Офіційний індекс оптових цін у 1944 році був вищим, ніж у 1934-1936 рр., в 2,3 рази, а фактично індекс цін був вищим; в 1942-1945 рр. офіційні ціни на товари сільського господарства збільшились на 94%, на “чорному” ринку – в 30 разів, ціни на побутові товари – відповідно на 70% і в 40 раз.
В результаті – реальна заробітна плата японських робітників в 1945 році складала лише 41,2% рівня 1934-1936 рр. Структура грошообігу характеризувалась переважанням готівки (56%).
У післявоєнний період відбуваються зміни в грошовій системі і структурі грошообігу.В перші роки після війни вона почала покращуватись. Це пояснюється відновленням господарства, ростом торгівельного і платіжного обороту. В 1952-1965 рр. питома вага депозитних грошей в грошовій масі складає 78%. Далі спостерігається деяке її зниження (Табл.3).
Структура грошової маси в обігу в Японії у
1960-1986 рр. (млрд.єн, %)
Грошова маса | 1960 р. | 1970 р. | 1980 р. | 1986 р. | ||||
сума | % | сума | % | сума | % | сума | % | |
Грошова маса в обігу, всього: | 4146 | 100 | 21359 | 100 | 62572 | 100 | 87319 | 100 |
в т.ч. банкноти і монети | 1106 | 27 | 5098 | 24 | 17475 | 28 | 21597 | 25 |
Поточні рахунки | 3040 | 73 | 16261 | 76 | 45097 | 72 | 65722 | 75 |
У післявоєнний період Банк Японії проводив політику перекредитування. Банк Японії на пільгових умовах кредитував монополістичні банки, а ті у свою чергу кредитували інші комерційні корпорації у розмірах, що перевищували суму їх депозитів.
Така політика звузила можливості маневрування за допомогою грошово-кредитної емісії. У такому ж напрямку здійснювалась політика розміщення державних цінних паперів у Банку Японії до здійснення фінансово-адміністративної реформи.
Розглянуті обмеження компенсувались у різні періоди не однаково. Так, у період високих темпів розвитку економіки компенсація здійснювалась в основному за допомогою адміністративних форм регулювання, а надалі – за допомогою методів регулювання вартості. З кінця 70-х років скоротились випуски державних цінних паперів для фінансування бюджетного дефіциту.
Але грошово-кредитна політика Банку Японії не могла стримати інфляційні процеси в країні. У 1945-51 рр. інфляція у Японії була особливо високою: маса грошей в обігу зросла в 15 разів, оптові ціни – в 343 рази. В цей період спостерігається товарний голод, попит на товари перевищував пропозицію і стимулював ріст цін. Купівельна спроможність єни скоротилась на 99%.
В 1952 році відновлення економіки Японії було завершене. Саме з цього періоду уповільнюється інфляція. В 50-ті роки середньорічний темп росту цін складав 0,65%, в першій половині 60-их років – 1,8%, в другій – 2,1%, але довоєнна купівельна спроможність єни не була відновлена.
В 70-ті роки інфляція посилюється. Це відбувається тому, що з 1965 року знову стали використовувати державні позики для фінансування видатків центрального бюджету. Державні позики розміщувались переважно у Банку Японії. В 1981 р. для цього було використано 98% банкнотної емісії проти 22% в 1973 р. Крім того, внутрішні ціни на товари підвищувались у зв’язку з політикою монополій і ростом цін на імпортне паливо, сировину і продовольство.
У 70-ті роки ціни на імпортне продовольство зросли вдвічі, на мінеральне паливо – в 4,7 рази, в тому числі на нафту-сирець – в 10,5 рази. Відбувається підвищення непрямих податків та транспортних тарифів, що теж стимулює зростання цін. Зростанню грошової емісії сприяв і величезний приплив у країну іноземної валюти з активним сальдо платіжного балансу.
Усе це мало вплив на темпи інфляції. Вона перетворюється на “галопуючу”, що находить відбиток у наступних показниках: в 60-ті роки індекс оптових цін зріс на 13,6%, а споживчих – на 76,4%. За період 1973-1980 рр. вказані індекси зросли відповідно на 102 і 139%.
Інфляція справила негативний вплив на умови виробництва, стан робітничого класу. Влада скеровувала всі зусилля на контроль за грошовою масою і на стабілізацію грошообігу. Внаслідок цього останній було нормалізовано. Про це свідчать слідуючі дані: в 1981-1986 рр. середньорічний приріст цін склав 0,2%, включаючи: зниження оптових цін на 2,2% і ріст роздрібних цін на 1,6%.
