-технологічна революція;
-фінансові нововведення;
-фінансова глобалізація.
Дерегулювання фінансових ринків –це процес законодавчих реформ, які проводилися з кінця 60-хх років та охопили більшість країн з розвинутою економікою.Вони були спрямовані на пом якшення чи повне скасування обмежень та заборон у фінансовій діяльності. Йдеться про відкриття нових установ, поширення філійної мережи, створення холдінгів, регулювання відсотків та тарифів на фінансові послуги тощо. Дерегулювання розпочалося в США з підвищення ліміту процентних ставок по ощадним депозитам . В той же час з’я- вилися нові різновиди чекових рахунків, наприклад, депозитний рахунок грошового ринку, що дало громадянам можливість отримувати відсоток по операційним рахункам. Завдяки новим законам банки отримали право пропонувати клієнтам операційні депозити, а також різні варіанти споживчого та комерційного кредиту, тобто послуги, типові для багатьох основних конкурентів банків , таких як позико-ощадні асоціації. Інші провідні країни світу, наприклад, Австралія, Канада, Англія та Японія приєдналися до практики дерегулювання в 80-ті роки, поширивши сферу повноважень діяльності банків, ділерів з операцій з цінними паперами та інших організацій, які надають фінансові послуги.
Посилення ролі небанківських фінансових інститутів – характерна особливість 1970-1990 років. Останнім часом частка активів комерційних банків, скажімо , у США ледь перевищує чверть сукупних активів усіх фінансових інститутів. На долю страхових компаній та пенсійних фондів припадає біля 40% всіх активів. Активно відбуваються процеси концентрації капіталу у сфері небанківських кредитно-фінансових установ.
Посилення конкуренції. Після того як банки та їх конкуренти поширили перелік запропонованих послуг, рівень та гострота конкуренції у сфері фінансових послуг зросли. Місцевий банк, який пропонує кредити приватним особам та підприємствам, плани управління заощадженнями, консультування з фінансових питань стикається кожного разу із прямою конкуренцією з боку не лише інших банків, а й небанківських фінансово-кредитних установ.
Одним з напрямків посилення конкуренції було вторгнення нефінансових корпорацій, основна діяльність яких не пов язана з наданням фінансових послуг.Вони виконують лише деякі банківські функції, тому не підпадають під банківське законодавство. Ще в 1985 р. один із найбільших американських концернів у сфері роздрібної торгівлі “Sears,Roebuck and Co.”запропонував спектр послуг фінансового характеру за принципом:”Усе під одним дахом”. А саме: консалтингові послуги клієнтам щодо розміщення їхніх вкладів, операції з нерухомістю та їх відповідний страховий захист. У 1984 році Дойчебанк приступив до реалізації “Ощадного плану, підкріпленого страховим захистом, що зумовило подальший успішний розвиток банківсько-страхового альянсу. Нині всі великі нефінансові корпорації, до числа яких належать ,зокрема, General Motors Company, Sears, AT &T тощо, надають комплекс фінансових послуг клієнтам. Їх іноді називають “nonbanks banks” – небанківські банки. Така конкуренція і в подальшому сприятиме поширенню переліка послуг для клієнтів.
Технологічна революція у банківській справі перш за все пов язана із процесом комп’ютерізації. Цей процес розпочався у 50-ті роки у США. У 80-тих роках відбулися якісні зміни в цьому процесі. Якщо раніше було комп ютерізовано процес обробки документів, то нині змінилася вся технологія банківського обслуговування. З явилися банківські автомати (АТМ-Automatic Teller Machine)за допомогою яких клієнт банку може сам здійснювати операції. З явилася також можливість банківського обслуговування клієнтів на дому(“home banking”), а також повністю автоматизовані банківські установи. Експерти вважають, що традиційне приміщення банку як місце зустрічі банкірів із своїми клієнтами буде кінець кінцем витіснено електронними засобами комунікації.
Фінансові нововведення.З’явилися операції, які раніше не виконувалися. Нові види депозитів, кредитні операції, нові інструменти грошового ринку,нові гарантійні операції (“свопи”, опціони, та інш.), сек”юритизація, тобто перехід позичальників від кредитних форм надання позик до випуску цінних паперів (зокрема, єврооблігацій, коли банки виступають посередниками між позичальниками та безпосередніми кредиторами).
Фінансова глобалізація- це поширення сфери діяльності великих банків за межі національних кордонів, що супроводжується створенням мережі закордонних філій та збільшенням питомої ваги іноземних операцій у банківському бізнесі.Ефективно використовувати засоби автоматизації та інші технологічні нововведення можливо лише у крупномасштабній банківській справі. Тому банки змушені збільшувати кількість клієнтів, виходячи на нові та віддалені ринки. Сьогодні найбільші банки світу ведуть конкурентну боротьбу на всіх континентах
Інший важливий аспект – активна діяльність у нерегулюємих світових офф-шорних центрах, де сконцентровані основні ринки євровалют.
4.2 Концентрація та централізація банківського капіталу
Остання чверть століття стала періодом глибоких та драматичних змін у банківській сфері. Однією з них став подальший розвиток процесів концентрації та централізації банківського капіталу, який має місце в усьому світі.
