На початку 1897 р. золотий вміст єни дорівнював 0,8333 г чистого золота, а вже у жовтні 1897 р. він склав 0,705 г чистого золота. В серпні 1937 р. золотий зміст єни знизився до 0,29 г. В 1933-1939 рр. Японія входила до Стерлінгового блоку. При цьому 1 єна = 14 англійських пенсів, або 17,14 єни – 1 фунту стерлінгів. В жовтні 1939 р. встановлено курс 4,2676 єни за 1 долар США, виходячи з якого золотий зміст єни склав 0,20813 г чистого золота. У період Другої Світової війни і після неї знецінення єни йшло особливо швидко. В серпні 1943 р. окупаційною владою США було встановлено курс 15 єн, 12 березня 1947 р. – 50 єн, 5 липня 1948 р. – 250 єн за 1 долар. В розрахунках з торгівельних операцій використовувались різні курси (до 900 єн за 1 долар). З 25 квітня 1949 р. введено новий паритетний курс 360 єн – 1 долар США, відповідно до якого МВФ зафіксував 11 травня 1953 року золотий зміст єни 0,0024685 г, що зберігся до 1971 року.
Спочатку єдиний курс єни до долара було штучно завищено, потім співвідношення цих валют більш-менш відповідало реальному, а у 60-ті роки спостерігалось зниження курсу єни, так як долар знецінювався швидше.
У зв’язку з кризою долара, уряд Японії запровадив у серпні 1971 року плаваючий курс єни. В кінці 1971 року єну вперше було ревальовано, в лютому 1973 р. проведено другу ревальвацію. В умовах кризи світової валютної системи курс валюти коливається.
З початку 70-х років намітилась тенденція підвищення курсу єни до долара. Цьому сприяла структурна перебудова економіки Японії на сучасній технологічній основі, зростання конкурентоспроможності японських експортних товарів, помітне збільшення купівельної спроможності єни в умовах відносної стабілізації грошообігу і цін. Ріст курсу єни був пов’язаний з політикою Вашингтону, спрямованою на підтримку штучно зниженого курсу долара. Пояснимо це тим, що адміністрація США прагнула таким чином розширити американський експорт, перешкодити японському імпорту і на цій основі спробувати скоротити дефіцит зовнішньої торгівлі з Японією, і в цілому платіжного балансу США.
Валютне становище Японії в 50-ті - першій половині 60-тих було нестійким, не дивлячись на ріст товарного експорту і приплив іноземного капіталу.
Періодично країна переживала гострі кризи платіжного балансу. В другій половині 60-тих років відбувся злом: посилення економічного потенціалу Японії, що супроводжувалось модернізацією виробництва і підвищенням конкурентоздатності її товарів та потягло за собою високі темпи зростання експорту. У другій половині 60-тих – початку 70-тих рр. в умовах кризи Бреттон-вудської валютної системи і падіння курсу долара різко збільшився приплив іноземних капіталів, в тому числі короткострокових, спекулятивних. Платіжний баланс почав зводитись до активного сальдо. В цей період відбувається зростання золото-валютних резервів.
Надалі, в умовах структурних криз, перед усім енергетичної, вартість японського імпорту значно зросла.
Це відбулось у зв’язку з подорожчанням енергоносіїв і сировини, що завозились. У результаті – конкурентоздатність японських товарів впала, посилився відплив японських капіталів за кордон. Як наслідок в 1973-1975 рр. платіжний баланс був дефіцитним, а золото-валютні резерви продовжували скорочуватися. В послідуючі роки конкурентоспроможність японських товарів помітно підвищується. Це відбувається не тільки за рахунок НТП. Тут також здійснюється товарний демпінг. Прибутки від зовнішньої торгівлі починають перекривати від’ємне сальдо інших статей платіжного балансу. В результаті золото-валютні резерви досягли в 1980 р. 25,7 млрд. доларів, а у 1986 р. – 43,3 млрд. доларів.
Однак експансія Японії зіштовхується з протидіями з боку США і країн Західної Європи. В умовах накопичення великих валютних резервів і ризику їх знецінення, Японія використовує їх з метою зовнішньоекономічної експансії. Вона перетворюється на найбільшого кредитора у капіталістичному світі. Золото-валютні резерви в Японії постійно зростають. Наприкінці 2000 року Японія встановила новий світовий рекорд за обсягом золотовалютних резервів, які дорівнюють 354,6 млрд.дол.
Динаміка валютних резервів Японії у 1990-2000 р.р.