Усе це відбулося внаслідок структурної перебудови економіки в умовах НТР, зростання продуктивності праці, зниження затрат на виробництво і заходів стимулювання зовнішньоекономічної експансії. Сюди ж можна віднести зниження цін на нафту і основні види сировини, що завозяться в країну через відсутність власної нафти і сировини.
В 1981-1986 рр. ціни на імпортні товари впали на 43%, а на нафту – на 52%. Значну роль у досягненні нормалізації відіграли: фінансово-адміністративна реформа, котра супроподжувалась зменшенням емісії державних позик, як засобу бюджетного фінансування, а також скорочення розмірів “перекредитування” (з 30% активів Банку Японії в 1970 р. до 19% в 1986 р.).
У той же час роздрібні ціни і споживчі ціни зросли через збільшення цін на продовольство і різні послуги, непрямих податків, зростання чистих витрат . Обсяг виробництва в Японії у 1996 р. в поточних цінах оцінювався в 4,6 трл. доларів, тобто Японія за цим показником займала друге місце у світі після США (ВВП США оцінювався в 7,6 трл. доларів).
Серед розвинутих країн найнижчі темпи інфляції спостерігались в Японії (в 1996 р. – споживчі ціни зросли лише на 0,1%). Відмічена тенденція до інфляційних процесів і на ціни кредиту. При усіх коливаннях по роках і різницях по регіонах, процентні ставки у переважній більшості країн у 90-ті роки в цілому були нижчими, ніж у попередньому десятиріччі. При цьому ціна кредиту в країнах із стабільною економікою і малими темпами інфляції залишалась, як і у попередні роки, на більш низькому рівні, ніж у менш розвинених регіонах і у країнах з високою інфляцією. Найнижчі ставки за позичками та депозитами спостерігались в Японії, це видно на таблиці 4.
Показники ціни кредиту (% річних)
Країни | Процент за позичками (середньорічний) | Процент по депозитам (середньорічний) | ||||
1990 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1990 р. | 1995 р. | 1996 р. | |
Японія | 6,95 | 3,4 | 2,66 | 3,56 | 0,9 | 0,3 |
Німеччина | 11,59 | 10,94 | 10,02 | 7,07 | 3,85 | 2,83 |
США | 10,01 | 8,83 | 8,27 | 8,16 | 5,92 | 5,39 |
Греція | 27,62 | 23,05 | 20,96 | 19,52 | 15,75 | 13,51 |
Ліван | 39,94 | 24,69 | 25,21 | 16,86 | 16,3 | 15,54 |
Китай | 9,36 | 12,06 | 10,08 | 8,64 | 10,98 | 7,47 |
Південна Корея | 10 | 9 | 8,82 | 10 | 8,33 | 7,5 |
Уругвай | 174,45 | 99,1 | 91,52 | 97,83 | 38,24 | 28,13 |
На етапі (1998-1999 р.) японський ринок переживає період спаду.Лібералізація фінансових ринків призвела до підвищення мобільності японського капіталу. Капітал Японії блукає по всьому світу в пошуках придатного об’єкта інвестування, важко піддаючись контролю державних інструментів.
З реформуванням кредитно-фінансової системи виникло питання про посилення Японії як світового інвестора. Основний шлях приросту економіки за рахунок експортних операцій з кредитно-інвестиційного фінансування в світовому масштабі. Серйозною основою для вирішення цієї задачі повинно стати збільшення обсягів і спрямування фінансових потоків на ринки, що розвиваються. З цією метою створено ринки “самурайських” облігацій і Євроєнових облігацій. В 1995 році чисті інвестиції японських інвесторів в цінні папери іноземних держав склали 93 млрд. доларів США і продовжують рости.
На сучасному етапі єна використовується як міжнародний резерв і платіжний засіб переважно в азіатському регіоні.
В порівнянні з 1995 р. єна девальвувалась. Так, якщо в 1995 р. за 1 долар давали 102,8 єн, то в 1996 р. – 116,0 єн, в 1997 р. – 120,0 єн, а у 1999 р. – 120,7 єн (на 26,07).
Таким чином, не дивлячись на відносно сильні позиції єни, в порівнянні з багатьма валютами, в останній час відбувається її девальвація, а роль єни в міжнародній валютній системі залишається досить скромною. Ділові кола і уряд Японії не бажають висувати єну на роль міжнародної резервної і розрахункової валюти, так як валюта в цій ролі знаходиться під негативним впливом зовнішніх факторів. В умовах стійкості резервної валюти і особливо в умовах тенденції росту її курсу невідворотній посилений приплив у країну капіталів.