Вступ............................................................................................................................................. 3
1. Становлення ринкового механізму в Україні після отримання нею незалежності...................................................................................................................................... 4
2. Недосконала правова база – основна причина економічної кризи в сучасних умовах.............................................................................................................................. 8
3. Економічна політика України на сучасному етапі.................................. 12
4. Приватизація державного і комунального майна як один з шляхів стабілізації економіки................................................................................................................. 17
5. Досягнення стабілізації споживчого ринку на Тернопільщині.... 22
Висновок................................................................................................................................. 26
Література............................................................................................................................... 28
Життєві потреби людей задовольняються через товари і послуги. Коли ці потреби реалізуються чи не реалізуються на ринку, говорять про попит споживача. Механізм, який об’єднує пропозицію товаровиробника і попит споживача на певний товар, і є ринок.
Проте в даний час споживчий ринок і економіка загалом мають чимало проблем, які негайно потрібно вирішувати. Тільки тоді ми зможемо уникнути глибокої економічної кризи.
Крім того, для ефективного розвитку української економіки потрібно всіляко підтримувати вітчизняного товаровиробника, створити йому сприятливі умови для існування. Від усвідомлення того, що Україна перебуває в умовах несформованої перехідної економіки, що слабо діють правові захисні важелі споживача, легше нестане. Насамперед слід припинити лавинне насичення вітчизняного ринку імпортними товарами, тоді як свої залишаються десь на узбіччі, в тіні. Потрібно перекрити шляхи виробництва і реалізації неякісних товарів. Словом потрібен всебічний контроль, обізнаність кожного з нас щодо продуктів і товарів.
У цій курсовій роботі я пропоную проаналізувати розвиток української економіки від її зародку – 1991р. – отримання Україною незалежності і до сьогоднішнього дня постараюся визначити основні причини незбалансованості споживчого ринку в нашій країні і намагатимусь знайти шляхи виходу з цієї, вкрай складної, економічної ситуації, я вірю, що Україна підніметься ще на ноги, але для цього потрібна виважена державна політика, яка б стимулювала розвиток підприємництва, особливо на мою думку, приватного малого бізнесу.
Після отримання Україною в 1991р. незалежності особливість економіки України полягає в тому, що при відсутності ефективної конкуренції тут склався надзвичайно своєрідний і небезпечний типмонополізму. В СРСР ідея монополізму з самого початку була закладена в саму моделі господарського розвитку. Починаючи з 30-х років, їй властиві були орієнтація на збільшення масштабів виробництва, його концентрація і гігантоманія. Основними передумовами існуванні монополізму в нашій країні були монополізм державної власності; монополізм адміністративно командної системи в особі її органів і апарату на розпорядження засобами і результатами виробництва відповідність великих виробничо-управлінських комплексів системі планово-адміністративного господарського механізму, державна монополія на підприємницьку діяльність.
Насадження монополізму здійснювалось адміністративними методами шляхом наданні галузевим міністерствам статусу головних з визначення продукції, у керівництві програми і т.ін., і прямий розподіл засобів виробництва між Держпостачем і Держпланом, ринку товарів споживання — між Мінторгом і Центркоопспілкою, перетворення Держбанку в фінансового монополіста Держстраху — в монополіста у сфері страхування,
У результаті здійснення офіційної політики монополізації склалось становище, при якому 94,8 відсотка продукції деяких галузей машинобудування, 56,3 відсотка продукції металургії, 74.3 відсотка продукції хімічної промисловості були результатом діяльності одного-трьох підприємств. Монополізм виявлявся не тільки в сфері виробництва, але й в сфері обігу.
І Негативні наслідки монополізму для економіки виявляються в таких моментах, як вимивання «дешевого» асортименту виробником, можливість відмовитися від виробництва «невигідної» продукції, нав'язування споживачам вигідної для себе продукції і заниження її якості, регулювання виробниками термінів і обсягів поставок, штучне створення виробником дефіциту вироблюваної ним продукції, відмова від укладення угод, отримання монопольного прибутку виробником, диктуванням своїх умов споживачеві.
Найбільш небезпечним було те, що в Україні довго зберігались причини, які сприяють збереженню монополізму в економіці. По-перше, це збереження деяких принципових рис адміністративно-командної системи (ієрархічної управлінсько-організаційної структури). По-друге, стійкий і масовий дефіцит у народному господарстві, який перетворює виробників дефіцитного товару в монополістів. Це сприяє зростанню цін, гіперінфляції, отриманню інноваційних процесів і дальшому поглибленню кризи економіки.