В основі цього процесу – процес концентрації та централізації промислового капіталу. Чим більш крупними стають промислові підприємства, тим тим більші розміри їх тимчасово вільних коштів, які є одним з джерел внесків до банків. Разом з тим, чим крупніше клієнт, тим більшими кредитними ресурсами має володіти банк, щоб задовольнити його попит на позики.
Концентрація та централізація банківського капіталу відбувається із початку виникнення банків та особливо посилюється із появою акціонерних банків, які самі по собі є формою централізації капіталу. Такі банки із початку іх організації можуть створюватися з капіталом великих розмірів. Крім того, капітали акціонерних банків у подальшому можуть бути збільшені шляхом додаткого випуску акцій. Ці можливості конкурентоспроможності широко використовуються крупними банками у боротьбі за витіснення більш слабих конкурентів.
В США за період 1988-1997 рр. кількість комерційних банків скоротилася майже на третину- з 13130 до 9216. За прогизами спеціалістів найближчим часом їх може залишитися біля 8 тис., тоді як ще у 80-ті роки їх нараховувалося біля 14,5 тис.Водночас частка активів 8 найбільших банківських формувань за сумарною величиною активів зросла за тойже період із 22.3 до 35.5%.
Разом з тим , банки та банківські об’єднання, які домінували наприкінці 1990 рр., витіснюються з числа лідерів списку 1000 провідних корпорацій світу за ринковою капіталізацією нефінансовими корпораціями.Так, у 1989 р. до першої десятки входило 5 банків, у 1990, 1991, 1993 – по 4, у 1995 – 3, 1996 –1, в 1997-1999 рр. серед лідерів не було жодного банку. Такий стан можна пояснити наглядом за банківською діяльністю, який стає все більш суворим.
Можливості банків нарощування ринкової капіталізаціїї пов’язані із структурними змінами у банківському секторі, перш за все, у злиттях та поглинаннях (приєднання). Останнім часом ці процеси активно протікають в усьому світі, особливо. Так, у 1998 р. у США зафіксовано 4 найбільших за всю історію США зливань у банківському секторі :Citicorp –Travelers, Bank America- Nations Bank, Bank One- First Chicago, Norwest-Wells Fargo. Íàéá³ëüøèé ðåçîíàíñ ìàëî çëèòòÿ äâîõ àìåðèêàíñüêèõ áàíê³â – Nations Bank i Bank America.Новий банк отримав назву Bank of America. Його активи складають 572 млрд.дол.США., ринкова капіталізація – 112,87 млрд. дол. США. Нова корпорація володіє 4900 філіями та 5000 банкоматами у 22 штатах. Процес концентраціїї ринкової влади активно відбувається в інвестиційно- банківській сфере. Практично весь ринок ((97%) розполілений між двадцатьма глобальними інвестбанками.Причому 77% ринку припадає на першу десятку інвестбанків, хоч ще в 1990 р. її питома вага була вдвічі меншою. На цьому ринку домінують банки США.Європейські банки докладають величезних зусиль, щоб пробитися у світову еліту. Декілька років тому два величезних німецьких банка Deutsche Bank i Dresdner Bank придбали відповідно Morgan Grenfell i Kleinwort Benson.Голандська фінансова група ING прибала третій, Barings, який збанкрутував внаслідок несанкцонованих дій свого трейдера. Але стати інвестбанком світового значення неможливо без серьозної присутності на ринку США. Американський ринок акцій за кпиіталізацією перевищує ринки Японії, Великобританії та Німеччини, взяті разом, а ринок корпоративних облігацій США складає дві третини світового обсягу.
Європейські банки зацікавлені планами придбання інвестбанків та брокерських домів в США.Ці плани вже частково реалізовані.Так, Deutsche Bank придбав американський інвестбанк Bankers Trust, відомий своїми ризикованими та не завжди успішними операціями на ринках, що розвиваються.
За останні 10-20 років відбулося укрупнення банківських операцій. Так, якщо у 1970 році найпотужніший “Ваnk of America” мав активів на суму трихи більше 25 млрд.дол., то нині три японських банка проголосили про створення найпотужнішої в світі фінансової групи з активами біля 1,27 трлн. дол.США. Нову гругу створюють банки Dai-Ichi Kangyo Bank, Fuji Bank i Industrial Bank of Japan. Ця група за своїм сумарним капіталом випередить найпотужніший на сьогодні в світі Deutsche Bank, активи якого складають 735,2 млрд.дол. США (Табл. 7). Співучасники японського фінансового об’єднання постраждали від проблемних кредитів під час фінансової кризи 1998 р. Три банки входять до числа 15 фінансових установ країни, які отримали від держави 7 трлн. ієн (біля 62, 5 млрд.дол.США) на списання безнадійних боргів.
Таблиця 7
Найпотужніші банки світу за розмірами
активів.
| Банк | Країна | Активи (млрд.дол.) |
| IBJ/DKB/Fuji | Японія | 1241,0 |
| Deutsche Bank | Німеччина | 732,5 |
| UBS | Швейцарія | 685,9 |
| Citigroup | США | 668,6 |
| Bank America Corp. | США | 617,7 |
| Bank of Tokyo – Mitsubishi | Японія | 598,7 |
| ABN Amro | Нідерланди | 504,1 |
| HSBC Holdings | Великобританія | 484,6 |
| Credit Suisse Group | Швейцарія | 474,0 |
| Credit Agricole Group | Франція | 457,0 |
Джерело: Банковская практика за рубежом. 1999 г., № 9 , стор. 13.