібрані по 6-25 у довгасту негусту китицю на верхівці стрункого квітконоса, біля основи якого розвинені лише 2-3 вузько-лінійних, жолобчастих листки. Віночок шестичленний, до третини надрізаний на відігнуті лопаті. Нитки тичинок прикріплені біля середини трубочки в 2 ряди, пиляки їх чорні. Багаторічна рослина, 7-25 см заввишки, має цибулину. Росте більш-менш великими купками на степах, кам'янистих схилах, по чагарниках. Починає цвісти в другій половині квітня, масове цвітіння припадає на початок травня, а в другій половині травня вже розвиваються плоди–кулясті коробочки. Після дозрівання плодів надземна частина рослин засихає, а в грунті залишається лише цибулина. Гіацинтик – ефемероїд. Поширений у степових і південних лісостепових районах. Поступово, на жаль, зникає. Рослину занесено в список рідкісних рослин України. Її не можна зривати.

ЗІРОЧКИ ЦИБУЛИНКОНОСНІ

Земля нещодавно звільнилася від снігового покриву, а вже між першими зеленими росточками видніються маленькі зеленувато-жовті квітки, як зірочки. Ніжні рослинки 5-15 см заввишки – зірочки цибулинконосні – дуже швидко проходять увесь цикл свого розвитку, вони належать до ефемероїдів. Зацвітають і зав'язують плоди, поки не виросли і не закрили їх листям інші трави. Рослина має цибулину і надземне стебло з вузенькими, майже нитковидними листочками, на верхівці якого 1 або 2-3 пониклих квітки. Оцвітина вільнолиста, листочки її з внутрішнього боку жовті, блискучі, з медовою ямкою біля основи, а із зовнішнього – із широкою зеленою смужкою. У пазухах стеблових листків містяться виводкові цибулинки, за допомогою яких рослина може розмножуватися вегетативно. Розмножується вона і насінням. Плід – 3 гнізда коробочка. Цвіте в березні – квітні. Росте на степах, трав'янистих і кам'янистих схилах, на відслоненнях гірських порід у Степу, Криму, і в південній частині Лісостепу.

РЯСТКА ФІШЕРОВА

Ніжними білими квітками рястка фішерова проводжає весну і зустрічає літо – рослина цвіте в другій половині квітня – у травні. Сизувато-зелені лінійні прикореневі листки .в неї коротші за квітконосне стебло, яке буває до 35 см заввишки; закінчується воно китицею з 15-25 квіток. Білі листочки оцвітини мають посередині вузеньку зелену смужку. Шість тичинок на плоских нитках, стовпчик також нитковидний. Плід – коробочка. Рослина належить до ефемероїдів, має яйцевидну цибулину. Серед степового травостою росте розсіяно. На відслоненнях, де рослинність, розріджена, займає цілі ділянки. Росте тільки в південній частині степової зони. Звичайною рослиною Степу є рястка Гуссона, зустрічається вона на відкритих місцях у Лісостепу, зрідка по чагарниках у Поліссі. Листки в неї однакової довжини з квітконосним стеблом, яке заввишки до 20 см. Рослина декоративна, має великі білі квітки, зібрані в щиткоподібне суцвіття.

ТЮЛЬПАН ШРЕНКА

Справжня прикраса травневого степу – рослина з великими червоними або жовтими (зрідка рожевими чи білими) квітками – тюльпан Шренка. Струнке стебло до 40 см заввишки, що підносить красуню-квітку, має 3-5 довгастих іноді по краю хвилястих листків. Шість листочків оцвітини розміщені у два ряди, біля основи вони часто з чорною або жовтою плямою. Трикутна маточка з трьома жовтими приймочками, 6 тичинок з темними пиляками. Плід – довгаста коробочка. Цвіте в першій половині травня. Типовий ефемероїд, до настання спеки дає плоди, у грунті зберігається до наступної весни у вигляді цибулини, яка досягає 3 см у діаметрі. Зустрічається на степових ділянках, кам'янистих відслоненнях, солонцях у Донецькому Лісостепу, Степу і Криму. Видову назву дано на честь ботаніка Шренка. Занесений до Червоної книги України.

ХОЛОДОК БАГАТОЛИСТИЙ

Поодинці або купами росте в степу ця ажурна трав'яниста рослина, яка в кінці літа прикрашається червоними ягодами. Досить високе, 50-70 см завдовжки стебло прямостояче, дуже розгалужене, гладеньке й голе, як уся рослина. Листочки мають вигляд плівчастих лусочок, а голчасті утворення – це видозмінені стебла, так звані кладодії. Короткі і товстуваті, вони виходять пучечками по 3-5 з пазух дрібних лускуватих листочків. М'ясисте і товсте кореневище дає молоді пагони, які дуже швидко відростають. Рослини дводомні. Жовтуваті квітки найчастіше парні, мають довгі квітконіжки, містяться на гілках і по головній осі суцвіття. Жіночі квітки мають дзвоникувату оцвітину, чоловічі – трубчасто-дзвоникувату. Цвіте в травні – липні. Плід – червона ягода. Рослина, крім Степу і Лісостепу, зустрічається на півдні Полісся. Росте на степових місцях, сухих луках, відслоненнях, переважно на схилах, біля кущів, по западинках.