Складність ситуації в економіці вимагає введення швидкої практики демонополізації народного господарства. Основна мета антимонопольної політики полягає в знятті обмежень до розгортання конкуренції, створення передумов і умов, які б не допускали розвитку монопольних структур.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що боротьба з монополізмом там проходить різними методами, основними з яких є прийняття антитрестівського законодавства, посилення багатогалузевого характеру корпорацій, гостра конкурентна боротьба.
Певні заходи з реалізації антимонопольної політики держави були здійснені у прийнятій постанові Ради Міністрів СРСР від 16 серпня 1990 року «Про заходи з демонополізації народного господарства», в якій було визначено основи державного антимонопольного регулювання, заходи з демонополізації у сфері управління і планування, матеріально-технічного постачання і торгівлі, науково-технічного розвитку, інвестицій та інших сферах економіки.
Проголошення незалежності України вимагає вироблення чіткої самостійної стратегії в демонополізації народного господарства, яка виконуватиметься в двох основних напрямках: застосування різних засобів боротьби з монополізмом і активізація процесів переходу до ринку. При цьому варто врахувати необхідність вирішення специфічних завдань, зумовлених особливістю монополій в умовах тривалого панування адміністративно-командної системи, а саме:
а) подолання монополізму окремих міністерств, відомств, територій і підприємств;
б) подолання монополізму виробника і посередника.
Обмеження монополії держави відбувається шляхом ліквідації галузевого принципу управління і галузевих відомств, відмови від директивно-командних методів керівництва, розукрупнення виробничих і науково-виробничих об'єднань.
Основні принципи державного антимонопольного регулювання діяльності суб'єктів господарювання визначені в проектах Закону України «Про розвиток конкуренції і обмеження монополістичної діяльності” і “Про демонополізацію і конкуренцію”.
Запропоновані заходи залишаться декларативними, якщо не сприяти формуванню ринку та конкуренції враховуючи особливості монополізованої економіки України, необхідно працювати над — створенням вільних об'єднань, спілок, асоціацій виробників, — розукрупненням виробничих і науково-виробничих об'єднань і окремих великих підприємств; — створенням асоціацій споживачів продукції виробничо-технічного призначення. Доцільно впровадити пільгове кредитування підприємств, які вперше вступають на ринок дефіцитних видів продукції, вилучення додаткових доходів, отриманих монополістами шляхом підвищення податків; встановлення твердих державних цін на монопольну продукцію; надання права вільного ціноутворення підприємствам виробникам продукції, попит на яку близький до насичення.
Важливим моментом є економічна і психологічна підготовка підприємців до роботи в умовах ефективної конкуренції. Треба знати методи конкурентної боротьби.
У світовій практиці утворились певні види конкуренції і форми конкурентної боротьби. Розрізняють внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію. У рамках внутрішньогалузевої конкуренції визначається ринкова вартість, оперуючи якою підприємства прагнуть шляхом скорочення витрат виробництва знижувати ціни на продукцію і підвищувати й якість.
Щодо галузевої конкуренції, то в нашому економічному житті їй не було місця. При переході до ринку завдяки відособленню підприємств є реальна можливість розвитку цієї форми конкуренції. Але для цього необхідно створити ефективний механізм переливу коштів — а саме ринок цінних паперів. Купуючи і продаючи акції згідно з їх ринковим курсом, який прямо пропорційний прибутковості, підприємства вкладатимуть кошти в перспективні галузі і, навпаки, вилучатимуть їх із збиткових.
На сьогоднішній день одні з головних причин негативного розвитку і становлення споживчого ринку в Україні є недосконала правова база. З переходом до ринкових відносин в Україні прийнято ряд законів, які б сприяли розвитку підприємницької діяльності. Зокрема у законі “про підприємництво” прийнятому в 1991р. із внесенням змі від 23 грудня 1997р. зазначається, що підприємництво – це самостійна ініціатива на власний розсуд діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
З визначення випливають певні необхідні правові вимоги до підприємницької діяльності. В першу чергу це діяльність з власної ініціативи і систематична. З власної ініціативи означає, що підприємець починає і проводить свою діяльність на свій розсуд без будь-яких застережень. Підприємницька діяльність повинна носити постійний характер. По-друге підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності, як позитивні так і негативні. По-третє метою підприємницької діяльності є одержання прибутку, тобто характерною ознакою підприємницької діяльності є її комерційний характер.