(на кінець року), млрд.дол.
| Золото-валютні резерви | 1990 | 1996 | 1997 | 2000 |
| Валюта і золото | 87,8 | 225,6 | 229,2 | 354,6 |
| В т.ч., іноземна валюта | 78,5 | 220,6 | 221,1 | … |
Ситуація 90-их років свідчить про продовження падіння функції золота як грошового металу і міжнародного ліквідного засобу. Японія, як і більшість країн, поповнюючи резерви цього ресурсу, робить це за рахунок конвертованих валют і інших паперово-грошових активів.
Оскільки Японія вийшла на друге місце після США за рівнем економічного розвитку, помітилась тенденція перетворення єни в одну з резервних валют, що видно з таблиці 6.
Таблиця 6.
| Роки | 1985 р. | 1990 р. | 1996 р. | |
| сума | Питома вага | |||
| Загальна сума резервів | 382,1 | 844,5 | 1488 | 100 |
| Вільно використовувані валюти | 292,2 | 628,3 | 1166 | 78,4 |
| Долар | 202,8 | 388,2 | 822,8 | 55,3 |
| Німецька марка | 50 | 134,4 | 190,1 | 12,8 |
| Єна | 26,5 | 63,4 | 83,9 | 5,6 |
| Фунт стерлінгів | 9,9 | 24,6 | 47,5 | 3,2 |
| Французський франк | 3 | 17,8 | 21,7 | 1,5 |
| ЕКЮ | 41,8 | 74,1 | 82,9 | 5,6 |
| Інші валюти | 48,1 | 142 | 239,1 | 16,1 |
Важливою перевагою національної валюти, використовуваної у якості міжнародного резервного і платіжного засобу є те, що вона виключає можливість валютних ризиків при використанні єни як резервної валюти для японських зовнішньоекономічних угод означає перекладання їх на іноземних контрагентів, які також для запобігання валютних ризиків зацікавлені проводити розрахунки у своїй національній валюті або традиційній широко використовуваній валюті третьої країни, такої як долар. Цю зацікавленість японські ділові кола використовують як важливий інструмент у конкурентній боротьбі на світових товарних ринках, беручи на себе валютні ризики. Ось чому Японія так само віддає перевагу розрахункам з міжнародних угод у національних валютах іноземних покупців і продавців, а також в американських доларах.
Питання для самоконтролю
1.Які основні особливості розвитку грошової системи Великобританії?
2.Які грошові реформи було проведено у Великобританії?
3.Чим характеризується сучасна система грошового обігу Великобританії?
4.Які гроші знаходилися в обігу до кінця 18 ст. на теріторії США?
5.Які особливості грошового обігу США в роки першої світової війни?
6.Назвіть причини краху золотомонетного стандарту в США в 1934 р.
7.Які особливості грошового обігу в США в роки другої світової війни?
8.Назвіть причини скасування розміну доларів на золото за офіційною ціною в 1971 році.
9.Коли відбувся перехід Франції до золотого стандарту?
10.Які особливості розвитку грошової системи Франції?
11.Які грошові реформи було проведено в Німеччині?
12.Яку роль грає німецька марка у європейському валютному та економічному союзі?
13.Які основні етапи розвитку грошової системи Японії?
ЧАСТИНА ІІ.
РОЗДІЛ 3.КРЕДИТНІ СИСТЕМИ: СУТЬ ТА СТРУКТУРА
1.2. Поняття кредитної та банківської систем
Кредитна система –це сукупність кредитних відносин та інститутів , які реалізують ці відносини. Кредитна система вміщує банківську систему та небанківські фінансово-кредитні інститути.
Банківська система –це сукупність різних видів банків та банківських інститутів в їх взаємозв язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період.
Формування кредитної та банківської систем визначається характером існуючих у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту. На різних етапах розвитку суспільства склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції історичних умов, розвитку національних економік. Разом з цим існують деякі загальні принципи побудови кредитних систем на сучасному етапі розвитку:
-розподіл функцій центрального та всіх інших банків;
-контроль та регулювання діяльності банків другого рівня з боку центрального;
-не прийняття центральним банком участі у конкуренції на на грошових ринках усередині держави.
До початку Х1Х сторіччя кількість банків та масштаби їх операцій були незначними. Всі ці операції виконувалися одними ж тими банками, що мали назву комерційні ( від лат.commerce – торгівля). Спеціалізації між ними не було.
Швидкий розвиток капіталізму після прмислового перевороту супроводжувався поширенням функцій та операцій комерційних банків, появою спеціальних кредитних установ. У багатьох країнах було створено центральні емісійні інститути, з явилися ощадні каси та ощадно-позичкові асоціації.
Інтенсивний розвиток акціонерних компаній з другої половини Х1Х ст. призвів до появи нових функцій та таких спеціальної кредитних установ, як інвестиційні банки та компанії. На початку ХХ ст. з являється цілий ряд нових спеціальних кредитних установ: зовнішньоторговельні банки, установи споживчого кредиту та інш.